Молимось про обнадійливе прийняття

Нас дуже схвилювала звістка про те, що наша дочка Клер з чоловіком очікують на народження первістка. Перше ім’я, Дерек, вони вибрали швидко, а от із другим було складніше. Клер подобалося ім’я Гаррі, бо так називався батько Терези, а її чоловік Брюс хотів назвати дитину Нолан, на честь свого улюбленого бейсбольного гравця. Дискусії тривали аж до пологового. Кожен наполягав на своєму. Однак після численних молитов Бог дав нам ласку заспокоїтися і прийняти їхній вибір. Врешті-решт мрії Клер і Брюса щодо їхнього сина переважили над нашими мріями.

Коли з нашими доньками і синами трапляються щасливі події, як-от: народження дитини, весілля чи отримання нової роботи, то наші мрії і надії стосовно них злітають до небес. Легко відзначати люблячу присутність Бога радісними піснями і молитвами подяки. Але коли вони зустрічаються з сумними подіями, приміром, смерть або розлучення, то батьківські мрії і надії зазнають справжнього краху. Небезпеки, з якими вони зустрічаються у своєму житті, можуть розбивати наші мрії і надії на мільйони шматочків. Окрім того, будь-яка значна подія може спровокувати конфлікт між мріями наших дорослих дітей і нашими власними мріями. Як нам молитися в таких ситуаціях? Як позбутися наших розбитих мрій – мрій, які зазнали поразки, і прийняти з надією мрії дітей? Добру відправну точку дає нам святий отець Піо з П’єтрельчини (1887-1968 рр.): «Моліться, надійтеся і не переживайте! Переживання не приносить користі. Бог милосердний і вислухає вашу молитву. Молитва – найкраща зброя, що в нас є, це ключ до Божого серця. Маєте говорити з Ісусом не лише губами, а й серцем. Насправді в деяких випадках треба говорити з Ним лише серцем».

Піднесімо бажання наших сердець до Ісуса

Аби прийняти з надією, насамперед треба бути чесними щодо найглибших прагнень і бажань свого серця. Як мати синів Зеведеєвих, яка просила Ісуса, щоб її два сини посіли вибрані місця в Його царстві (Мт. 20:20), так і ми маємо прийняти те, чого найбільше хочуть наші діти, а не те, що ми для них вибираємо. Маємо віддати Богові всі почуття, які породжують наші бажання, попри те, що наші молитви не будуть достатньо чіткими. Бо саме так Святий Дух зможе допомогти нам з’ясувати і розрізнити власні нездійснені мрії, мрії нашої дорослої дитини і Божі мрії щодо цієї дитини. Наша знайома Лорейн у молитві просить про здійснення своїх мрій і надій щодо своїх дорослих дітей.

«Щодо тих, хто живе поблизу або прямо під носом, то я прошу Бога подбати про їхні щоденні потреби і маленькі мрії. Наприклад, Мелані не має зараз хлопця, тож я молюся, щоб вона зустріла в цей день когось доброго, когось, хто сподобався б і мені. Стосовно тих, хто живе далеко і часто спілкується лише повідомленнями або приватними коментарями у Фейсбуці, то в думках повертаюся в той час, коли вони були маленькими. Я промовляю молитви благословення, яких сама їх навчила. Я молюся, щоб вони були щасливими і здоровими, щоб вони були гарними і добрими, щоб були мудрими і відповідальними. А ще молюся, щоб вони знали Бога, любили Бога і ходили Його дорогами. Такими є мої мрії щодо них».

Філіс справді перейнялася мріями і бажаннями стосовно своєї доньки Джуді, коли та несподівано якось зателефонувала. «Не хотіла тобі казати, про наш жахливий фінансовий стан, – сказала Джуді, – але завтра нас викликають у суд щодо банкрутства. А з наших друзів чи сусідів ніхто не може посидіти з дітьми. Ти могла б приїхати?» Звичайно ж, Філіс усе залишила і поїхала. Може, будинок, який придбала Джуді з чоловіком, мав піти з-під молотка? Чи її діти більше не зможуть відвідувати приватні школи? Чи вистачає Джуді грошей на пальне і довгу дорогу на роботу? Чи вистачає їм на їжу? Загалом від скількох своїх мрій щодо Джуді їй доведеться відмовитися? Філіс зробила два примірники списку своїх переживань: один поклала біля ніг улюбленої статуї Пресвятого Серця, а другий узяла з собою в довгу дорогу. В молитвах вона по черзі торкалася кожного пункту.

Коли наші мрії про майбутнє в небезпеці, іноді почуваємося як стривожені й неспокійні пташки на високовольтних проводах, які отримали електричний розряд. Можемо почуватися, наче виснажений задиханий олень, спраглий життєдайної води (Пс. 42). Можемо почуватися, як охоплена нескінченним нестерпним болем жінка в пологах. Справжня молитва може бути такою важкою, що ми хочемо її уникнути, але можемо довіритися Богу. Ісус є лікарем, Другом і довіреною Особою. З Божою допомогою немає нічого неможливого.

Мрійте в Божій присутності

«Бо знаємо, що все створіння разом зідхає й разом мучиться аж досі. Але не тільки воно, але й ми самі, маючи зачаток Духа, і ми самі в собі зідхаємо, очікуючиТак само ж і Дух допомагає нам у наших немочах; бо ми не знаємо, про що маємо молитись, як належить, але Сам Дух заступається за нас невимовними зідханнями» (Рим. 8:22-23,26).

Молитва є жертвою. Молитва передбачає бути чесними з самими собою у своїх мріях і бажаннях стосовно дітей, водночас віддавати Богові самих себе і ці бажання. Навіть якщо наша молитва супроводжується зітханнями, стогонами, сльозами чи почуттями, які неможливо описати, вона є ключем до майбутнього, жертвуванням наших мрій і передаванням їх Богові.

Тереза пригадує, як у пологовому відділенні вона підтримувала доньку Анну, коли її дитині загрожувала небезпека. «Допоможи, Боже! Допоможи! Допоможи! Святий Отче, спаси це дитя», – гаряче молилася вона. Їй здавалося, що тільки ця молитва врятує дитину. В той момент зателефонувала її сестра Сьюзан і розповіла, що їй наснився сон, в якому батько Анни покриває її дитя своїми дияконськими ризами. Тож Тереза почала молитися так: «Я приймаю все, що Ти робиш, і все, що Ти хочеш для Анни та її дитини. Вони твої, Господи, не мої». У цьому мирі, що прийшов, вона змогла підтримати Анну і її чоловіка. Бог дарував два чуда: Тереза віддала себе в молитві та щасливе народження нашого онука, попри те, що його шия була обвита пуповиною.

Прикладом з Писання є стосунки між Ісусом і Його близьким другом Лазарем. Вони любили бути разом. І якраз тоді, коли Ісус потребував його найбільше, Лазар невиліковно захворів. Уявіть, як Ісус молився до Свого Отця й у думках відмовлявся від мрій про їхні зустрічі і дружбу. Отець винагородив жертву, про що свідчить те, як Ісус пояснює смерть свого друга: «Не на смерть ця недуга, а на Божу славу, щоб Син Божий прославився нею» (Ів. 11:4).

Попередній запис

Мудрість Божа є творчою

Наступний запис

Найсміливіші мрії Бога