НАВІЩО ПРИЙШОВ ХРИСТОС?

Із усього вже сказаного можна було зробити висновок про руйнівні масштаби гріха. Саме цим коротким словом називається причина всіх бід, печалей і страхів людини. Гріх став частиною людської природи. Він порушив внутрішню гармонію людського життя. Внаслідок гріха людина втратила своє колишнє благородство. Гріх штовхає її в тенета диявола.

Гріх, у кінцевому підсумку, став джерелом усіх розумових відхилень і хвороб людей, руйнувань і воєн. Він викликає безумство й отруює серце. Біблія описує його як смертельну хворобу, що вимагає радикального лікування. Гріх подібний до блукаючого смерчу, виверження вулкану, буйного божевільного, що втік із психіатричної лікарні, бандита в пошуках здобичі, голодного лева, що йде по сліду жертви. Його можна уподібнити вражаючій блискавці, сипучим піскам, хворобі, що точить людську душу. Він немов вигрібна яма, повна нечистот, яка заражує все навколо, всі сфери життя.

Хтось сказав: «Або гріх утримає вас від Біблії, або Біблія утримає від гріха».

Упродовж століть люди блукали в духовних потемках, засліплені гріхом, змушені шукати вихід навпомацки. Людині потрібен був провідник, здатний вивести її з розумового тупика, лабіринту моральних дилем, відімкнути тюремні ворота й визволити з диявольського ув’язнення. Безнадійні блукачі, люди, спраглі правди, вболіваючи духом, очікували на допомогу. А диявол тим часом святкував свою велику перемогу, здобуту ним в Едемському саду.

І первісні люди, і представники великих цивілізацій Єгипту, Греції, Риму намагалися знайти відповідь на питання: «Як мені вирватися з пут гріха? Як стати краще? Де взяти сили? Куди йти? Як упоратися з гріхом, цією капостю? Як угамувати цей шквал? Як виправити становище, в якому я опинився? Якщо є вихід, як його знайти?»

Відповідь Біблії

Біблія, як ми вже говорили, вчить, що Бог є любов. Він хоче допомогти людям, урятувати їх. Він хоче звільнити людину від прокляття гріха. Як? Бог справедливий, праведний і святий. Він із самого початку попередив людину про наслідки послуху дияволу, про те, що це принесе їй фізичну й духовну смерть. Людина, знаючи це, вирішила не послухатися Бога. І тоді або людині потрібно було померти, або Богові визнати Себе неправдивим. Але Він Бог і не міг відмовитися від Свого слова. Його Божественна природа не дозволяла Йому сказати неправду. Він дотримав Своє слово. А людина, яка навмисно порушила Його волю, була вигнана з присутності Божої. І пішла слідом за дияволом.

Тепер, після того як людина прирекла себе на смерть, потрібен був новий шлях. Уся суть людини виявилася спотвореною гріхом. Людина повстала проти Бога. Багато хто й до цього дня відмовляється визнавати Боже існування, засліплений тією ж хворобою, від якої походять усі наші проблеми.

Але ще в Едемському саду Бог дав людині підставу для надії. Він попередив диявола й обіцяв людині: «І Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п’яту» (Бут. 3:15). «Воно зітре тобі голову» – у цю фразу вкладено підставу для надії. «Воно зітре тобі голову» – це означає смерть. «В п’яту» означає тимчасове страждання. Такою була Божа обіцянка. На неї людині й потрібно було сподіватися. Бог пообіцяв прихід Спасителя в майбутньому. Бог дав людині надію. І упродовж століть ця надія допомагала людині встояти.

І це ще не все. Протягом тисячоліть людської історії Бог давав людям також інші приводи для надії. У Старому Заповіті записано обіцянку Бога врятувати людину, якщо вона житиме надією на прихід спасителя. Уже тоді Бог почав готувати людей до того, що тільки замісна жертва може дарувати їм порятунок. За людське позбавлення від пут гріха повинен був заплатити хтось інший.

Повернення в Едем

Перенесімося силою уяви до Райського саду. Бог сказав: «У день, в який ти скуштуєш від нього (від дерева пізнання добра й зла), смертю помреш». І людина скуштувала від цього дерева й померла.

Уявіть, що Бог сказав: «Адаме, ти припустився помилки, невеличкої похибки. Але на перший раз Я тебе прощаю. Більше так не роби». Тоді Бог став би брехуном. Він уже не був би святим і справедливим. Він не міг піти проти Самого Себе й Свого слова. В цьому була справедливість Бога. Людині довелося прийняти духовну й фізичну смерть. Її гріхи спорудили стіну між нею і Богом. І людині довелося страждати. Їй довелося заплатити за гріхи Адама. Ми вже говорили, що Адам став прабатьком людства: його гріх позначився на всіх його нащадках: «Тому то, як через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть у всіх людей через те, що всі згрішили» (Рим. 5:12).

Але залишається ще одне серйозне питання: як, будучи справедливим, Бог може виправдати грішника? Що означає для Бога «виправдати»? Це означає очистити душу людини від провини. Виправдання – це більше ніж прощення. Після Божого виправдання для Бога більше не існує людського гріха. До людини, виправданої Богом, потрібно ставитися як до безгрішної та бездоганної в очах Бога. Інакше кажучи, виправдання – це повернення людини в той стан, в якому вона була до гріхопадіння.

Століттями люди своїми силами намагалися повернутися в Едем, але так і не досягли мети. Вони перепробували багато шляхів, але це ні до чого не призвело. Клайв Льюїс про це говорив так: «Усі релігії світу або підводять людину до християнства, або його перекручують».

Освіта важлива, але вона неспроможна повернути людину до Бога. Псевдорелігії подібні опіуму: вони дозволяють людині впоратися з поточними труднощами, обіцяючи майбутні блага, але ніколи не приведуть людину до її мети. Поява ООН продиктована практичною необхідністю – така організація потрібна націям, що постійно воюють. Подяки заслуговує будь-яке вирішення конфлікту невоєнним шляхом, але якби ООН спроможна була встановити на землі тривалий і міцний мир, люди могли б сказати Богові: «Ти нам більше не потрібен. Ми самі змогли встановити мир на землі й без Твоєї допомоги навчилися жити праведно». І все ж ці різноманітні заходи – лише спроби людства, яке слабшає та гине, хоча б щось зробити для свого порятунку в очікуванні приходу великого Лікаря. З біблійної історії ми знаємо, що перша спроба людей виступити єдиним фронтом закінчилася змішанням мов при будівництві Вавилонської вежі. І після цього в людей не виходило домовитися, коли вони намагалися досягти чогось без Божої участі, і шансів поліпшити ситуацію в них немає.

Але залишається питання: як Богу, справедливому, тобто вірному Своїй Божественній природі, Своїй святості, виправдати грішника? Адже якщо кожна людина несе свої гріхи, як їй хтось може допомогти?

Єдиним рятівним рішенням у ситуації, що створилася, могла б стати духовна й фізична смерть якогось невинного добровольця, яку Бог прийняв би. Ця безневинна жертва повинна була б прийняти на себе людське засудження, покарання та смерть. Але де знайти таку людину? На землі таких немає, бо Біблія стверджує, що «всі згрішили» (Рим. 3:23). Була лише одна можливість. Божий Син став єдиною особою у Всесвіті, здатною піти на поталу й смерть за гріхи всього людства. Архангели Гавриїл і Михаїл, може, й підходили для цієї місії, але тільки Божий Син, будучи всюдисущим, міг померти за всіх людей відразу.

Попередній запис

Небеса існують

Наступний запис

Бог у трьох іпостасях