ЛЮДИНА І ЇЇ ДУХОВНІ НАТХНЕННЯ – ЗНАК БОЖОЇ ВОЛІ

Особливим знаком Божої дії є інша людина, бо вона з усіх створінь найбільш подібна до Творця. Богові легше достукатися до іншої людини через її ближнього.

Ближній є знаком Бога і Його волі

Можемо сказати, що кожна людина є знаком Бога для нас, бо носить у собі Його образ і подобу. Проте для багатьох з нас це залишається більше побажанням, ніж досвідом дійсности. Подоба і образ Бога в нас часто дуже затерті, неясні, непомітні. Але завдяки вірі можемо прийняти кожну людину як знак Бога і Його волі.

Можемо бути знаком Божої дії для ближнього, а ближній – для нас: своєю присутністю, зустрічами, емоційними зв’язками, любов’ю, дружбою, спільною молитвою, працею, відпочинком, розвагами. Все, що діється в людських взаєминах, може бути просякнуте присутністю і дією Бога.

Людина стає знаком Божої дії також завдяки дорученій їй місії, завданням, функціям. У Біблії місію патріярха, пророка, царя, священика Бог довіряв вибраним людям. Це були люди-знаки.

Ми також покликані бути знаком Божої волі через виконування функцій і різноманітних життєвих завдань, які Бог нам довіряє: священство, подружжя, чернецтво, батьківство і материнство (фізичне і духовне), целібат, убоге життя, страждання тощо.

Людина, просякнута вірою, стає знаком для всіх, з ким зустрічається. Усі ми покликані стати дороговказом до Бога. Суттєвий елемент християнського покликання – бути свідком любови Бога до людини, свідком Його волі.

Духовні натхнення – знак Божої волі

Самі лише зовнішні знаки, навіть дуже виразні, ніколи не можуть бути єдиним і остаточним критерієм пошуків, знаходження і виконання Божої волі. Роль зовнішніх знаків – вести людину до відкриття внутрішніх знаків – духовних натхнень, через які Господь запрошує нас виконувати Його волю.

Розгляньмо приклад учнів, які йдуть до Еммаусу (див. Лк. 24:13-35). Спочатку вони отримують зовнішній знак Божої волі – присутність Випадкового Мандрівника, Який їх супроводжує під час подорожі, розмовляє з ними, повчає їх, спонукає розмовляти, слухає їх. Але за деякий час вони зазнають внутрішніх натхнень. Зрозуміли це тоді, коли Товариш подорожі зник. Питали один одного: «Чи не палало нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писання?» (Лк. 24:32). «Серце, що палає» – знак Божого натхнення, знак дії в учнях Святого Духа.

Ефективність зовнішніх знаків присутности й дії Бога, навіть найвиразніших, завжди залежить від нашої вразливости й податливости на дію Святого Духа. Багато людей не прийняло навчання Ісуса – хоча й воно підтверджувалося надзвичайними знаками й чудами – тому, що були закриті для дії Бога. Вони не сприймали Його волю.

Коли пробуємо описати суть духовного натхнення, то торкаємося таємниці Бога, таїни Його зв’язку з людиною. Всі схеми, людські теорії й описування завжди будуть надто убогими, щоб виразити таємничу дію Творця у створінні. Окрім того, досвід Бога в людині завжди індивідуальний, особистий, і тому його важко описати.

Суть духовного натхнення

Але, незважаючи на ці застереження, всі натхнення і внутрішні прагнення, які нам дав Бог, мають спільні риси, бо їхній Автор завжди той самий. Найглибші потреби, прагнення, страхи, туга і почуття небезпеки у всіх людей однакові у своїй суті.

Внутрішнє натхнення – це своєрідне притягання людини Богом, запрошення взяти участь у Його любові. Внутрішнє натхнення, з людського боку, є духовним захопленням Богом і Його любов’ю, формою любови до Нього. Це завжди плід дії Божого Духа в нас. Усі духовні прагнення, не тільки великі й гарячі, а й щоденні малі натхнення до добра, мають у собі щось остаточне – запрошення взяти участь у повноті життя Богом, у повноті Його любови.

Але досвід притягання Богом для людини не завжди зрозумілий і однозначний відразу. Часто, особливо в тих, які розпочинають свідоміше духовне життя, цей досвід може бути перемішаний з людськими прагненнями і побоюваннями, які зазвичай поєднані з основними потребами людини.

Амбівалентність, неясність чи неоднозначність наших духовних прагнень не виключають їх автентичности, тобто притягання Богом. Бог може запрошувати нас до любови, незважаючи на нашу порочність, слабкість і сумніви. Бог кличе нас як грішників. Саме завдяки силі Його натхнень і покликання можемо долати свої зневолення і страх за себе.

Всі внутрішні натхнення людини вимагають очищення. Ми пізнаємо Бога, Який притягує і кличе поступово, у міру внутрішнього дозрівання. Духовні прагнення завжди пов’язані з людськими потребами, але не виходять з них. Психічні потреби ніколи не бувають джерелом духовних натхнень. Натхнення – завжди Божий дар. І саме тому називаємо їх духовними, бо походять від Святого Духа.

Хоча внутрішні натхнення перемішані з людськими потребами, відчуттями, страхами і зраненнями, та в підсумку завжди їх перевищують. Людина, яку внутрішньо притягує Бог, інтуїтивно відчуває, що її прагнення походять не від неї самої, а є благодаттю, даром, незалежним від людської волі. Часом буває, що вони пробуджуються в нас всупереч нашій волі.

Попередній запис

Труднощі в пошуках і знаходженні Божої волі

Наступний запис

Духовні натхнення і людська свобода