43 Любов Ісуса зневажена в Найсвятіших Тайнах
Якось, коли я супроводжувала священика, який ніс Найсвятіші Тайни хворій, спостерегла, що та предивна Доброта противилася дорозі, промовляючи: “Припини чинити наді Мною наругу!” О, як би я хотіла, аби цей голос почули всі і прониклися ним до глибини душі. Я слухала його зі сльозами на очах, і Господь промовив до мене: “Дозволь Мені відпочити у твоєму серці, аби витерпіти наругу, на яку Я погодився заради Моєї Любові”.
44 Участь у таємниці Розп’яття
Одного дня під час молитви я відчула велике прагнення страждати для Бога, дивлячись на Розіп’ятого Ісуса. Господь пригорнув мене міцно до Себе і промовив: “Прийми, Доню Моя, Хрест, який тобі даю і вкладаю в серце твоє. Завжди пам’ятай про Нього. Найважчі терпіння, які тобі дасть, будуть незбагненні і безперервні: відчуватимеш спрагу і голод, які неможливо погамувати, і жар, який не остудити”. Я не могла зрозуміти, що означають ці слова, тож промовила: “Мій Боже, поясни, мені, що маю чинити”. “Все у твоєму серці має бути розіп’ятим, – відповів. – Ось що таке хрест у серці. Пам’ятати про Хрест означає бути розіп’ятою в усіх видимих речах, а нести його в обіймах означає пригортати його з любов’ю до серця стільки разів, скільки тобі його дам, як найдорожчий доказ Моєї Любові. І це безперервне прагнення страждань дається тобі для почитання тієї спраги, яку Я відчуваю, жадаючи терпіти для слави Мого Отця Предвічного. У цьому прагненні будеш жадати Мене і спасіння душ, на згадку про те, яке спізнав Я на дереві Хреста”.
45 Побожна практика п’ятниць для почитання Муки Господньої
В одну з п’ятниць під час Богослужіння я відчула велике прагнення почитання терпінь мого Розіп’ятого Нареченого. Промовив до мене з любов’ю, аби в усі п’ятниці приходила любити Його тридцять три рази на Хресті – престолі Його Милосердя. А прийшовши, мала покірно припасти до Його Стіп, як це вчинила Найсвятіша Діва під час Його муки. Я повинна була жертвувати Її терпіння Отцеві Предвічному разом з терпіннями Його Божественного Сина, аби виблагати навернення для усіх черствих і невірних сердець, які противляться порухам Його ласки. Обіцяв, що до тих, хто робитиме так само, буде ласкавий у годину смерті.
46 Єднатися з Найсвятішою Дівою під час Богослужіння, Причастя і розважання
Іншим разом дав мені три поради стосовно трьох моїх найважливіших занять. Перша стосується Богослужіння, яке маю слухати так, як Найсвятіша Діва біля підніжжя Хреста. Повинна Її просити, аби Вона виблагала нам участь у заслугах Жертви, Смерті і Муки Її Сина – як Його невільниця. Про таку саму ласку повинна Її просити біля кожної стації так, наче біля підніжжя Хреста. Що ж до Св. Причастя, то я маю просити ласки наслідувати Найсвятішу Діву в момент Втілення, коли Вона промовила: “Ось Я слугиня Господня, нехай зо Мною станеться Мені по твоєму слову”. А щодо молитви, то тут я повинна виявляти таке смирення, як Найсвятіша Діва, коли була пожертвувана до святині.
47 Св. Франциск Салезій і Св. Йоанна Франциска відвідують Згромадження
Коли в день Св. Франциска Салезія я стояла перед Найсвятішими Тайнами, здалося мені, що цей благословенний Отець у товаристві нашої шанованої Матері де Шанталь промовив до мене: “Бог доручив мені відвідати усі монастирі Згромадження, і тих Сестер, яких визнаю своїми справжніми доньками, Він прийме як Своїх справжніх наречених. Аби виконати це доручення, відвідав серця настоятельок монастирів, бо в них повинні перебувати серця усіх доньок Чину Відвідин. Настоятельки, добрі вони чи ні, залишаються представницями Ісуса Христа, і відлучені від них Сестри будуть відлучені від Нього. Особливо втішив мене один з монастирів, в ньому виявилось лише три Сестри (в іншому п’ять), яких я не можу вважати своїми доньками. Ще один монастир завдав мені багато болю, бо аж третина Сестер цього Згромадження недостойні називатися моїми доньками”.
Шанована Мати де Шанталь пояснила, що Сестрам бракує щирості, і що їй дуже боляче це усвідомлювати. “Нехай настоятелька кожного Згромадження докладе зусиль, аби повернути цю дорогу чесноту і покору Чинові Відвідин, – сказала. – Але якщо нічого не вдається змінити, нам не уникнути суворих відвідин Бога”. Я попросила засновницю Згромадження, аби вона пояснила мені, у чому полягають переступи черниць. “Сестри визнають свої провини нещиро, тож оскаржуються несправедливо. Виправдовують себе, оскаржуючи інших – тобто, шукають власної, а не Божої слави. Ті, котрі так чинять, стають іграшками в руках диявола. Цікавість також до добра не приводить, бо та, котра з цікавості вивідує помилки інших, не бачить ні себе, ні Бога”.
Шанована Мати закінчила свої міркування такими словами: “Справжні доньки Чину Відвідин повинні задовільнятися тільки Хрестом, з Хрестом перемагати. Найсильнішим засобом підняття зі своїх упадків є Найсвятіше Серце Господа нашого Ісуса Христа. Наш Засновник виблагав для нашого Чину цю ласку, аби ми не піддалися підступам злого духа, сповненого пихи та амбіцій, який прагне зруйнувати дух щирості і покори. Бо цей дух є фундаментом нашого Чину, тож диявол намагається його підірвати. Але не зможе цього зробити, бо Найсвятіше Ісусове Серце є нашим захисником і нашою опорою”.
48 Відповідь для людини, за яку вона молиться
Якось доручили мені молитися за вирішення однієї справи, але якої не пояснили. Під час цієї молитви Бог оповив душу мою тишею, аби я могла почути Його Божественний голос. Виявивши Свою Волю щодо іншої справи, сказав, що я маю переказати тій особі, котра мене попросила молитися за вирішення її справи, аби не турбувалася, бо Його щедра долоня віддячить за ту ревність, з якою вона прославляє Його Найсвятіше Ім’я. І нехай приймає все так, наче воно дається від Нього, а не від людей. Але якщо зважатиме на людей і на їхню думку, з’являться амбіції і самолюбство, вона втратить Божу ласку і опиниться у великій небезпеці.
49 Один з небесних духів стає її “вірним опікуном”
Коли тривалий час я перебувала у важких терпіннях, Господь прийшов мене потішити. “Доню Моя, не турбуйся, – сказав. – Я вирішив дати тобі вірного опікуна, який завжди буде з тобою і допомагатиме тобі в усьому. Він не допустить, аби твій ворог подолав тебе в спокусах, і вони обернуться на сором йому”. Ніщо мене не лякає з цією ласкою, бо вірний охоронець моєї душі допомагає мені з такою любов’ю, що я зовсім не відчуваю труднощів. Але бачу його лише тоді, коли Господь мій ховає від мене Свою відчутну Присутність, і святість Його Справедливості допускає на мене суворі випробування.
Якось охоронець моєї душі промовив до мене: “Хочу тобі, дорога сестро, сказати хто я, аби ти змогла збагнути любов, якою тебе оточує твій Наречений. Я один з тих семи духів, які стоять найближче до Престолу Бога і мають найбільшу частку в Полум’ї Любові Найсвятішого Ісусового Серця. Саме вони повинні обдаровувати вас цією любов’ю настільки, наскільки спроможні будете її прийняти”. Іншим разом сказав мені, що диявол найчастіше зводить і ошукує людей у з’явах, видаючи себе за ангела святості, і що саме так намагатиметься ошукати й мене. Але достатньо промовити: “Через знак хреста спаси нас від ворогів наших, Боже наш” – і він зникне.
Пригадую ще одну його пораду: “Пильнуй, аби жодна ласка, отримана від Бога, не дозволила тобі забути, хто ти, і хто Він. Інакше я сам змушений буду тебе знищити”. Коли ж мене хотіли вплутати в одну подружню інтригу, я побачила, як він припав обличчям до землі, і я не змогла промовити і слова. Коли запитала його, що це означає, він промовив, що для нареченої Христа участь у таких справах огидна, і тому він припав обличчям до землі, аби просити в Господа прощення. Коли ж знову я відчула Присутність Господа, свого святого Опікуна бачити вже не могла. Господь пояснив, що тієї миті Він вшановує ту безмірну Велич, яка понижується до моєї малості. І звичайно, побачила його в такій іпостасі, коли мій Небесний Обранець обдаровував мене небесними ласками. Він завжди був готовий допомогти мені в усіх моїх потребах і жодного разу не відмовив, коли я його про щось просила.
Якось, коли мого святого Ангела не було біля мене, через свою природну гріховність я допустилася певного упадку. “Це я хотів, аби так сталося, – почула у своїй душі його слова. – Покутуючи за цей вчинок, ти побачиш Того, кого я так люблю, на Оливній горі, у болісному передчутті конання, і жертвуватимеш мене Йому, розділяючи з Ним Його страсті так, як я того прагну”.