Зовнішні знаки Божої волі

Ніхто і ніщо не може обмежити діяльність Бога. Св. Ігнатій Лойола в Духовних вправах пише, що Бог діє як безпосередньо на душу людини, так і «за допомогою попередньої причини» (ДВ 336, 331). Свою волю може нам об’являти як за посередництвом нашого внутрішнього світу – переживаннями, відчуттями й духовним досвідом, так і зовнішнього – зустрічами, подіями, випадковими ситуаціями, збігами обставин – як щоденних, звичайних, так і надзвичайних, драматичних.

Малкольм Маггерідж, англійський письменник і журналіст, у книжці Ісус визнає, що ніколи так сильно не досвідчував присутности й дії Бога, як у тридцятих роках XX століття в Україні, де багато разів був свідком ревної молитви людей у небезпеці смерти під час голоду, викликаного більшовицьким режимом. Маггерідж наголошує, що в небезпеці смерті, коли з голоду вимирали цілі села, Бог був для тих людей остаточною і єдиною втіхою.

Те, що часто нам здається випадковим збігом обставин, має вирішальне значення не тільки для нашого життя, а й для життя багатьох людей, з якими зустрічаємося. У драматичних і важких подіях в якійсь таїнственній формі «записана» Божа воля.

Віруючі, які під час війни і переслідувань пройшли через важкі випробування, були переконані, що через них їм об’являється Божа воля. Отець Станіслав Рижко (1910-1984), який багато років був в’язнем радянських таборів, у своїх споминах З Господом Богом у таборах пише, що в його драматичному досвіді життя в таборах було виразно видно дію Провидіння і Божу волю.

Багато людей, переживши якісь травматичні події, повніше усвідомлюють свої помилки. Відчувають спонуку змінити життя. Важкі події – нещасний випадок, хворобу, несправедливість чи кривду, невдачу в кар’єрі, нервовий зрив – сприймають як «знак Провидіння» і «Божий перст».

Для об’явлення Своєї волі людині Бог користується також і тим, що є в самій людині: найглибшими прагненнями, вподобаннями, звичками, рисами характеру, тобто всією історією нашого життя і тим, як вона нас сформувала. Бог може використати навіть людські слабкості, гріх і його наслідки, аби дійти до нас зі Своєю рятівною волею. Життєписи багатьох святих підтверджують, що їх падіння часто ставали, завдяки Божій благодаті, зворотним пунктом, від якого розпочиналося справжнє навернення і велике покликання.

Що таке Божий порух без жодної причини

Бог проникає в кожне Своє створіння до самої глибини. Ніщо не сховається від Його Божественного погляду і дій. Св. Ігнатій Лойола зауважує в Духовних вправах, що Бог може безпосередньо, без будь-якої причини, входити в людську душу і виходити з неї, аби викликати якийсь порух, притягуючи її до любови Своєї Божественної Величі, й запросити до сповнення Його волі. «Без попередньої причини, – тобто без жодного попереднього відчуття чи пізнання певного предмета, завдяки якому могла б з’явитися така втіха за посередництвом власної дії нашого розуму чи волі» (ДВ 330). Такі порухи – особливий знак Божої волі.

Бог може входити в душу, може спонукати її до дій, але сам за людину і замість неї нічого вчинити не може. Людина у своїй свободі сама вирішує й діє, натхненна Богом. Для Бога свобода є такою священною, що навіть перед небезпекою вічного осудження людини Він «нічого не може зробити». «Бог створив тебе без тебе, але не спасе тебе без тебе», – писав св. Августин.

Дія Бога в людині за посередництвом якоїсь причини або без жодної причини ніколи не обмежує людську свободу. Бог, об’являючи людині Свою волю в будь-якій формі, завжди очікує на заангажування людського серця. Очікування Бога виражає Його покору. Покора Бога походить з Його безмежної любови до людини як вільної істоти. Франсуа Варільон, французький єзуїт, пише: «Коли я молюся, то звертаюся до Когось, покірнішого від мене… Якщо би Бог не був покірним, то я би вагався назвати Його безмежно люблячим».

Для нас тут не настільки важливі критерії розпізнавання дії Бога за посередництвом причини чи без неї. Йдеться про глибоке усвідомлення, що Бог нічого в нас не зробить без нас, без огляду на нашу свободу. Він буде безсилим, якщо зачинимо перед Ним свої серця, якщо будемо «байдужими, лінивими чи недбалими в тому, що стосується духовних вправ» (ДВ 322).

І тому потрібно ревно молитися про великодушність і вразливість серця на всі добрі прагнення, заохочення й імпульси, які Бог спрямовує до нас через добро, присутнє в довколишньому світі та в нас самих, через ангелів і через безпосередню дію на нашу душу.

Ангели послані людині на допомогу

Св. Ігнатій Лойола, згідно з традицією Церкви, приймає, що Бог об’являє нам Свою волю не тільки через зовнішній світ подій і знаків, а також через невидимий світ чистих духів – ангелів. «Чи не всі вони духи служебні, що їх посилають на службу для тих, хто має спасіння вспадкувати?» (Євр. 1:14).

Псалмопівець говорить, що людину, яка довірилася Богові й перебуває під Його захистом, оберігають ангели на всіх її дорогах і носять на руках, щоб не вжарила «об камінь своєї ноги» (Пс. 91:12). Св. Августин пише: «Очевидно, що у вчинках змінюється пізнання і емоційність людини, і вона може відпасти від добра, й тому слушно, що ангелам було доручено оберігати людину, спонукати і спрямовувати її до добра».

І тому таке поширене сьогодні в релігії та культурі викликання «ангелів» у різноманітних формах – це, як здається, – не стільки мода, скільки вираження прагнення більшого почуття безпеки серед невпевнености, в якій живемо. Звертаючись до біблійного одкровення, свідчення багатьох святих й особистого досвіду, у нашому розпізнаванні та шуканні Божої волі ми повинні кликати ангелів – наших опікунів, чистих духів, особливо Ангела Охоронця, який нас постійно супроводжує.

Попередній запис

ДІЯ БОГА В ЛЮДИНІ

Наступний запис

ДІЯ ЗЛОГО ДУХА В ЖИТТІ ЛЮДИНИ