Наскільки ви відкрили для себе Бога, настільки ви здатні Йому довіряти.
Якщо Бог може влаштувати ваше життя у вас на батьківщині, то Він, безумовно, зробить це в будь-якій країні, в якій би ви Йому не служили. Питання тільки в тому, наскільки ви будете слухняні Йому.
Якщо ви в точності виконуватимете усе, що Він чекає від вас, – вам не доведеться битися з проблемами, в якій би країні ви не опинилися. Немає нічого неможливого для Бога – ні в Канаді, ні в Монголії.
Коли я поїхав з місіонерським служінням в Індію, Бог постійно піклувався про мене і про моїх близьких. Звісно, у нашому житті були певні труднощі, але рука Божа завжди була простягнута над нами. Не було проблем з житлом, не було проблем з дітьми – усе долалося, усе влаштовувалося. І зовсім не через те, що це була Індія.
Місіонерство неможливе без довіри Богові. Якщо Бог довіряє вам кудись їхати, отже, Він вже усе приготував для того, щоб ваше служіння на новому для вас місці було плідним і ефективним. Тому, передусім, кожна людина має навчитися довіряти Богові і покладатися на Нього.
У моєму житті одного разу стався випадок, який дуже багато чому мене навчив. Це був початок мого місіонерського служіння в Індії. У той час ми жили в одному з готелів Делі, одночасно підшукуючи собі квартиру. Сталося так, що наш син Артем впав зі сходів. Усе сталося миттєво – я не зміг йому допомогти, хоча усе сталося на моїх очах. Кричала дружина, хазяйка готелю хапалася за серце, а я стояв, не знаючи, що ж мені робити.
Бог тоді зробив ще одне диво в житті нашої сім’ї – Він врятував життя нашого сина. Саме в той момент я зрозумів, наскільки ми, люди, безпорадні. Того дня Бог поставив мені одне питання. Він запитав: «Чи відчував ти біль, коли твій син котився сходами?». Я відповів Йому: «Звісно, дуже сильний». Бог продовжив: «І ти не міг нічого зробити?» – «Звісно, адже я не устигав його підхопити чи підтримати!» Тоді Бог сказав мені: «А чи можеш ти уявити собі, який нестерпний біль відчував Я, коли був розіпнутий на хресті Мій Син, а Я міг Йому допомогти, але не зробив цього заради вас?».
Безумовно, Небесний Отець міг послати на допомогу Синові легіони ангелів, і тоді Пилатові разом з його воїнами було б непереливки. Це добре розумів і Сам Ісус Христос. Але Він чудово розумів і те, що має виконати волю Отця і врятувати людей, що живуть на землі, допомогти їм, відновити їх. Його влади і сили було достатньо для того, щоб перетворити в порох усі міста на землі, але Він нічого не зробив, бо інакше Його місія не була б виконана.
Якби Ісус у той час думав про Себе, ми з вами сьогодні навряд чи змогли б жити нормально. Я чудово зрозумів, що хотів сказати мені Бог. Якщо Отець не пошкодував віддати за нас Свого Сина, то усього іншого Він точно не пошкодує для нас. У всякій ситуації, яка здається складною для нас, Бог обов’язково потурбується про тих, кого Він назвав Своїми дітьми.
В Індії мені довелося не раз переконатися в цьому, адже там для цього було достатньо можливостей. Гадаю, що ви дивитеся телевізійні новини і читаєте газети, тому знаєте про те, яка обстановка склалася зараз у цій країні. Багато жителів ходять зі зброєю, часто здійснюються терористичні акти, у результаті яких гинуть люди. Жінок ґвалтують навіть у найбільш охоронних місцях. Люди взагалі нічим не захищені. Україна в цьому плані – просто райське місце! (Звісно, до повномасштабного вторгнення рф – прим. ред.)
Це, безумовно, не могло не хвилювати. Я молився, говорив з Богом – і Він заспокоїв мене. Бог сказав, щоб я не хвилювався, – ніхто до нас не посміє доторкнутися. І впродовж усього часу нашого перебування в Індії, дійсно, з нами нічого не сталося. Нас ніколи ніхто не чіпав. Бог живий, і Він завжди оберігає і захищає нас, якщо ми довіряємо Йому і покладаємося лише на Нього.
Куди б ви не поїхали по волі Божій – навчіться довіряти Богу, і Він ніколи не підведе вас. Місія – це питання довіри Богові. Скільки разів Він вже рятував вас у найбільш непередбачуваних ситуаціях? Скільки разів приходив вам на допомогу тоді, коли становище здавалося зовсім безвихідним? Бог не змінився і сьогодні. Він все той же – Отець, Який спасає, допомагає і піклується про нас. Він ніколи не підведе вас. Питання тільки в тому, наскільки ви довіряєте Йому.
Мене часто запитують знайомі служителі, чи не боюся я служити в такій складній обстановці, коли усе чуже і багато що незрозуміло. Звичаї, порядки, мова, культура, взаємини… Чи не страшно опинитися в подібній ситуації, коли ти один серед чужого тобі народу?
Всякий страх долається упевненістю. До приходу до Бога кожен з нас відчував страх з того чи іншого приводу. Ми усі вижили завдяки Богові, – чого ж нам тепер боятися? Якби Бог не врятував кожного з нас, можливо, нас вже і не було б на цій землі? І, власне, що для нас означає смерть? Насправді, смерть для нас позбавлення, адже після закінчення земного життя ми будемо на небесах, де панує повний мир і спокій і де ми зможемо насолоджуватися постійною присутністю нашого Господа Ісуса Христа. Тому чи варто так хвилюватися? Життя на землі – постійна боротьба, хіба може вона зрівнятися з небом?
Тому нам не треба боятися померти, адже ми і так одного разу померли для себе. Якщо ви, насправді, віддали своє життя Ісусу – вам нічого боятися. Це Він тепер відповідає за це життя. Тому вам слід тільки прийняти рішення завжди йти за Богом і робити те, що Він каже.
Нам нічого боятися. Наша перемога над страхом забезпечена тим, що ми не робимо нічого поганого. Наше служіння людям допомагає людському товариству стати краще. Боїться лише той, хто коїть щось погане, – коїть зло і беззаконня. Страх – це постійний супутник життя того, хто краде, обманює, бреше. Така людина – «під ковпаком» у диявола, і тому виконує його волю.
А нам, християнам, чого боятися? Усе, що ми робимо, приносить користь людям, відкриваючи їм шлях до Бога і змінюючи їх життя.
Це нас має боятися диявол – і він, дійсно, боїться нас, інакше навіщо йому нас залякувати?
Знаєте, чому деякі християни іноді довго не можуть вирушити в місіонерське служіння? Чому кожного разу на їх шляху виникають якісь перешкоди? Це пояснюється тим, що диявол їх боїться, а тому робить усе можливе, щоб вони не потрапили у своє служіння. Якби він не боявся, усі мусульманські країни вже давно були б відкриті для місіонерів. Але диявол чудово знає, що варто лише пустити туди одного – і диявола там не буде! Саме тому він закриває для християн ці країни і атакує їх страхом. А християни «купуються» на його брехню і починають боятися. І виходить, що диявол боїться нас, а ми – його. У результаті – залишаємося на місці.