31 Велике прагнення Св. Причастя і страх недостойно його прийняти
Я відчувала таку велику спрагу за Св. Причастям, що не знала, як її погамувати. Господь показував мені часто, що спрага ця подібна до тієї, яку відчувають душі в чистилищі, які страждають через відсутність їхнього Найбільшого Добра. До того ж, окрім прагнення, яке мене палило, мій Божественний Учитель дав мені пізнати, що я не достойна запрошувати Його на гостину до свого серця. Саме тому я зважала тільки на те, аби прославляти Бога, і воліла би тисячу разів опинитися в пащі Люцифера, аніж один раз зневажити Господа. Через усвідомлення своєї недостойності інколи я відмовлялася від Св. Причастя попри спрагу, яка мене палила. Перш ніж піти до настоятельки, звернулася до мого Учителя з проханням, аби Він навчив її, як повинна зі мною чинити. І коли я її вкотре попросила звільнити мене від приймання Св. Причастя, вона посоромила мене, сказавши, що я недостатньо люблю Бога і не повинна відмовлятися від Його Гостини.
32 Спаситель зцілює її, аби вона могла приймати Св. Причастя
Інколи Божественний Учитель затуляв образ моєї нікчемності, аби показати мені образ Своєї Любові. Тоді я прагнула, аби мені дозволили прийняти Його у Св. Причасті, навіть якби мала іти босоніж по розжареному вугіллі. Порівняно з прагненням Св. Причастя це терпіння для мене не існувало. Якось, коли я хворіла, відчула непереборне бажання піднятись на хори і там прийняти Св. Причастя. Бажання було таким палким, що ніч мені здавалася безкінечною. Але ж я була зовсім безсила. Розуміла, що якщо Господь не додасть мені сили, не дійду. І Він не зволікав з допомогою. Здалося мені, що торкнувся до мене рукою і промовив: “Чого боїшся, маловірна? Підведися і йди!” Мені здалося, що я одужала, тож підвелася і пішла без дозволу настоятельки. А коли вона дорікнула мені за сваволю, я не наважилась сказати їй правду, бо не була певна, реальність це чи витвір моєї уяви.
33 Вшанування Його Воплочення
На свято Благовіщення під час молитви я отримала ще одну ласку. Господь дав мені зрозуміти, що, промовляючи 24 рази “І слово сталося Тілом…”, я пошаную час Його перебування в Непорочному Лоні Його Святої Матері. І пообіцяв мені, що коли хтось робитиме так само, не помре без Св. Причастя.
34 Св. Причастя треба приймати достойно
Якось після Св. Причастя Господь промовив до мене: “Доню Моя, яким був би твій вибір? Прийняти Мене недостойно і одразу опинитися на Небі чи потрапити до пекла без Причастя, аби лише бачити Мене пошанованим?” Моя палка любов, не вагаючись, вибрала друге і я сказала: “О Господи! Відчини ту прірву і побачиш, що прагнення бачити Тебе пошанованим, штовхне мене і туди”. Відтоді, як Господь показав мені, як зневажливо ставилася до Св. Причастя одна душа, я дуже турбувалася, аби Хліб Життя споживався достойно.
“Дивися, як зневажають Мене грішники”, – говорив Господь, і я бачила Хліб Життя потоптаним. А якось побачила, якого вигляду прибрав в одному серці, яке опиралося Його любові. Руками затулив вуха, закрив очі, кажучи: “Не хочу слухати того, що говорить, і бачити його нікчемність, аби Серце Моє залишилося до нього байдужим, як він до Мене”.
35 Серце Ісусове – Книга Життя
Коли готувалася до розмови після Вечірні, явився мій Наречений і сказав: “Хочу дозволити тобі читати з Книги Життя – там сутність любові”. А в Його Найсвятішому Серці я прочитала: “Моя Любов царює в терпінні, тріумфує в смиренні, а радіє в єдності”. І ці слова запам’яталися мені на все життя.
36 Погрози “вибраним”
Іншим разом, коли Господь явився мені увесь покритий Ранами, закривавлений, знесилений від болю, я кинулася до Його Ніг, не наважуючись вимовити й слова. “Ось до якого стану довели Мене ті, кого Я обрав гамувати Мою справедливість, – сказав. – А вони Мене таємно переслідують. Якщо не навернуться, суворо покараю. Відокремлю справедливих, а решту віддам справедливому гніву Моєму, і не стримаю його проти них”. Мені було дуже боляче чути ці слова, тож я жертвувала Господу Його Любов багатостраждальну, яка одним промінчиком могла пом’якшити Його гнів.
37 Прекрасний квітник
Якось, коли почувалася так, наче от-от мала віддати Богові душу, Господь промовив до мене: “Доню Моя, увійди на прекрасний квітник, щоб оживити знесилену душу свою”. Бачила, що квітником цим було Його Найсвятіше Серце. Коли приглядалася до прекрасних різноманітних квітів, які на ньому росли, почула: “Можеш нарвати собі, скільки хочеш”. Припадаючи до Його Стіп, вигукнула: “О Божественна Любове моя, не прагну інших квітів, крім Тебе. Ти той букетик мірти, який хочу носити в обіймах моєї любові”. “Твій вибір правильний, – почула у відповідь. – Бо всі інші квіти проминають і не можуть довго цвісти в цьому дочасному світі. Лише мірта здатна надовго зберегти свою красу і свій аромат. Але росте вона тільки тут: у вічності цієї квітки немає, там вона має іншу назву”.
38 Треба з вдячністю приймати хрести
Не можу зрозуміти, як наречена Розіп’ятого Ісуса може не любити Хреста, уникати його і нехтувати ним, адже тим самим вона уникає Того, хто ніс Його з Любові до нас. Не можемо інакше любити Ісуса: мірою нашої любові до Нього є міра любові до Його Хреста. Скільки разів, зустрівши на життєвій дорозі Хрест, з любов’ю пригортаю його до свого серця, стільки разів приймаю у своє серце Його Самого, бо Хрест супроводжує Його всюди і є доказом Його Любові. Господь дав мені зрозуміти це після Св. Причастя.
39 Господь не хоче, аби вона була каменем образи для інших
Нічого не було для мене в Божому домі важчим за чернече дозвілля. На додаток до цього Господь зажадав, аби я сказала настоятельці, що не повинна нічим вирізнятися, окрім терпіння. Він не хоче, аби я стала каменем образи, щоб не ранити інших. “Бо не через тебе буде для них болісно зачепитися за цей камінь і впасти, – додав Його голос, – а через дух, що в тобі оселився”.
40 Серце її має бути лампадою в святині
Я просила Господа, аби серце моє перебувало завжди в Його Присутності. Якось, стоячи на колінах, почула: “Вийдеш звідси без серця, бо серце твоє залишиться тут. Наповню його дорогоцінним бальзамом, що підтримуватиме полум’я Моєї Любові. Добра воля твоя нехай стане гнотом, який ніколи не згорить дощенту. Усе, що завдяки Моїй ласці зможеш зробити чи витерпіти, складатимеш у Моєму Серці – тут воно стане бальзамом, який використовуватимеш як олію для лампади і в такий спосіб підтримуватимеш вогонь Моєї Божественної Любові”.
Я намагалася ретельно виконувати ці поради, тож Господь якось промовив до мене: “Доню Моя, Мені так приємно бачити твоє серце, що хотів би замінити його Своїм”. Відтоді я маю такий вільний доступ до Його Величі, що не можу передати це словами. “Що втратила ти від цієї заміни?” – запитав Господь. “Не забувай наповнювати олією свою лампаду, а Я підтримуватиму в ній вогонь”.
41 Вінець Найсвятішої Діви Марії
У день Свого Успіння Найсвятіша Діва Марія показала мені вінець, сплетений зі святих доньок її, які пішли Її слідами. Вона хотіла постати в ньому перед Найсвятішою Тройцею. Зізналась мені, однак, що було їй сумно, бо ті квіти, які прикрашали Її скроні, коли прийшов їм час покидати землю, виявились дуже прив’язаними до землі. Залишилося з них для Марії тільки п’ятнадцять, п’ять з яких стали нареченими Її Сина.
42 Найсвятіше Серце – Джерело Живої Води
Іншим разом показала мені Марія Найсвятіше Серце Ісуса як Джерело Живої Води, з якого випливало п’ять струмків до п’яти сердець у тому Згромадженні, яке те Серце обрало, аби наповнити їх Божественною щедрістю. Було ще п’ять, які багато отримували, але з власної вини розливали ту дорогоцінну воду. Іншим разом я побачила п’ять сердець, що були готові відкинути любляче Серце Ісуса, відчуваючи до Нього тільки відразу. Я не хотіла знати чиї це серця, але просила Господа: “Мій Боже, Ти можеш знищити мене, але не відступлю від Тебе, поки не уділиш мені ласки навернення цих сердець”. Однак, довелося довго терпіти, поки так сталося. Пекло не страшніше за душу, позбавлену любові.