Зрівноважене ставлення до створіння

Поняття «зрівноважености» бере свої корені з лісівництва. Означало воно те, що ми повинні посадити стільки дерев, скільки вирізали. Тобто тут мусить бути рівновага між тим, що ми беремо і тим, що даємо. Саме цей образ можна використати, коли говоримо про своє ставлення до створіння. Ми повинні проявити відповідальність та зрівноваженість у ставленні до природи. Ми не маємо права висушити її джерела. Це ми повинні дбати про те, щоб наші моря не збідніли на рибу, ми повинні встановити рівновагу між тим, скільки риби виловлюємо і скільки запускаємо нової. Ми не маємо права змарнувати запаси нафти. Не маємо права виснажувати поля нашої землі, а саджаємо забагато культур і пришвидшуємо їхній ріст за допомогою хімічних речовин. Люди повинні використовувати енергію розумно та відповідально. Немудре та неуважне використання призводить до негативних змін клімату землі. А зміна клімату негативно впливає на все людське життя. Море піднімається, земляні угіддя покриваються водою. Отже, зміна клімату впливає на обробіток землі. З окремих частин світу зникатимуть ті чи інші овочі та фрукти. Ритм росту та врожаю перетвориться на хаос. Дуже важливо пам’ятати про можливі наслідки людської поведінки. Від нашого розуміння залежить бережне ставлення до природи. Той, хто виснажує природу, сліпий на розумні аргументи. У нього є свої уявлення про багатства землі. Така людина заплющує очі на наслідки недбайливого використання природних угідь. Тож поміркованість та відповідальність у ставленні до природи означає те, що ми дбаємо та пам’ятаємо про тих людей, які прийдуть на землю після нас.

Бачимо, що зовсім недостатньо лише розумних аргументів, коли йдеться про поміркованість та зрівноваженість. Ми повинні внутрішньо відчувати природу, ставитися до неї з пошаною, відчувати те, що ми – її частина. Розвиваймо в собі духовний зв’язок з природою. Зрештою, у природі ми віднайдемо Бога. Вона наповнена Божим духом і віддзеркалює Його красу. Маючи відкриті очі на красу природи, будемо ставитися до неї з благоговінням. І лише тоді, коли споглядатимемо на неї як на Боже творіння і шануватимемо її з огляду на це, раціональні причини охорони природи будуть відображатися в нашому ставленні до неї.

Деякі охоронці природи пропагують зрівноваженість та відповідальність у ставленні до неї дуже моралізаторським способом. Вони викликають у людей докори сумління. В їхніх промовах ми не відчуваємо радости життя. Вони наголошують лише на негативних аспектах і малюють чорта на стіні. Однак досягнути поміркованого ставлення до природи можна лише наголошуючи на радості життя, якщо сказати людині, що вона здатна зробити цей світ прекрасним. Краса для російського письменника Достоєвського відіграє роль вирішальної мотивації для нашого життя. «Краса врятує світ», – стверджує письменник. Ось тому тоді, коли ми поєднаємо потребу зрівноважености та відповідальности з думками про красу, будемо жити нею в нашому ставленні до природи та до інших речей цього світу.

Попередній запис

Очікування інших людей

Наступний запис

Зрівноваженість у ставленні до себе