Під час великої перерви в школі я дивився на дітей. Зацікавила мене група хлопців, які наслідували рухи й удари якогось войовничого мистецтва. Здивувала мене очевидна твердість і нечутливість. Удари бо були справжні, і було в них багато брутальности.
І тому я на наступному уроці релігії вибрав незвичайну тему: Який найліпший фільм ти бачив? Це була тема, до якої, на здивування, залучились усі. На жаль, у цілому списку фільмів не було жодного, про який би можна було сказати, що може в чомусь позитивно вплинути на людину. І тому я себе запитав: Що буде з цими дітьми, на яких впливають такі персонажі фільмів, як завойовники, вбивці, насильники, люди з викривленою мораллю або цілком аморальні?
З цього виростає велика відповідальність батьків, вихователів і властиво цілого суспільства за плекання правильного ставлення молодої ґенерації до масмедій.
Ситуація справді серйозна. Священик Ганс Колфенбах, генеральний настоятель Отців Єзуїтів, наголосив, що Європу сьогодення характеризує духовна порожнеча. Суспільство мовби не бачить майбутнього, і це робить його непевним, бентежачи передусім молодь. Суспільство, однак, вразив вірус байдужости, втоми, конзумізму.
Словацький драматург Ян Соловіч так описав цю ситуацію: “Духовне життя нашого суспільства є в набагато гіршому стані, ніж економіка. Християнську Церкву можна прирівняти до тліючого вогнища, в якому поки що не горить вогонь”.
Напевно такий стан має багато причин, але одна з них – це безумовно довгочасне формування людини за посередництвом масмедій.
* * *
Було б, однак, великою помилкою класти усю відповідальність за такий стан масмедій на людей, які за ними стоять. Зрозуміло, вони теж несуть свою частку відповідальности. З іншого боку, транслюється головно те, що люди дивляться. Чого не дивляться, те випускається з уваги. Отже, велика частина відповідальности лягає і на нас. Трагічно, коли директор телебачення відповідає на прохання глядача транслювати релігійні фільми, що такими фільмами цікавиться меншість, тож його прохання не можна задовольнити. Телебачення або радіо служать інтересам глядачів, тому досить лише просто виявити свою волю. Але нас усе задовольняє так, як воно є…
Що ж робити? Найважливіше – це навчити самих себе, своїх дітей… критичного погляду. Розмовляти про те, що ми бачили або почули, і вчитися робити правильний висновок – це дуже важливо. Так людина набуває здатність класифікувати і зможе вибирати добре і відкидати лихе.
Масмедії мають велику силу. Якщо їх правильно використати, можуть збагатити людину інтелектуально, естетично, морально. Пригадую, як однієї неділі після обіду, а я тоді був ще дитиною, по телевізору показували французький фільм “Бідняки”. Хоч я ще багато чого в фільмі не розумів, однак на мене дуже вплинули шляхетні дії головного героя. Пам’ятаю що тоді хотів бути подібним до нього – таким же добрим, мужнім і благородним. Позитивне враження від того фільму в мене залишилось до сьогодні…
Через масмедії може прийти як багато зла, так само багато добра. Залежить дійсно лише від нас, від нашого вибору, від нашої участи й відповідальности. Наша правильна позиція – це перша умова для того, щоб для молоді масмедії стали джерелом заохочення до добра. Амінь.