Молимось, коли наші дорослі діти перебувають у небезпеці

«Це було другого травня 1983 року, мій син Джеррі опинився в епіцентрі землетрусу в Каліфорнії, – пригадує Ширлі. – Я намагалася до нього додзвонитися. Спершу мені це не вдавалося, але коли щось таке трапляється з вашими сином чи донькою, то ви дуже засмучуєтеся і відчуваєте потребу поговорити з ними. Тож я зателефонувала операторові. «Ви можете знайти спосіб зв’язати мене з сином? Він у епіцентрі землетрусу». Поки я молилася про Божу допомогу, наш оператор зв’язку задіяв десятки телефонних ліній у Канаді і не тільки. Тоді я таки додзвонилась!»

Пригадує, як це було, і Джеррі: «Лежу я, отже, на підлозі. Не можу навіть встати. Речі розкидані по всій квартирі. І тут телефонний дзвінок. Я аж не повірив! То була моя мама».

Ширлі додає: «Він справді не міг повірити. Нікому, крім мене, додзвонитися не вдавалося. Згодом я сказала людям із телефонної компанії, що дуже ціную те, що вони зробили. І ще я також вдячна Богові!»

Небезпеки і нещастя різних видів є частиною людського існування. Таке буває з кожним. Але коли щось страшне загрожує нашим синові чи доньці, то це вже зовсім інша історія. Щось усередині вас виходить з-під контролю, і вас огортає біль. У таких випадках ви можете віднаходити велику силу і надію в Ісуса, Який воскресив єдиного сина вдови (Лк. 7:11-17). Ісус добре знав і про смерть сина, і про майбутнє неминуче зубожіння його матері. Подвійне співчуття огорнуло Його. Ісус, «підійшов, і доторкнувся до мар, носії ж зупинились. Тоді Він сказав: Юначе, кажу тобі: встань! І мертвий устав, і почав говорити. І його Він віддав його матері» (Лк. 7:14-15). І тепер також Ісус розуміє і хоче торкнутися і нас, і наших дітей. Ісус поверне нас одне одному таким чином, як ми навіть не можемо уявити.

У цьому розділі ми розглянемо кілька кроків, як під час стресових важких часів віддати себе всеосяжній любові Бога, яку Він має до нас і до наших сімей. Немає значення, про яку небезпеку йдеться, кроки залишаються ті самі. По-перше, взивайте до Бога. По-друге, поставте собі важливі запитання. По-третє, моліться як той, хто духовно відгукується першим, і, по-четверте, будьте молитовно присутніми зі своїми дітьми, які мають проблеми, таким чином, щоб відображати Божу любов.

«З глибини я взиваю до Тебе, о Господи»

Цей рядок із Псалма 130 дає нам яскраве розуміння того, як молитися, коли ми відчуваємо небезпеку, перебуваючи в глибокому і моторошному місці. Наше сильне бажання плакати від болю не потребує якихось пояснень, з цим почуттям усі ми добре знайомі. Але до кого ми звертаємося зі сльозами, до Бога чи до когось іншого? Як ми розмовляємо з Богом тоді, коли з дорогою людиною трапляється щось, чого не можна передати словами? Як взивати до Бога в такий спосіб, що приносить полегшення і дає нам можливість запропонувати підтримку? Глибокий біль є важливим даром, який ми можемо віддавати Богові в молитві. Сам Ісус на хресті взивав до Свого Отця (Мт. 27:46).

Ми пропонуємо такі молитовні стратегії. Одна з них може приносити і поміч, і плоди. Чого ви не обрали б, метою є стати перед Богом, аби Ісус зміг торкнутися вас так, як ви того найбільше потребуєте.

  • Моліться одним словом, наприклад «Ісусе», або простою фразою, як-от: «Господь – мій пастир» або «Нехай обличчя Твоє засяє на ________ (ім’я) саме зараз». Повторюйте обрану вами фразу кілька хвилин.
  • Заспівайте рядок із Псалма або весь Псалом, повторюйте це знову і знову.
  • Слухайте християнську музику.
  • Опишіть проблему вашої дитини своєму другові. Затим попросіть вашого друга помолитися з вами «Отче наш».
  • Створіть для підтримки своєї дитини молитовний ланцюжок.
  • Звертайтеся до Бога в найближчому до вас храмі.
  • Знайдіть тихе місце, де ви зможете поговорити з Богом уголос.

Був час, коли Тереза боролася з болем у кістках, який пронизував усе її тіло. Коли вона молилася, то уявляла розіп’ятого Христа. Спочатку вона бачила вдалині в цілковитій темряві мале Розп’яття. Вона наближалася дедалі ближче й ближче, аж поки виразно не побачила розіп’яте тіло Ісуса, хрест, зроблений із дерева, і чорну порожнечу, що поглинала Його. Нарешті вона наблизилася настільки, що побачила: кожен дрібний квадратик Христового тіла був маленькою кімнаткою. І в кожній з них перебував страждаючий: пацієнт на лікарняному ліжку, робітник із важкою ношею, жінка, що народжує, хлопчик, що заблукав у пустелі, похорон, сповнений сліз. Були тисячі пригнічених горем людей. Відтак голос промовив: «Приєднаєшся до них? Ти поєднаєш свій біль із їхнім болем? Приймеш їхній біль і біль Ісуса за свій чи страждатимеш сама?» Настав час приймати рішення.

Ставити важливі запитання

Кожен із нас стикається з дуже вагомим вибором, коли дорога людина потрапляє в небезпеку: «Чи пожертвуєш ти свій біль і своє життя за того, кого любиш?» Більшість із нас скаже: «Так! Це моя плоть і кров. Боже, візьми мене натомість!» Ця ласка є частиною того, з чого виткані батьки. Але є ще один важливий вибір. Чи приймете ви Ісуса як Того, Хто найкраще може впоратися з небезпекою, в якій опинилася ваша доросла дитина? Чи побіжите до нашого Небесного Отця, щоб привести до Нього своїх дітей?

Коли зробите це, Святий Дух допоможе нести вашу ношу і відповісти на деякі дуже важливі питання: хто і в якій конкретно небезпеці перебуває в цей момент? Яким чином у цій небезпечній ситуації присутній Бог? Як мої дорослі діти можуть із нею впоратися? Як я можу бути разом із сином чи донькою, поки вони вирішують цю ситуацію? Що я можу зробити як матір або батько? Один автор порівнює відповіді на такі запитання з діагностикою кризи пілота.

Пілоти-випробовувачі мають пройти випробування через вирішення проблем. Коли щось іде не так, вони запитують: «Ця річ ще літає?» Якщо відповідь позитивна, значить немає нагальної небезпеки, нема потреби приймати все близько до серця. Коли космічний корабель «Аполлон-12» злетів у небо, у нього вдарила блискавка. Уся консоль почала мерехтіти оранжевими і червоними лампочками. Була спокуса «почати щось робити!» Але пілоти запитали себе: «Він і надалі летить у правильному напрямку?» … А оскільки так і було, вони дозволили лампочкам, що сигналізували про окремі проблеми, миготіти, потім спостерігали, як один за одним згасали червоні і жовті індикатори.

Нині у світі є безліч серйозних проблем, що можуть загрожувати дорогим нам людям, і, на жаль, вони можуть траплятися в швидкій послідовності, а доросла дитина живе за сотні кілометрів від нас. Частково список небезпечних проблем може включати смерть подруга чи дитини, розлучення, серйозну хворобу чи травму, втрату праці, тривалий період безробіття, наркотичну чи алкогольну залежність, величезні борги і служіння військових у час війни. Кожна ситуація викликає в сімейній структурі низку поспішних питань і переживань. Але Бог дасть вам сили вирішити ці питання одне за одним.

Попередній запис

Ведені прагненням чеснот

Наступний запис

Моліться як «духовні ініціатори»