Найсміливіші мрії Бога

Переміна відбувається, коли ми відмовляємося від наших мрій щодо синів і доньок. Лише тоді можемо вільно прийняти сина чи дочку. Наші мрії починають опиратися на мрії Божі, які відрізняються від наших багатством і глибиною. Наше бачення також може змінитися, і ми схвалюємо вже не те, як ми, а як Бог укладає час. Ласкою Святого Духа можемо спостерігати мрії Божі, заховані всередині бажань наших дітей. Прикладом цього є розповідь Катерини: «Я мріяла про те, щоб вони знову почали ходити до церкви. Як це переживає багато батьків, мої дорослі діти перестали регулярно ходити до церкви, тож я молилася. Я знала, що зерна в них були посіяні і що ці зерна в даний Богом час дадуть свої плоди. Але минулого тижня я була справді вражена, коли моя дочка, яка є організатором подій, зателефонувала і повідомила, що безкоштовно допоможе місцевій католицькій парафії організувати велику подію. Вона думає, що можливість налагодження нових контактів буде корисною для її бізнесу, але я знаю, що це Бог дає ту можливість налагодження нових контактів, які принесуть користь життю духовному. Я не говорю їй про це. Це залишається тільки між мною і Богом».

Свята Елізабет Сетон (1774-1821 рр.) дає ще один приклад відмови від власних мрій щодо свого сина і пошуку Божих мрій щодо нього. Вільям був моряком у штаті Массачусетс. Якось він отримав наказ мічмана вийти в море на судні «Незалежність». Подорож передбачала розлуку і можливу небезпеку. Тож вона відклала вбік карту Бостона і написала листа своєму другові: «Цей світ розлук повинен мати свою мету, і ми маємо спокійно приймати і добре, і зле, що з ним приходить. Щодо мене, то я так звикла дивитися лише на Бога в усьому, що трапляється, що прийшла до думки: найболючіші речі збільшують наші довіру і мир у Бозі, бо все це приводить нас до Нього ще ближче, коли тільки поцілуємо Його руку як найкращого з Отців».

Божі мрії в мріях наших дорослих дітей

Ми можемо розпізнавати і молитися, аби мрії Бога щодо наших сина чи доньки стали нашими мріями. Тереза пригадує, як вона почула Божі мрії. Наш син Чарлі ще підлітком захотів на день народження мотоцикл. Через брак грошей це прохання важко було виконати. Однак Тереза розуміла важливість цієї мрії. Річ у тім, що Чарлі був у групі служіння, яка відвідувала лікарні й будинки перестарілих з розважальною програмою. Тож Тереза молилися: «Господи, Ти знаєш про його справжні потреби. Тому підкажи мені, що робити, і я зроблю це». Наступного ранку Тереза вперше відвідала гаражний розпродаж. Там вона його й побачила, припертого до гаражних дверей: один-однісінький мотоцикл у відмінному стані. Звичайно, з того часу мрії в Чарлі змінювалися ще не раз, але вона й досі намагається прислухатися до кожної з них і знаходити підтвердження, що вони від Бога. Тереза іноді навіть жартує з Богом про ту чи іншу мрію, запитуючи: «Ще один мотоцикл, Ісусе?»

Передріздвяний час і дні народження – добра нагода взяти участь у здійсненні найзаповітніших бажань дочки чи сина, як, власне, і наших бажань. Це час закуповуватися, просити в Бога нового розуміння духовних, емоційних та інтелектуальних мрій молодої людини, які часто виходять за межі святкових бажань. Це час у світлі Божої любові зважити всі їхні мрії – чи щодо матеріальних речей, власності, роботи, чи щодо душевного спокою. Тож жертвуйте всі їхні бажання і зауважте, які дарунки може дати тільки Бог. Якщо ми наполегливо підносимо наше прагнення дати дітям щось хороше, Бог дасть нам новий проблиск Його надії і ми будемо зростати в прийнятті Його любові.

«Отож, коли ви, бувши злі, потрапите добрі дари своїм дітям давати, скільки ж більше Небесний Отець подасть Духа Святого всім тим, хто проситиме в Нього?» (Лк. 11:13).

Освяти наші стосунки

Ще одним кроком до Божих мрій щодо наших доньки чи сина є освятити наші стосунки з ними і попросити Бога укріпити їх. Такий вид молитви благословляє наших дітей тисячею різних способів. Він стає маленьким віддзеркаленням того, як Отець жертвував Свого єдиного Сина, Ісуса. Коли ми віддаємо Богові дар наших стосунків, які розвиваються, то впускаємо Божу любов, що тече між нами, наче освіжальче джерело в тихому лісі. Святий Дух, який диригує всією молитвою, перемінить, сформує і реорганізує стосунки батьків і дітей у новий спосіб, що буде відображенням Божого царства. Наші діти стають нашими братами і сестрами в Ісусі, що є частиною найбільшої Божої мрії.

Тут ми хочемо поділитися свідченням Вікі про сповнене надії прийняття. Її історія охоплює три роки молитовної відмови від власних мрій щодо майбутнього своєї дочки. Досвід Вікі навчає нас, що сповнене надії прийняття Божої люблячої турботи часто є плодом багатьох годин щирих перемовин із Богом, а також постійною переміною серця, розуму й душі.

Коли дочка Вікі Феліція була на другому триместрі першої вагітності, вона залишила свого чоловіка Роя і попросила дозволу жити з батьками, поки не дасть лад своєму життю. Вікі погодилася, бо сподівалася, що заохотить подружжя поговорити й помиритися. Але за кілька тижнів Феліція виявила, що хвора на рак, який не підлягає операції. Це було ударом для всіх. Вікі не знаходила собі місця. Тож почала щоденно молитися, благаючи Бога захистити її дочку й онука від цієї хвороби, яка загрожувала життю. І Бог виявив Свою доброту. Пол народився без жодних ускладнень, але Феліція була слабкою і не мала сили на примирення. Тож вона залишилась у батьків. Тепер Вікі молилася про силу опікуватися онуком, оскільки її чоловік працював 50 годин на тиждень. Бог відповів, пославши до Вікі її батька, який вийшов на пенсію і міг допомагати з дитиною. Дідусь місяцями доглядав за дитиною, виконував настанови лікаря. Він читав Полу казки і навіть навчив його рахувати, коли той повзав по сходах. Вікі була дуже вдячна. Однак хвороба Феліції прогресувала. Знову ж таки Вікі молилася про одужання своєї дочки і передала її Богові. Та Феліції ставало дедалі гірше, і, коли її синові минуло півтора року, вона померла. Як на біду, згодом помер і батько Вікі. Вона боролася з приголомшливими почуттями втрати і гніву на Бога. Не сталося зцілення, не було часу на подружнє примирення, жодних документів на законну опіку над Полом. Що вона мала робити?

Попередній запис

Молимось про обнадійливе прийняття

Наступний запис

Іноді Бог має інший план