Важко знайти ліпшого духовного наставника, ніж св. Домінік.
Однак, як ми вже наголошували, не потрібно забувати про хронологію. У Домініка неможливо знайти таку доктрину, яку можемо знайти у св. Івана від Хреста, св. Терези з Авіля або св. Іґнатія Лойоли. Вони жили в сторіччя “духовності”, отримали від Святого Духа ласку рекомендувати духовного наставника тим, хто його шукає, а також послідовно здобувати і долати визначені етапи на шляху свого духовного розвитку. Так вони формували індивідуальне духовне життя. З допомогою доброго наставника кожний може пізнати, на якому етапі духовного життя він перебуває і чи доцільно далі йти тим же шляхом.
Такий підхід не притаманний спадщині св. Домініка. Він не опрацьовував цю проблематику. Якби ми саме цього від нього очікували, то це означало б, що ми переплутали різні епохи. Св. Домінік залишається для нас насамперед прикладом. Ті, хто вважає Святого зразком християнського життя і відчуває покликання жити так, як жив він, повинні зробити зусилля, аби запозичити і застосувати приклад Домініка в особистій ситуації згідно з трьома дуже важливими дороговказами, які визначали його духовне життя: апостольська дбайливість, життя в спільноті та інтенсивна молитва.
Вивчаючи життя Домініка, насамперед зауважуємо, що це – людина, яка ніколи не змарнувала жодної нагоди, щоби проповідувати Євангелію.
“Брат Домінік був сповнений співчуття до своїх ближніх й гаряче прагнув їхнього спасіння. Сам часто виголошував проповіді й усіма можливими способами спонукав співбратів і висилав їх проповідувати. Настановляв їх і просив, щоби піклувалися про спасіння душ” (VIE. – Свідчення брата Івана з Іспанії. – №26).
Якщо йдеться про спільне чернече життя, то саме воно є характерним для такої духовної формації. Орден св. Домініка не ґрунтується виключно на людині, як в абатствах за Статутом св. Бенедикта, а на спільноті братів, спільних дискусіях, братерській згоді, відданню в користування спільноти свого приватного майна, спільному служінні Святої Літургії, виборів настоятелів на всіх щаблях ієрархії Ордену тощо. Св. Домінік, який надавав своїй системі великого значення, відзначався непересічним талантом, який допоміг йому створити Орден проповідників, що існує й досі, поєднуючи свободу вираження особистості монахів і можливість пристосовувати своє служіння до різних обставин як у контексті чернечих правил, так і в щоденному житті.
Згідно з іншими спогадами про Домініка, він був людиною молитви. Домінік молився всюди і постійно. Коли подорожував на великі відстані, то молився в дорозі, щоби не втрачати свого контакту з Богом. Якщо чув відлуння монастирських дзвонів, долучався до місцевих ченців і разом з ними прославляв Господа. Здійснив паломництво до Рокамадору. Проте найбільше і насамперед Домінік молився в монастирях свого Ордену зі своїми співбратами. Під час Святих Літургій, які служив щодня, як це підтвердили його сучасники, зворушувався аж до сліз, коли згадував про страждання нашого Спасителя. Прагнув, щоби його співбрати збиралися в монастирській святині й палко молилися, і постійно заохочував їх до цього. Однак у пам’яті братів найбільше закарбувалися ночі, які Домінік проводив у молитві; цю молитву супроводжували зітхання і скорботні вигуки, що долинали з його келії. Молився цілим тілом: вставав, бив поклони, лягав хрестом на землі…
Інколи Він переривав молитву на якусь хвилю, щоби поспілкуватися з Господом, Христом розп’ятим, Якого зустрічав на сторінках книг Нового Завіту, якого завжди носив зі собою, хоча знав його напам’ять. Як і апостоли, Домінік і його браги відправляли в церкві адорацію, складали подяку і прославляли Небесного Отця; однак, перш за все, благали Господа вибачити грішників і навернути їх. Власне це і була головна ознака молитви св. Домініка. Навіть коли він молився на самоті під час своїх тривалих нічних чувань, то не відкидав людські проблеми. Основою його діалогу з Ісусом Христом завжди було піклування про людські душі, за які Христос віддав Своє життя” (EVA, с.14).
Отже, саме за такою Божою людиною ми хочемо піти услід. Просімо Господа про те, щоби Він допоміг нам бути здатними виконати наше рішення.
Скорочення
Більшість цитованих текстів узято з документів, які видав М. Вікар, ОР. Це видання міститься у двох томах:
- Saint Dominique. La vie apostolique. – Париж, 1953.
- Saint Dominique et ses freres. Evangile ou croisade. – Париж, 1967.
Застосовано такі скорочення:
- VIE – Saint Dominique. La vie apostolique.
- EVA – Saint Dominique et ses freres. Evangile ou croisade.
- LIB – Libellus, – опрацював приблизно 1233-1234 pp. Йордан де Caxe – наступник Домініка в Ордені проповідників. Опубліковано у Saint Dominique et ses freres. Evangile ou croisade.
- M – Les neuf maniérés de prier de saint Dominique (Дев’ять способів молитви св. Домініка). М1 – перший спосіб, М2 – другий спосіб і так далі. Опубліковано в Saint Dominique. La vie apostolique.
Інші тексти взято з:
- LCO – Livre des Constitutions de l’Ordre des ereresprecheurs.