МЕТОД ІНДИВІДУАЛЬНОГО ДУХОВНОГО РОЗПІЗНАВАННЯ В ПОШУКАХ І ВИКОНАННІ БОЖОЇ ВОЛІ

Духовне розпізнавання – це спосіб шукання Божої волі. Воно є вираженням нашого послуху, покори й любови до Бога. Духовне розпізнавання – це безустанне вираження готовности серця слухати Бога. Намагаємося пізнати Божу волю, щоб підпорядкуватися їй. Не можемо діяти в дусі правди, якщо не прочитаємо довколишню дійсність ясно й прозоро.

Духовне розпізнавання – це намагання дивитися на світ очима Бога. Намагаємося пізнати Божі наміри щодо нас, аби втілювати їх у своє життя. Духовне розпізнавання забезпечує нашому духовному житті постійність і вірність. Неможливо бути вірним Богові, Його наказам і внутрішнім порухам без духовного розпізнавання. Вірність вимагає прислуховуватися до Бога, Який постійно до нас промовляє.

Духовне розпізнавання – це молитва

Духовне розпізнавання не є технікою чи методом для вирішення особистих, сімейних, спільнотних чи професійних проблем. У своїй суті – це пошуки Божої волі; досвід внутрішнього навернення, тобто відхід від власної волі і спрямування до волі Бога. Духовне розпізнавання відділяє суто людське від Божого. Бо Божа воля не є волею людини.

Духовне розпізнавання – це духовний процес, задуманий і добре осмислений. Його не можна асоціювати з імпровізованим та спонтанним оцінюванням, яким керує людський розум чи інтуїція. Духовне розпізнавання повинно бути добре приготованим – у випадку важливих і великих життєвих рішень та в щоденних дрібних справах. Життя складається з дрібних справ. Ісус говорить, що вірний у малих справах буде вірним у великих (див. Лк. 16:10).

Якщо багато подружніх пар через кілька років подружнього життя вирішують розлучитися, то це означає, що їхнє рішення було прийняте без духовного розпізнавання. Щось подібне відбувається і з відмовою від священичого і чернечого стану. Духовному розпізнаванню підлягає не тільки стан життя, а й усе, що будує нашу щоденність: праця, молитва, людська любов, сімейне життя, суспільно-політичні справи, дружба, використання матеріяльного добра тощо.

Як неможливо молитися без якогось методу, навіть найпростішого, так неможливо щось розпізнавати без чітко окресленого методу. Зрештою, сам процес духовного розпізнавання здійснюється під час молитви і його можна назвати молитвою.

Ось пропозиція методу індивідуального духовного розпізнавання, що містить п’ять етапів, і може бути пристосований до особистих потреб і можливостей особи, яка шукає Божу волю.

Перший етап – збирання інформації

Приступаючи до духовного розпізнавання, необхідно спочатку пізнати всі елементи, які можуть відігравати важливу роль. Спочатку слід індивідуально за допомогою рефлексії і розмови з Богом подивитися на актуальну проблему під різними оглядами. Дуже важливою є щира розмова з духовним керівником, який допомагає придивитися до всього нашого життя об’єктивно, безсторонньо і у світлі Божого слова.

Таким чином «збираємо інформацію», яка необхідна для здійснення вибору і прийняття відповідного рішення. Збираючи інформацію, ми повинні взяти до уваги всю історію свого життя й те, в який спосіб вона нас сформувала: рівень людської та духовної зрілости, різноманітні схильності, прагнення, потреби, побоювання, страхи, звички. Кількома словами: все те, ким ми є на цьому етапі духовного і людського розвитку.

Таке «збирання інформації» – це людська праця, але в ній присутнє світло Святого Духа. Він веде нас у самопізнанні. Якщо в прийнятті важливих рішень нам бракуватиме базової інформації про нашу життєву ситуацію, впливу нашої історії життя або інформації про справу, в якій приймаємо рішення, то буде великий ризик фальшивого вибору і помилкових рішень. Збирання інформації в процесі духовного розпізнавання часом вимагає великої праці, але такою є ціна доброго вибору і доброго рішення.

Другий етап – молитва і рефлексія

Духовне розпізнавання здійснюється в молитві. Воно само є молитвою. Розпізнаючи, запитуємо себе і Бога про мотиви, щоб на внутрішнє прагнення-покликання відповісти «так» або «ні».

У молитві ми не тільки роздумуємо і рефлектуємо над своїми мотивами, які самі приходять, а отримуємо нові мотиви. Молитва – місце, в якому дозволяємо Богові вести нас Його натхненнями. Молитва освітлює те, що в людській рефлексії залишається для нас повне сумнівів і неясности. Рішення «за» і «проти» не повинні бути проявом суто людських потреб, внутрішніх пов’язань чи плутанини. Вони мають бути проявом внутрішнього прагнення шукати й знайти Божу волю.

У духовному розпізнаванні навіть те, що на перший погляд здається очевидним, маємо піддавати сумнівам і випробуванням. Можливо, що після духовного розпізнавання рішення не зміниться, але в пошуках і виконанні Божої волі важливим є не тільки рішення, а передовсім мотивація цього рішення. Піддання рішень і мотивацій сумнівам поглиблює їх. Попереднє «так» або «ні» може не змінитися, але стане повнішим. Буде очищене з людських відчуттів, побоювань, прагнень і потреб.

Третій етап – аналіз внутрішніх порухів

У духовному розпізнаванні особисту молитву і рефлексію повинен супроводжувати аналіз внутрішніх станів: духовної втіхи і духовного спустошення.

Вивчення почуттєвого стану й духовних порухів є одним з основних критеріїв для пізнання автентичности прагнень, порухів і духовних натхнень, які розпізнаємо. Великою допомогою в аналізуванні внутрішніх станів, переживань і натхнень є вербалізація їх перед духовним керівником або досвідченою особою, яка може допомогти їх зрозуміти й інтерпретувати.

Четвертий етап – прийняття рішення

Прийняття рішення в процесі духовного розпізнавання завжди є заангажуванням щодо Бога. Хоча кожний з нас сам добровільно приймає рішення, але насправді це «наш вибір» вибору самого Бога – Його воля.

Можемо усвідомлювати, що те, на що ми погоджуємося, є важким і певним чином погіршує наше життя – по-людському, але не хочемо чинити інакше, бо «відчуваємо», що саме так хоче Бог. Здійснюємо такий вибір і приймаємо таке рішення, яке – у нашому переконанні – згідне з Божою волею.

Якщо духовне розпізнавання здійснюється в дусі правди та щирости, то разом із зусиллями і болем рішення приходить внутрішній мир. Але це не стан благого спокою, а досвід внутрішнього Божого ладу серед зусилля і жертовности. Свій вибір і рішення закінчуємо жертвуванням їх Богові в молитві.

П’ятий етап – підтвердження вибору

На останньому етапі індивідуального розпізнавання досліджуємо «стан своєї душі»: як почуваємося після вибору і рішення? Чи відчуваємо мир, єдність і гармонію з Богом? Добре рішення народжує внутрішній мир. Духовною інтуїцією «відчуваємо», що здійснили правильний вибір.

Буде корисно шукати підтвердження прийнятих рішень у розмові з духовним керівником. Духовний керівник, на основі власного досвіду, знань і певного духовного відчуття, відчує правду прийнятого рішення. Він ззовні може об’єктивно глянути на процес духовного розпізнавання, прийняття рішення і здійснення вибору.

Інший спосіб підтвердження здійсненого вибору і прийнятого рішення – розмова з людиною, яка нас добре знає і якій цілковито довіряємо, наприклад, з товаришем. Його реакція і думка в такій ситуації можуть бути дуже важливими. Порада товариша в такій ситуації може бути тільки певним зовнішнім підтвердженням. Саме рішення мусить бути прийняте особисто в повній внутрішній свободі.

Духовне розпізнавання щодо конкретної і безпосередньої апостольської діяльности в межах кожної спільноти Церкви повинно отримати підтвердження настоятеля. Індивідуальне розпізнавання членів спільноти допоможе настоятелю в його відповідальності за розпізнавання Божої волі щодо всієї спільноти. Саме він приймає остаточні рішення щодо спільноти, якою керує, і щодо кожного її члена.

Вибір і рішення – це не програмування комп’ютера. Якщо рішення не знайде підтвердження в щоденному житті, то необхідно знову розпочати розпізнавання. Людина може помилитися у виборі та рішенні. Але навіть помилки в духовному розпізнаванні не будуть марнуванням часу і людської енергії, бо часто саме в такий спосіб здобуваємо досвід. Це важливо саме тоді, коли хочемо допомагати іншим у здійсненні виборів і прийнятті важливих рішень.

Описаний процес може тривати роками. Періоди вагань і сумнівів допомагають шукати й знаходити Божу волю. Невпевненість у собі або часом безпорадність у прийнятті рішення можемо прочитати як важливий знак і символ: людина не є власником Божої волі і не може запланувати її «знаходження» у визначеному часі.

Попередній запис

Духовні натхнення і людська свобода

Наступний запис

ЧИСТОТА НАМІРІВ У ЗАУВАГАХ ПРО ВИБІР СВ. ІГНАТІЯ ЛОЙОЛИ