Молимось про мудрість

Декілька років тому наш старший син Чарлі переживав дуже болюче розлучення. Його горе й обурення були такими сильними, що вони, наче цунамі, накрили всю нашу сім’ю. Кілька місяців Джон подовгу спілкувався з ним і телефоном, і електронною поштою. Джон ніяк не міг забути слів Чарлі. Тоді, під час важкої розмови, наш син почав звинувачувати у своєму розлученні нас. Він стверджував, що наше сповнене віри подружжя з понадтридцятирічним стажем дало йому нереалістичне уявлення про шлюб. Ми якимось чином зіпсували йому життя! Саме тоді терпець Джона урвався.

«Як ти можеш звинувачувати нас у своєму виборі? Будь відповідальним за власні рішення. Ти ж дорослий. Заради Бога, піди до когось на консультацію!» Цими кількома словами Джон перетнув межу між слухачем і непроханим порадником. Чарлі так розлютився, що не розмовляв із Джоном близько двох років. Відповідно перестав приходити на родинні святкування Дня подяки і Різдва.

Ще довго після цього Джон побивався, що батько з нього не вийшов. Тож він почав молитися інакше: «Господи Ісусе, допоможи Чарлі. Будь із ним. Зішли Твого Святого Духа нам двом і не дай мені сказати чи зробити якусь дурницю! Дай мені Твою мудрість, щоб я міг піднятися над своїми сумнівами. Допоможи мені знати що казати, а що – ні. Нехай Твій Дух змінить моє мислення, щоб я міг любити так, як любиш Ти». Таким чином Джон молився досить тривалий час, і врешті-решт вони з Чарлі помирилися. Але Джон і далі так молиться, особливо тоді, коли хтось із наших дорослих дітей має труднощі, яких він не розуміє.

Шукати Божу мудрість

«А якщо кому з вас не стачає мудрости, нехай просить від Бога, що всім дає просто, та не докоряє, і буде вона йому дана. Але нехай просить із вірою, без жадного сумніву. Бо хто має сумнів, той подібний до морської хвилі, яку жене й кидає вітер» (Як. 1:5-6).

У цьому розділі ми розглянемо шляхи пошуку мудрості в молитві. Важливим першим кроком є розуміння, що коли ми шукаємо Божу мудрість, то не намагаємося знайти складне вирішення головоломки. Ми шукаємо Особу Святого Духа. Ми шукаємо Боже бачення наших синів і дочок. Тож ми стаємо витривалими в дорученні наших думок і сердець Святому Духові, Який є безкінечним джерелом правди і розуміння. Ми взиваємо до Святого Духа, Який є «Господом і життя подателем». Ми шукаємо Святого Духа, Який може наповнювати нас, оточувати нас, просвітлювати нас і просочувати нас Божою любов’ю. Тоді ми просимо, щоб через наші молитви Божа любов пролилася на наших доньок і синів, на наші сім’ї і врешті-решт – на все людство.

Коли ми віддаємо себе мудрості Духа, то пізнаємо цю Особу. Його підтримувальна присутність і керівництво зростають тоді, коли ми виявляємо наполегливість у молитві. Ми можемо почати зі сплутаних запитань і переконань, але підносимо кожне запитання до Бога і таким чином передаємо Йому життя наших дітей. Ми шукаємо Святого Духа як вірного супутника, адвоката і друга, який дає нам мир, терплячість, вірність, самоконтроль і навіть радість. Ми шукаємо Духа як учителя і провідника, Який дає нам сили для цієї важливої духовної ролі, що є частиною нашого батьківського покликання. Ми шукаємо Святого Духа як заступника для нас і всередині нас від імені наших синів і доньок. Ми шукаємо і знаходимо Святого Духа, Який є надією і світлом.

Безперервний Божий провід через Ісуса

Наші молитви про мудрість є частиною більшого пошуку Божої завітної любові, що починається з двох дуже важливих осіб, Авраама і Сари (Буття від 12-го до 25-го розділу). Вони не знали всіх деталей про свою майбутню сім’ю, але вони мали мудрість покладатися на Божу обіцянку і рухатися вперед. Подумайте, як було Авраамові шукати Божу мудрість у жертвуванні свого сина Ісака. Хотів Бог, щоб Авраам віддав свого сина, чи ні? Питання Авраама завершилося новим і кращим розумінням Божої завітної любові до його сім’ї і всіх віруючих батьків, які мали прийти після нього аж до часів Нового Заповіту, коли ця завітна любов втілилась в Особі Ісуса. Як нам пощастило, що найбільшу Божу мудрість можна тепер знайти в Ісусі. Тож нехай Дух провадить вас. Як писав св. Франциск Салезій (1567-1622 рр.), «Якомога частіше протягом дня застановляйтеся над Божою присутністю. Задумуйтеся, що робить Бог, а що робите ви. Ви завжди знаходитимете Божий погляд, який з незмінною любов’ю зосереджений на вас».

Святий Дух також допомагає нам пізнавати голос Ісуса, який прагне нас провадити, і слідувати за Ним. Через Святого Духа в нашому щоденному житті і в житті наших дітей наші очі бачать Ісуса як Пастиря, Цілителя, Вчителя і Відкупителя. Ми наново проймаємося повагою до особливого покликання, що кожен із нас має мати особисті і спільнотні стосунки з Ісусом Христом. Дари мудрості і розуміння стають частиною полотна, з якого зіткане наше буденне життя як діяльних учнів нашого Господа Ісуса. Зрештою, через Святого Духа ми шукаємо в Біблії мудрість, розраду у Святих Таїнствах і силу на зустрічах християнської спільноти. Саме в цьому контексті ми вивчаємо нові способи любові, розмови і дій щодо наших дорослих дітей і сімей.

Тож навіть коли ви переживаєте неприємний тривожний досвід і не можете знайти відповіді на всі запитання, не піддавайтеся спокусі думати, що Бог не має для вас відповідей. Не здавайтеся. Нехай Дух веде вас до мудрості, якої потребуєте як батьки дорослих дітей. Шукайте допомогу в Церкві. Повнота мудрості як дар перебуває в усій Церкві. Ваша непевність є звичайною сходинкою до ще глибшого віддання себе Святому Духові і ще багатшого життя як послідовників Ісуса всередині Тіла Христового. Ми можемо зробити своєю цю молитву блаженного Шарля де Фуко (1858-1916 рр.): «Отче, я передаю себе в Твої руки; роби зі мною те, що Ти хочеш. Що б Ти не зробив, я дякую Тобі: я готовий до всього, я все приймаю. Нехай тільки Твоя воля сповняється в мені і в усіх Твоїх створіннях. Більше нічого не бажаю, Господи».

Попередній запис

Жертва подяки

Наступний запис

Підпорядкування Святому Духові