Дорогі брати й сестри!
Закликає Псалмоспівець, щоб Бога прославляти та дякувати Йому за все. «Хто жертву подяки приносить, той шанує Мене; а хто на дорогу Свою уважає, Боже спасіння йому покажу!» (Пс. 50:23). «Принось Богові в жертву подяку, і виконуй свої обітниці Всевишньому» (Пс. 50:14). – У Псальмі 107 читаємо такі слова подяки за вирятування: «І хай жертви подяки приносять, і хай розповідають зо співом про чини Його!» (Пс. 107:22).
Людина – істота розумна – своє ставлення до Бога, свого Творця, Небесного Батька, виражає не лише словами, не лише почуваннями серця свого. Це вона зазначує і назовні різними знаками, формами, а головно жертвами, офірами, дарами.
Свідчить нам це Святе Писання. Відколи живе людство на цій землі, людина завжди зближалася до Бога Вседержителя з офірами, із жертвами у своїх руках. Про це читаємо в Книзі Буття. Вже перші сини Прародичів Каїн і Авель приносять Богові жертву. Казала Єва: «Я придбала людину з Господньої ласки. По якомусь часі Каїн приніс Господеві жертву з плодів ріллі. Та й Авель приніс жертву, з первістків свого дрібного скоту, і то з найгладкіших» (пор.: Бут. 4:1-4).
Ной пережив страшний катаклізм – потоп. Вийшовши з ковчегу, спорудив Господеві жертовник і приніс усепалення (Бут. 8:20). І Авраам, коли Господь поручив йому вийти з рідної землі, коли вийшов з Єгипту, коли заключив союз із Богом, приносив Богові жертву.
У Старому Заповіті були точні приписи, коли і як приносити жертви (Євр. 9:1-10; 10:1-4). Але Господь ці жертви скасував. Пише св. Павло євреям: «Жертви й приносу, та цілопалення й жертви покутної, які за Законом приносяться, Ти не жадав і Собі не вподобав. Потому сказав: Ось іду, щоб волю Твою чинити, Боже. Відміняє Він перше, щоб друге поставити. У цій волі ми освячені жертвоприношенням тіла Ісуса Христа один раз» (Євр. 10:8-10).
Оця то жертва Нового Заповіту найкраща, найсовершенніша. Це ж жертва Ісуса Христа – Божого Сина. Вона найгідніша, найсвятіша, вона понад усякі жертви.
Яка ж ціль цієї Христової жертви? Кожна жертва, як і кожна молитва людини, має подвійне значення. Коли прийшли більшовики до Галичини, вони дивувалися, як наші люди багато молилися. Казав майор у Великих Мостах до мене: «Ет, тут люди багато моляться». А один вояк питав нашого 11-літнього хлопця, Славка Олексина: «Що ж то ти робиш, коли молишся?» То цей хлопець відповів: «Питаєте, що я говорю до Бога? – Я Його звеличую, визнаю, славлю. Я Богові дякую за все, що Він мені дає. – Я Бога перепрошую, коли я поступив не так, як Бог любить, а також я представляю все, що я потребую».
Отак кожна жертва, що її приносять люди, має подібну ціль. Це визнати над собою найвищого Пана – Владику. Це подячна жертва і просьба нових дарів, а також перепрошення за гріхи.
Подібну ціль має Служба Божа – Новозавітня жертва. Бо ж Служба Божа має ту саму мету, що і жертва Ісуса Христа на хресті, яка сповнилася в кривавий спосіб на Голгофі.
На Службі Божій чуємо слова Христові: «Це кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається» (Мр. 14:24) – на відпущення гріхів. По освяченні священик промовляє: «Твоє від Твоїх тобі приносимо, за всіх і за все» – за добродійства духовні й дочасні.
Добра – плоди Служби Божої, що їх дає Бог людям, силою цієї жертви величезні. Перший плід цієї жертви – загальний, що його учасниками є всі вірні, а через них і невірні, які не є безпосередньо членами Церкви. Дальший плід Служби Божої особливий, а це в тому наміренні, примінює священик, що його руками якого жертвується сам Ісус Христос.
Вартість кожної Служби Божої є внутрішня. Вже зі своєї гідности вона має силу приносити величезні плоди; вона сама в собі вистачальна, нескінченна, рясна. Це ж жертва Ісуса Христа, що Своєю гідністю не обмежений. Так, справді, вона безмежна, щодо прослави Бога. Але вона має межі стосовно перепросьби чи просьби. Кара за гріх відпускається відповідно до каяття людини, роздавання ж дарів – відповідно до сприймання Божих дарів.
Дорогі в Христі брати й сестри! – Пише у своїх листах св. Павло:
- «Усе робіть у Ім’я Господа Ісуса» (Кол. 3:17).
- Дякуйте Богові, через Ісуса Христа (пор.: Рим. 1:8).
- Дякуйте в ім’я Ісуса Христа (пор.: Еф. 5:20).
- Через Ісуса Христа завжди Богові приносім жертву хвали (пор.: Євр. 13:15).
Уміймо і ми всі наші почування серця виражати Богові через жертву Нового Заповіту – Євхаристійну. Уміймо це використовувати, коли беремо участь у Службі Божій, та, головно, коли жертвуємо на Святу Літургію.
У своїх почуваннях до Творця – нашого Небесного Батька – розкриймо широко наше серце. Службою Божою щиро прославляймо Його; через Службу Божу з довір’ям представляймо всі свої просьби; Через Євхаристійну Жертву виявляймо свої перепросьби, каяття; а понад усе сердечно заносімо свої подяки. Амінь!
о. Доротей Шимчій, ЧСВВ