Свята Тайна Хрещення – це перший обряд офіційного прийняття людини до християнської спільноти; ця Тайна дає людині право і честь зватися християнином, а також зобов’язує це ім’я пошанувати життям з віри, за навчанням Христової Євангелії і святої Церкви.
Хрещення з грецької «баптідзейн» означає обмивати, занурювати, покроплювати. З історії релігійних культів вчимося, що були різні обряди хрещення. В передхристиянських часах, у поганськім світі, вживали вмивання для подвійної мети: по-перше, щоб було обрядове обмивання – для обмивання моральних нечистот, які мали б обмиватися так, як обмивається звичайний бруд тіла; по-друге, щоб надати безсмертности і скріпити життєву силу. Ті релігійні купелі й хрещення були теж обрядом, в якому хрещений символічно помирав, що доводило його до убожествлення. – Знаємо також, що в ізраїльтян практикувалося хрещення для прозелітів, і з часом це стало частиною обряду прийняття до юдейства. – Отже, бачимо з історії, що прозелітське хрещення практикувалося ще перед добою християнства. З того робимо висновок, що Ісус Христос, встановлюючи Св. Тайну Хрещення, ужив віками прийняту практику, аби нею установити Тайну для Своїх послідовників, щоб так обмити їх з бруду первородного гріха, відродити до життя надприродного, так їх освятити і зробити гідними членами Своєї Церкви і спадкоємцями Небесного Царства.
Тайна Хрещення має різні назви. Це перша Тайна – перша, бо треба прийняти Хрещення, щоб приймати всі інші Святі Тайни. Але найважливіше, що це Тайна, від якої залежить спасіння кожної людини. Про це виразно сказав наш Божественний Спаситель: «Коли хто не родиться з води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже» (Ів. 3:5); та «Хто увірує й охриститься, буде спасений» (Мр. 16:16).
Тайну Хрещення називають Тайною Віри тому, що той, хто її приймає, визнає віру. В книгах Нового Заповіту бачимо стислий зв’язок між вірою та хрещенням: хто мав віру, того хрестили. Оглашенний мав передше вивчити правди Божі – мусів вірити; потім був охрещений. Дуже виразний приклад про це маємо з події, коли апостол Пилип хрестив етіопського вельможу. Спочатку він повчив його про Ісуса та Його науку. Коли етіопець побачив воду та сказав: «Ось вода. Що мені заважає христитись? А Пилип відказав: Якщо віруєш із повного серця свого, то можна. А той відповів і сказав: Я вірую, що Ісус Христос то Син Божий! І звелів, щоб повіз спинився. І обидва Пилип та скопець увійшли до води, і охристив він його» (Дії 8:26-38). – Євангелисти Матвій, Марко і Лука виразно ставлять віру і Хрещення як конечну вимогу до спасіння дорослої людини, бо так наказав Божественний Учитель: «Ідіть по цілому світові, та всьому створінню Євангелію проповідуйте! Хто увірує й охриститься, буде спасений» (Мр. 16:15,16). – Віра завше була і є конечною умовою до Хрещення. Безвірка не можна хрестити. Отож хто приходить до Бога, мусить вірити, що Він є!
Хрещення називають Тайною Просвічення, бо віра, яку хрещеник визнає, просвічує його ум. На те просвічення натякає св. Павло: «Згадайте ж про перші дні ваші, як ви просвітилися й витерпіли запеклу боротьбу страждань» (Євр. 10:32).
Хрещення ще називають Початком Святих Заповідей, бо воно надає кожному охрещеному членство в Христовій Церкві й також обов’язок заховати Божі й церковні Заповіді, бо, ставши членом Божого Царства, охрещений бере на себе обов’язки заховати ті закони, які дадуть йому спокійно жити в тому Царстві і допровадять до спасіння душі – до вічного життя. – Божі Заповіді – це Божа воля, а Хрещення дає нам пізнання тої волі. Тому св. Павло в Посланні до ефесян нагадує нам, що Бог Отець за рішенням Своєї доброї волі призначив нас, щоб ми були Його синами, «були перед Ним ми святі й непорочні, у любові» (Еф. 1:4). А воля Божа є на спасіння кожного, хто вірує. Бог хоче, щоб усі люди спаслися. Тому в Христі Ісусі об’являє нам Свій споконвічний задум – волю спасти всіх людей. На це Ісус установив Святу Тайну Хрещення.
Св. Тайну Хрещення дуже легко одержати. Для уділення-одержання цієї Тайни Ісус Христос подав два дуже доступні засоби: звичайну воду й короткі слова, що їх може вивчити і вимовити найпростіша людина. – Отже, матерія Хрещення – це вода, – чиста вода, не залежить звідки вона взята: джерела, криниці, ріки, озера чи моря, – лиш щоб була вода, ніяка інша рідина. Так Христос установив, так Церква навчає і так ми, люди, маємо це заховати. А Ісус сказав: «Коли хто не родиться з води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже» (Ів. 3:5). – Він вибрав для Своєї Тайни таку річ, що її всюди можна дістати, що нічого, або майже нічого не коштує. Вода – дуже простенька річ, яка так влучно об’являє назовні те, що Божа ласка довершує в душі хрещеника; бо як вода – це знаменитий середник для очищування, – обмивання бруду з тіла, так і ласка Божа – освятна – має завдання змити з душі плями гріха первородного чи й особистого. Вода Святої Тайни Хрещення є тим видимим знаком невидимої ласки. Також так, як вода найкраще відсвіжує тіло і привертає до життя, і вода Тайни Хрещення стає знаком, що привертає надприродне життя душі, яка була вмерла через первородний гріх.
Щоб Тайну Хрещення уділити, треба, щоб при зливанні води чи при занурюванні у воду над хрещеником було мовлено слова: «Хрещається раб Божий (раба Божа) (ім’я) в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь!» Цих слів Своїх Апостолів навчив уживати сам Ісус Христос, кажучи: «Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа» (Мт. 28:19).
Отже, знаючи це про Тайну Хрещення, ми можемо зрозуміти, що Хрещення, як його установив Ісус Христос, дуже легко одержувати; потрібно лиш вірувати і бажати охреститися. У дітей цю вимогу доповняють рідні й хресні батьки. Святу Тайну Хрещення може уділяти кожний, хто хоче хрестити так, як установив Христос, і як цю Тайну передає нам свята Церква. Звичайно, Тайну Хрещення, у нашому обряді, уділяє священик, разом з Тайною Миропомазання. – Приватно, у раптовому, конечному випадку, це може зробити чоловік або жінка, аби лише мав намір зробити це так, як чинить Церква. Коли дитині загрожує смерть і немає нікого, її можуть хрестити самі батьки. В такій непередбаченій ситуації треба взяти трохи звичайної води, – якщо немає освяченої, зробити намір, що хочеш дійсно хрестити; і зливати воду на чоло хрещеника, говорячи, заразом, слова хрещення: «Хрещається раб Божий (раба Божа) (ім’я) в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь». – При словах «раб – раба Божа» слід дати ім’я особі, що хреститься. – Коли немає наглого випадку, треба, щоб Хрещення уділив священик, який у нашому обряді уділить також Тайну Миропомазання та ще окремі благословення для хрещеника, а якщо це немовля, то уділять благословення для матері.
Це ми сказали про хрещення з води. Але є ще й хрещення бажання і хрещення крови. – Хрещення бажання стається, коли хтось нехрещений вмирає і немає нікого, щоб його охрестив. Він знає, що потрібно хрещення для спасіння; він знає Бога і любить Його цілим серцем; він усвідомлює, що образив Бога гріхами; і за них щиро жалує. Він свідомий, що вмирає, і хоче спастися! – У нього є все, що потрібно для Хрещення, якщо б це було можливе. За таке палке бажання охреститися, за таку щиру любов і глибоке покаяння, за таку велику віру в Бога вмираючий одержить освячуючу ласку і буде спасенний без хрещення з води. У такій ситуації любов Бога очищує душу від усіх гріхів – первородного і особистих – і такий спасеться!
Ще є хрещення крови. Ісус сказав: «Хто ж за Мене погубить душу свою, той знайде її» (Мт. 10:39). Це стосується всіх, що віддають своє життя за Христа і Його справу, також святих мучеників. Історія Церкви і людства завжди подає події про переслідування минулих і сьогоднішніх часів, де лише дехто спасається через мучеництво; і св. Церква, навіть скоро, виносить їх на свої престоли та проголошує Святими. У перших віках християнства було багато нехрещених, які, бачивши віру християн, їхню радість з того, що з любови до Христа можуть прийняти мучеництво, самі ставали визнавцями й оборонцями віри Христової і мучениками за Христа і Його Церкву. Отже, вони охрестилися власною кров’ю, що спливала по їхніх тілах, як вода Хрещення. Це називається Хрещення крови, що заступає Хрещення води. Про хрещення з крови св. Климентій Папа, який помер у 100 р. по Христі, сказав, що мучеництво – «це справжнє Хрещення, бо мученик дійсно вмирає з Христом, коли очищений водою вмирає з Христом тільки таїнственно, тобто символічно».
Дорогі в Христі брати і сестри! Сьогодні ми застановилися над першою і найважнішою Тайною нашого християнського життя. Багато хто з нас ще пам’ятає святкування великого ювілею – Хрещення Руси-України. Подякуймо доброму Богові, що наш народ і ми одержали ласку хрещення і так маємо запоруку на спасіння. Подякуймо Богові, що св. Церква здобула свободу і всі можуть вільно жити християнським життям, визнаючи святу віру, заховуючи Божі Заповіді, почитаючи Господа Бога в церквах і домах, що маємо змогу свобідно дістати Святу Тайну Хрещення для себе і для своїх дітей. Однак пам’ятаймо, що Хрещення – це Тайна віри і Божих Заповідей. Отже, треба нам жити тою вірою і заховувати Божі Заповіді, бо тільки тоді ласка Хрещення нас спасе! Амінь.
о. Северіян Якимишин, ЧСВВ