Наслідки Святої Тайни Хрещення

«Хто увірує й охриститься, буде спасений» (Мр. 16:16). Відкуплення роду людського прийшло через смерть Ісуса Христа. Хресною жертвою Він задосить учинив Небесному Отцеві за людські гріхи, – за первородний гріх прародичів Адама і Єви, і за всі особисті гріхи всіх людей. Тою жертвою на хресті Ісус примирив нас з Богом Отцем і виєднав нам усім ласку спасіння. Але щоб кожна людина могла особисто скористати з того відкуплення, сам Ісус Христос навчає: «Хто увірує й охриститься, буде спасений». Отже, Хрещення – це єдиний і необхідний середник повернення до Небесного Царства – до спасіння. Тільки охрещений дістає ласку відкуплення з первородного гріха, бо водою Хрещення цей гріх змивається з душі; а дорослому, який за життя нагрішив особистими гріхами, прощаються кари за них.

Щоб краще зрозуміти плоди Хрещення, коротко пригадаймо собі, яку велику шкоду приніс первородний гріх прародичів. За переступ Божої Заповіді Адам і Єва обтяжили свої душі гріхом – за це негайно сповнилася на них справедлива кара – засуд смерти. Щоправда, вони ще жили на землі сотні літ, як записано в Книзі Буття, але духовно були мертві, бо втратили освятну ласку; у них не було надприродного життя; вони втратили Божу приязнь і синівство.

Через первородний гріх прародичі не могли самі повернутися до Бога. – Цей переступ позбавив їх і всіх нащадків багатьох речей: освятної ласки, безсмертности тіла, раю, ладу душі й тіла. Тілесні похоті й пристрасті почали чинити опір розумові. – Святий Павло, який добре збагнув богослов’я відкуплення, бачив і себе і скаржився: «Коли хочу робити добро, що зло лежить у мені… То я сам служу розумом Законові Божому, але тілом закону гріховному» (Рим. 7:21-25). – Апостол відчув, що так, як через перший гріх, до якого спокусив диявол, а людина йому піддалася, вона стала піддатлива на спокуси диявола. Тому далі, у Посланні до римлян, він каже: «Нещасна я людина! Хто мене визволить від тіла цієї смерти? Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого» (Рим. 7:24,25). – Отже, щоб загоїти ці втрати, милосердний Бог не залишив людину без особливої помочі, але в сприятливий час послав Свого Єдинородного Сина – Ісуса Христа, щоб спасти людину, дати їй середники спасіння, з яких найперший – Тайна Хрещення.

Перший і головний плід Тайни Хрещення – це очищення душі з плями первородного гріха, далі – влиття в душу освятної ласки. Якщо хрещеник уже прийшов до вживання розуму або є дорослою людиною і з людської немочі та занедбання допустив особистий гріх чи й гріхи і кається за них, то він очищується не лише з первородного гріха, а й від особистих гріхів, та ще й дістає прощення кари за них, бо при Хрещенні має повний відпуст. – Тому-то св. Петро в проповіді в єрусалимському храмі мовив до тих, що наверталися і ставалися християнами: «Покайтеся ж та наверніться, щоб Він змилувався над вашими гріхами» (Дії 3:19). – Отже, дорослий хрещеник не потребує йти до Тайни Св. Сповіді перед Хрещенням, бо Хрещення очищує душу також від особистих тяжких і малих гріхів та від кари за них. Уже в Старому Заповіті пророк Єзекіїль це передбачив: «І покроплю вас чистою водою, і станете чисті» (Єз. 36:25). Святий Павло, звертаючи увагу коринтянам, вичисляючи цілий ряд прогріхів, написав: «Хіба ви не знаєте, що неправедні не вспадкують Божого Царства? Не обманюйте себе: ні розпусники, ні ідоляни, ні перелюбники, ні блудодійники, ні мужоложники, ні злодії, ні користолюбці, ні п’яниці, ні злоріки, ні хижаки Царства Божого не вспадкують вони! І такими були дехто з вас, але ви обмились, але освятились, але виправдались Іменем Господа Ісуса Христа й Духом нашого Бога» (1Кор. 6:9-11).

Цю правду, що Хрещенням людина дістає очищення від усіх своїх гріхів, св. Церква навчає від початків існування. Святі Церкви цю правду перейняли від Ісуса Христа через св. Апостолів. – Святий Григорій Нісський у науці про Хрещення Ісуса пише: «При Хрещенні вода вживається для означення очищення, бо як брудами і болотом занечищене тіло ми звикли обмивати водою, щоб його очистити, так само й вживаємо води в таїнственній дії, щоб осягнути духовну чистоту». Отже, очищення від бруду гріха. – Святий Августин так навчає: «З народженням тілесним стягаємо на себе первородний гріх; відроджуючись духом, осягаємо відпущення не лише первородного гріха, але й добровільних (наших особистих) гріхів». А св. Єронім пише: «Всі гріхи прощаються в Тайні Хрещення». Отже, Святим Хрещенням людська душа очищується від гріхів і зодягається в освятну ласку.

Другий плід – це те, що Свята Тайна Хрещення подає освятну ласку; подає відродження до життя надприродного – життя Божого дитинства. Хрещення називаємо купіллю відродження, бо з ним починаємо нове життя – життя Боже – життя в Бозі, життя дітей Божих, відновлених Святим Духом. Завдяки дії Святого Духа хрещеник стає новим створінням: з поганина – християнином, з безбожника – праведником. Тому св. Павло пригадував першим християнам: «Так само ж і ви вважайте себе за мертвих для гріха й за живих для Бога в Христі Ісусі, Господі нашім» (Рим. 6:11), – отже, відроджених чи, скажімо, наново роджених Тайною Хрещення.

Освятна ласка Хрещення подає нам гідність дітей Божих і спадкоємців Божого Царства. – Святий Павло так про це навчає: «Як настало ж виповнення часу, Бог послав Свого Сина.. щоб викупити підзаконних, щоб усиновлення ми прийняли. А що ви сини, Бог послав у ваші серця Духа Сина Свого, що викликує: Авва, Отче! Тому ти вже не раб, але син. А як син, то й спадкоємець Божий через Христа» (Гал. 4:4-7). – Отже, завдяки Святій Тайні Хрещення ми теж стаємо дітьми Божими і спадкоємцями Божого Царства. – Св. Павло каже, що Освятна ласка є завдатком Святого Духа: «Бог, Який і назнаменував нас, і в наші серця дав завдаток Духа» (2Кор. 1:22). Водночас, освятною ласкою, Святий Дух вливає в душу свої дари. «…Він нас спас не з діл праведности, що ми їх учинили були, а з Своєї милости через купіль відродження й обновлення Духом Святим, Якого Він щедро вилив на нас через Христа Ісуса, Спасителя нашого» (Тит. 3:5,6). Цим і витискає на душі незнищенний знак приналежности до Христа – до Бога – отже, знак усиновлення: «Ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися», – тому, як далі каже св. Павло: «Ми Христові». – «І живу вже не я, а Христос проживає в мені» (Гал. 2:20). І так, зодягнені в Христа, живучи ласкою Його Хрещення, одержуємо ту силу, яка порушує і піддержує нас, щоб ми могли добре сповняти свої обов’язки як спадкоємці Його Царства.

Третій плід Святої Тайни Хрещення – це те, що вона уділяє душі особливу ласку, з якою звичайні чесноти віри, надії і любови стають чеснотами надприродними – богословськими. – Внаслідок гріха прародичів наша людська природа успадкувала зранення – ослаблення: розум став притемненний, воля ослаблена, а наше серце стало схильним до злого. Святою Тайною Хрещення Господь Бог спомагає нас, бо вливає в нашу душу особливу ласку, що зроджує в нас чесноти правдивої віри, надії і любови. – Вірою Він просвічує наш розум, щоб ми могли збагнути Божі правди і пізнали дорогу нашого призначення до життя вічного в Бозі. – Надією Він кріпить нашу волю, щоб ми були спроможні боротися зі злом – гріхом. Ми знаємо, як нам не раз тяжко виконувати добрі діла чи жити так, як цього вимагає Божий Закон. Це все випливає з того, що, незважаючи на всі ласки, які нам даються в Тайні Хрещення, остає можливість боротьби духа з тілом, і якраз у тому наша заслуга. Однак християнам не слід знеохочуватися труднощами життя. Найкращий приклад у цьому подає нам св. Павло, що, як знаємо, зазнав усяких проблем і невигод у своєму житті, але в надії на поміч Ісуса взивав: «Я все можу в Тім, Хто мене підкріпляє, в Ісусі Христі» (Фил. 4:13). – Ми також знаємо, що надія заохочує нас до витривалої жертви і самовідречення, без якого не можемо спастися, бо сам Христос навчив, що хто витриває до кінця, той спасеться. – «І хто не візьме свого хреста, і не піде за Мною слідом, той Мене недостойний» (Мт. 10:38). А все це християнин може сповнити, бо має ласку чесноти надії. – Любов’ю Господь вливає до душі ласку, яка спонукує християнина любити Бога всім серцем, всією душею, всією думкою та всіма силами душі й тіла; спонукує стало виконувати Божі Заповіді, – бо сказав Ісус: «Хто заповіді Мої має та їх зберігає, той любить Мене» (Ів. 14:21). Отже, християнин скріплений ласкою віри, надії і любови, – відроджений до надприродного життя, запевнює собі вічне щастя – життя в Бозі.

Тому ми, свідомі, що охрестилися, звернім увагу на своє християнське життя. Чи ми часом не призабули ту дійсність, не призабули, що ми – Христові, що ми – Божі? Якщо ж у дечому занедбали себе, навернімся, і якщо треба відновити освятну ласку, зробім це доброю Св. Сповідю – другою купіллю відродження. І так, вдячні за ласку Св. Хрещення, бездоганно прямуймо дорогою Божих Заповідей до спасіння – до життя вічного. Амінь.

о. Северіян Якимишин, ЧСВВ

Попередній запис

Назва Тайни Хрещення. Матерія і форма. Види Хрещення

Наступний запис

Необхідність хрещення