Зцілення

Існує три типи хвороб, кожному з яких відповідає особлива молитва до Бога за зцілення.

  1. Хвороба тіла, яка може бути викликана різними обставинами. Тут застосовується молитва за фізичне зцілення.
  2. Хвороба серця, яка викликана зраненням почуттів, потребує молитви за внутрішнє зцілення.
  3. Хвороба духа, причиною якої є гріх і яку Ісус зцілює безпосередньо через віру і навернення людини.

Хочемо підкреслити два основні моменти такого поділу. Людська особа єдина і неподільна – вона складається із тіла, душі й духа (1 Сол. 5:23). Ми зробили такий поділ лише з педагогічних міркувань. Співзалежність тіла, душі й духа відбувається на рівні, який неможливо визначити. Але очевидно, що вона завжди існує.

І) Хвороба тіла та фізичне зцілення

Відзначу, що спочатку ми не мали наміру заглиблюватись у цю тему, бо ця книга перш за все має бути живим свідченням зцілюючої дії Господа. Крім того, у Харизматичній Віднові на цю тему вже написано багато гарних книжок і статей. Отже, у цьому розділі хочемо лише засвідчити, що Євангеліє справджується і в нашому сторіччі разом з певними зауваженнями, які нам видаються доречними.

Вся діяльність Бога як Спасителя проявляється двояко: через слова і дію. Святий Лука в такий же спосіб об’єднує діяльність Ісуса словами: «Першу книгу я був написав, о Теофіле, про все те, що Ісус від початку чинив та навчав» (Дії 1:1).

ІІ Ватиканський собор вказує на ті ж два аспекти цього питання, стверджуючи: «Об’явлення здійснюється через дії і слова, які внутрішньо між собою пов’язані. Дії ілюструють та підтверджують доктрину, а слова, у свою чергу, звіщають про дії і пояснюють їх» (Dei Verbum, 2). На завершення Собор стверджує, що Ісус Христос (Знання і Слово Боже) є повнотою об’явлення.

Деякі вважають, що найважливіше оздоровлення духовне, а не фізичне. Дехто думає, що зцілення є чимось неістотним, що харизма оздоровлення не є головною, і що понад усе повинне бути милосердя.

Я думаю, що різниця між «істотним і неістотним» не згадується в Новому Заповіті, вона є вигадкою людей, які не зазнали ніякої хвороби. Хворий ніколи так не думає. Перед тим, як робити такі поділи, ми повинні запитати себе: хіба Бог не хоче зцілити Своїх дітей? Що стосується милосердя, ця харизма чудесна найвищою мірою, але хто може заперечити, що оздоровлення є чудовим способом виявлення милосердя до тих, хто терпить?

Милосердя не є небесним чи абстрактним, воно таке ж конкретне, як кожна оздоровлена особа. Дар зцілення у своїй суті є виявом дару милосердя.

В Євангеліях 40 разів вживається слово terapeuo, що означає «оздоровлювати», окрім того, ще 12 разів вжито слово sodzo, що перекладається як спасати, але також означає і оздоровлювати, тобто сам акт спасіння включає в себе дію зцілення.

  • «Будь бадьорою, дочко, твоя віра спасла (зцілила) тебе! І одужала жінка з тієї години.» (Мт. 9:22).
  • «А хто доторкавсь (до одягу Ісуса. – Авт.), уздоровлений був» (Мт. 14:36) (тобто спасались).
  • «Не лякайсь, тільки віруй, і буде спасена вона» (Лк. 8:50) (тобто зцілена). Ще інші фрагменти: Мр. 3:4; 5:23-28; 6:56; 10:52; Ів. 11:12; Дії 14:9.

Спасіння, яке приніс Ісус Христос, охоплює всю людину. Ісус прийшов не для того, щоб спасати лише душу. Він зацікавлений цілою людиною – її духом, душею і тілом. Крім того, немає хвороби фізичної, яка б не мала зв’язку з душею і духом.

  1. Ісус

Було б зайвим і непотрібним наводити уривки з біблійних текстів, де розповідається про чуда зцілення, які творив Ісус. Все Євангеліє – не що інше, як безперервний ланцюг діянь Божого Милосердя. Хотів би навести деякі тексти, які мають особливе значення. Насамперед – прилюдний початок діяльності Ісуса.

«На Мені Дух Господній, бо Мене Він помазав, щоб Добру Новину звіщати вбогим. Послав Він Мене проповідувати полоненим визволення, а незрячим прозріння, відпустити на волю помучених, щоб проповідувати рік Господнього змилування» (Лк. 4:18)

Отже, бачимо, що місія Ісуса полягала в зціленні (як фізичному, так і духовному) і звільненні від усіх пут, які роблять людину невільником, а особливо – звільнення від пут гріха (Мт. 4:23-24).

Зрештою, сам Ісус говорив, що не прийшов до здорових, але до хворих, не до праведних, а до грішних. Його місія не потребує обговорень, але необхідно, щоб ми самі визнали потребу в Його спасінні. Для цього Він запросив нас словами, повними милосердя й надії: «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою!» (Мт. 11:28).

Його ім’я єврейською мовою звучить «Єшуа», що означає «Бог спасає». Ісус є спасінням усієї людини та спасінням усіх людей.

  1. Церква

«Як Отець послав Мене, і Я вас посилаю!» (Ів. 20:21).

І дванадцять апостолів продовжують у часі і в просторі справу спасіння Ісуса. Вони відповідальні за те, щоб плоди праці відкуплення Ісуса Христа поширилися від краю до краю землі. Вони послані проповідувати й оздоровлювати одночасно. Вони не тільки передавали слово, але також несли Ісусове спасіння. Церква не лише сповіщає Добру Новину, але й несе плоди спасіння. (Тексти: Мт. 10:5-8; Лк. 9:16).

Ця місія не обмежувалася дванадцятьма апостолами, вона стосувалася також сімдесяти двох учнів: «Уздоровлюйте хворих, що в нім, промовляйте до них: Наблизилося Царство Боже до вас!» (Лк. 10:9).

В кінці Євангелія від святого Марка бачимо, що ця місія поширилась не тільки на дванадцятьох, і навіть не на сімдесят двох, але «на тих, хто ввірує». «Ідіть по цілому світові, та всьому створінню Євангелію проповідуйте! Хто увірує й охриститься, буде спасений, а хто не ввірує засуджений буде. А тих, хто ввірує, супроводити будуть ознаки такі: у Ім’я Моє демонів будуть вигонити, говоритимуть мовами новими, братимуть змій; а коли смертодійне що вип’ють, не буде їм шкодити; кластимуть руки на хворих» (Мр. 16:15-18).

Останнє речення в Євангелії від святого Марка не є закінченням, воно говорить про поширення Доброї Новини, яка доходить і до нас: «І пішли вони, і скрізь проповідували. А Господь помагав їм, і стверджував слово ознаками, що його супроводили» (Мр. 16:20).

Справжнього апостола завжди супроводжують знаки і чуда (2Кор. 12:12; Рим. 15:19).

  1. Знаки

Відомо, що в четвертому Євангелії, яке написане святим Іваном, не говориться ні про чуда, ні про зцілення, але лише про «знаки». Знак завжди приводить нас до відкриття притаманного йому значення. Як дим вказує на наявність вогню, так само чудо чи зцілення означає, що Бог присутній, що Він діє Своєю присутністю. Це видимі знаки невидимої діяльності Бога. Зцілення є тим світлом, яке вказує нам, що:

  • Ісус живе і має таку саму силу, яку мав у Галілеї і в Самарії, коли зцілював хворих.
  • Бог любить нас і прагне цілковитого спасіння людини. Спасіння її душі й тіла.
  • Ісус – Месія. Коли учні Івана Христителя запитали Ісуса, чи Він справді Месія, Ісус не відповів їм нічого, а почав зцілювати хворих.

Часто люди не сприймають чуда і зцілення, тому що це означає прийняти Ісуса і Його вимоги. Прийняти знаки – це визнати Творця. З цієї ж причини дехто заперечує чуда.

Якось після реколекцій я повернувся додому, розповідаючи про чуда Божі. Був там один французький священик, який слухав мене уважно, але з недовірою. Я розповідав йому про те, як під час Служби Божої за оздоровлення Господь повернув мову дружині керівника молитовної групи. Того самого дня після обіду вона прийшла і привселюдно засвідчила, що чотири з половиною роки не могла промовити жодного слова. Але священик мені сказав дуже серйозно, але іронічно:

– Я не бачу ніякого чуда. Навпаки, ти втратив чудо.

– Як? Що ти сказав?

Він відповів:

– Чудесне не те, що вона змогла говорити, а те, що жінка змогла не розмовляти понад чотири роки…

Зцілення – не доведення істинності доктрини. Господь сам спасає. Ісус зцілює не для того, щоб довести, що Він – Бог, а тому, що Він справді є Ним.

Кожний знак служить для об’явлення чогось. Така ж мета і в зцілень, які творить Господь. Вони мають нагадати нам у цю епоху раціональності й прагматизму, що Бог присутній між нами і спроможний чинити чудеса. Вони проголошують силу Бога з тією метою, щоб ми повністю довірились Йому в усіх обставинах нашого життя.

Про те, що чудо є знаком, свідчить такий факт: якось після обіду я відвідав одного поліцейського – капітана Муньоса. Він лежав у ліжку і помирав. Уже 50 днів нічого не їв, лише через кожні три години пив спиртне. Ми молилися за нього, і Господь чудесним способом зцілив його від схильності до алкоголю. Капітан покинув пити і навіть не потребував їхати до лікарні на лікування. Я тоді пригадав собі слова з книги Мудрості 16:12: «Бо ні зілля, ані припарки їх не вилікували, лише Твоє, Господи, слово, що всіх зцілює». На ранок той чоловік замість пляшки взяв у руки Біблію і плачучи сказав:

– Який добрий Господь!..

Однак ця подія завдала мені трохи проблем, бо на ранок перед церквою зібрався натовп людей, які жваво про щось дискутували. Жінки, чоловіки яких пили, стали в чергу і намагалися примусити своїх чоловіків, щоб піддалися молитві за них. Це було цікаве видовище: у церкві того дня було більше пияків, ніж у барах і ресторанах.

Бог захотів звільнити того поліцейського від хвороби, щоб збудити віру в Своє Ім’я. Але не завжди це відбувається таким чином. Так само, як не всі поліцейські були такими п’яницями, як капітан Муньос, так не всі пияки прийняли спасіння, як він. Але найважливіше, що через той випадок зросла віра в Божу силу, яка може змінити наше життя таким способом, який Ісус Сам вибере.

Попередній запис

Слово знання

Наступний запис

Зцілення_2