50 Св. Франциск з Асижу стає її провідником
Одного дня під час молитви Господь показав мені Св. Франциска з Асижу. У незрівнянному сяйві я побачила постать цього великого Святого. Він стояв над усіма Святими, бо в терпінні життя його було подібне до життя Спасителя – Того, хто є життям наших душ і любов’ю наших сердець – а ще тому, що особливу любов відчував до Його Святої Муки. Та любов спричинилася до того, що наш Господь обдарував його Своїми Святими Ранами в стигмах. Так він став одним з особливих улюбленців Ісусового Серця і охоронцем найдорожчого скарбу – Найсвятішої Ісусової Крові, заслуги якої він має владу уділяти іншим. Спаситель дав йому також велику владу погамування справедливого Божественного гніву, спрямованого на покарання грішників.
Святий заступає грішників від цього справедливого гніву Бога, наче його другий Розіп’ятий Син, і Бог з любові до нього пом’якшує Свій вирок, виявляючи ласку милосердя. В особливий спосіб Св. Франциск заступається за ченців і черниць, які відступили від послуху. Зокрема це стосується одного з Чинів, на який упали би великі кари, якби не заступництво цього улюбленця Божого. Показавши мені усе це, Божественний Наречений дав мені Св. Франциска за провідника як запоруку Своєї Божественної Любові, аби вів мене серед терпінь і турбот, які мені зустрінуться на життєвому шляху.
51 Господь відкриває Маргариті деякі таємниці Свого страждання в Оливному городі і вимагає від неї жертви
Розмірковуючи про страждання Спасителя в Оливному городі внаслідок терпінь, які випливали лише з любові, я відчула прагнення розділити з Ним усі Його тривоги, і тоді Господь промовив до мене: “Тут Мені було найважче, ніж у подальшій Моїй Муці. Я почувався покинутим і Небом, і землею, почувався обтяженим усіма гріхами людей. Я стояв перед Святістю Бога, а Він, незважаючи на Мою невинність, розчавив Мене Своїм справедливим гнівом і гіркотою та жовчю цього справедливого гніву, наповнивши чашу ними, яку Я мав спорожнити. І наче забувши, що Він – Отець, видав Мене на Жертву Свого справедливого гніву. Немає істоти, яка могла би відчути такі муки, які відчував тоді Я. Такий самий біль відчуває обтяжена гріхами душа, коли постає перед судом Святості Бога – ця Святість її розчавлює і занурює в Свою справедливу суворість”.
Відтак Господь продовжував: “Моя Справедливість зранена і готова карати привселюдно тих, хто потаємно грішить, якщо вони не покаються. І коли Моя Справедливість буде готова скарати винуватців, Святість Моя змусить тебе в молитвах і добрих вчинках підняти руки і серце до Неба. Віддаватимеш тоді Мене Моєму Отцеві як Жертву любові, складену з цілопальної жертви за гріхи усього світу. Ти повинна зробити Мене непохитним муром між Його Справедливістю і грішниками, аби здобути їм милосердя. Відчуєш себе оточеною цим муром стільки разів, скільки Отець Мій Небесний захоче декому з них простити. Саме тоді ти повинна жертвувати Мене Моєму Отцеві Небесному в подяку за милосердя, яке Він виявляє до грішників. Знатимеш також, чи душа та дозріла для Неба. Дам відчути тобі дещицю тієї радості, яку відчувають Святі, і це буде виявом Моєї чистої Любові”.
52 Жертва Справедливості Божої
Невдовзі після цього, під час моїх перших реколекцій, після складання чернечих обітів (восени 1673 року), у перші два чи три дні, Святість Божа закарбувалася в мені так глибоко, що зробила би мене нездатною до молитви і до терпіння, якби та сама сила, яка завдавала мені терпінь, не підтримувала мене. Поставати перед Богом було мені так боляче, що я воліла би тисячу разів зникнути з лиця землі, якби це було в моїх силах. Відчувала себе недостойною Божої Присутності, але не могла звільнитися від неї. Вона переслідувала мене, як злочинця, і я була готова прийняти вирок свого засудження. Але мене ніколи не полишала така велика покірність Волі мого Бога, що я завжди була готова прийняти будь-які болі та терпіння, які би Він мені зіслав, так, наче б це були пестощі Його Любові.
53 Найсвятіша Діва Марія подає їй Боже Дитятко
Якось під час реколекцій моя Свята Спасителька ощасливила мене Своїми відвідинами, тримаючи на руках Своє Божественне Дитя. Передаючи Його мені, Вона промовила: “Ось Той, хто повинен навчити тебе, що маєш робити”. Я відчула велику радість і палке бажання приголубити Дитятко, і коли, з Його дозволу, наситилась пестощами, Ісус промовив: “Тепер ти задоволена?.. Але Я хочу, аби ти ніколи не виходила з-під Моєї влади: у радості та в горі ти повинна бути покірна Мені”. Відтоді я була нездатна Йому опиратися, і це робило мене щасливою.
54 Серце Маргарити між Серцями Ісуса і Марії
На одне свято Непорочного Серця Марії після Св. Причастя Господь показав мені три серця. Тих два, і що скраю, були великими і сяючими, а те, що посередині, було маленьким і непомітним. Раптом я побачила, як одне з крайніх Сердець збільшується порівняно з іншим, і почула слова: “Це чиста Любов Моя з’єднує цих три серця назавжди”. І три стали одним. Видіння це тривало досить довго і наповнило мене таким почуттям вдячності та любові, яке словами передати неможливо.
55 Серце Ісусове переливається в серце Маргарити
Однієї п’ятниці після Св. Причастя Господь промовив до мене: “Засвідчую тобі сьогодні таку ласку, доню Моя, велич якої зможеш пізнати тільки в годині смерті”. Невдовзі після цього під час молитви дозволив мені побачити дещицю цієї ласки. Промінь світла, що виходив з Рани Його гідного пошанування Боку, проникав у моє серце. І я почула слова: “У такий спосіб Любов Моя переливається в серце, яке Я тобі дав, а воно переливатиме отримані ласки до їхнього джерела; ось ласка, яку ти отримуватимеш постійно”. Не можу описати словами те, що я після цього відчувала.
56 Єднання з Серафимами
Якось під час праці в гурті я відсунулася в бік, аби бути ближче до Найсвятіших Тайн. Бог обдарував мене тут великими ласками. Коли ж з’явилися інші претенденти на це місце, я від нього відмовилась, і вчинила нерозсудливо, бо Господь наполягав, аби я туди повернулась. Я змушена була розповісти про все настоятельці і вона сказала, що я можу повернутися на те місце. А повернувшись, я застала там багато небесних духів, які з’явилися, аби віддати шану Ісусові Христові в Найсвятіших Тайнах. Вони сказали, що можуть прийняти мене до свого товариства за однієї умови: що житиму, як вони, їхнім життям. Пообіцяли, що з усіх сил допомагатимуть мені віддавати данину любові Господу, яку я мушу доповнювати своїм терпінням, бо терпіти вони не можуть. У такий спосіб єднатиметься любов терпелива з любов’ю радісною. Вони дозволили мені побачити, що моя з ними єдність записана в Найсвятішому Ісусовому Серці.
57 “Мій Бог, мій Єдиний і моє Все”
Коли якось переслідувало мене прагнення прийняти Ісуса в Св. Причасті, я промовила до Нього: “Навчи мене, Господи, що хотів би почути від мене”. “Мій Боже, мій Єдиний, моє Все. Ти для мене – все, і я буду ціла для Тебе! Ці слова вбережуть тебе від всіляких спокус, приготують тебе до твоєї діяльності та допоможуть виконати усе, що повинна зробити”.
58 Небесний спочинок
На Вознесіння ішли ми на хори, аби вшанувати повернення Господа на Небо. Щойно я опинилася перед Найсвятішими Тайнами, як огорнув мене великий спокій, тієї ж миті я побачила в сяйві Ісуса. Наблизившись до мене, Господь промовив: “Доню Моя, Я вибрав душу твою, аби була Мені місцем небесного відпочинку на землі, а серце твоє, аби для Моєї Любові престолом втіхи”. Відтоді усе заспокоїлося в мені, і я турбувалася лише там, аби ніщо не заважало спочинку мого Спасителя.
59 Треба від усього відмовитися, аби знайти Бога
Лише так, душе моя, можеш вшанувати Бога свого: відрікшись від самої себе, спаливши себе разом з Ісусом і для Його Любові. Знайдеш тоді життя в смерті, солодкість у гіркоті, а Бога в небутті. Але треба зректися усього, аби Його знайти. Серце наше створене для Бога, біда йому, якщо задовольняється чимось меншим, ніж Бог, або якщо дозволяє себе палити в іншому вогні – не в полум’ї чистої Божої Любові.