Дуже важлива річ, яку переслідувана Церква додала до цієї концепції, полягає в усвідомленні необхідності бути наповненим Духом Божим. Цю необхідність часто описують так, як про це написано у Святому Письмі, тобто як «надлишковий» досвід.
Пастор Аллен Юань часто з захопленням говорив про любов братів і сестер китайської церкви. Він говорить:
– Це через надлишок Духа Святого, присутнього в їхньому житті. Природний результат життя в Дусі.
Я усе ще пам’ятаю, як одна з учительок Недільної школи запитала нас: чи була склянка, яку вона наповнила водою, насправді повною. На наш подив, вона додала в склянку кілька краплинок води і на яскравому прикладі показала нам, що доказом того, що склянка дійсно повна, був той момент, коли перша крапля перелилася через край.
Члени переслідуваної Церкви, в яких я брав інтерв’ю, переконані, що найбільшим доказом наповнення Духом Святим є «надлишок» сили і дарів Духа в їхньому житті.
Деякі сучасні віруючі так само розуміють, що значить доповнювати «…нестачу скорботи Христової в тілі своїм…» (Кол. 1:24). Вони розуміють справжнє значення «доповнення» і усвідомлюють, що в житті завжди є щось, що треба проходити, доповнюючи цю нестачу.
Навіть неприємна поїздка може принести задоволення, якщо тебе переповнює радість у Дусі Святім. Спів – це одна з ознак життя з надлишком. Він покриває собою багато неприємностей, які постають на нашому шляху. Він розрівнює всі нерівності, які виникають на дорозі, особливо коли ми співаємо пісні, які прославляють Господа, що створив нас і світ, в якому ми живемо; Єдиного, Хто наглядає за нами, Хто спостерігає за кожним нашим кроком під час подорожі.
Щороку, коли єврейські пілігрими йшли до Єрусалиму під час свят, вони співали Псалом 121. Цей псалом допомагав їм у дорозі. Він також нагадував їм про те, як Господь піклується про них. У цьому псалмі є чотири ілюстрації, які допомагають Божим людям зрозуміти Бога як Того, Хто береже їх на всіх життєвих шляхах.
У Повторенні Закону 32 Мойсей навчає нове покоління ізраїльтян нової пісні, яку він написав для них. Він хотів показати, що Господь заслуговує на їхню любов. Ця пісня повертає їх до Бога після того, як вони виснажили всю свою силу.
Навіть серед великих труднощів пісні прославлення дають нам нові духовні сили для продовження шляху і насолоди ним. Павло і Сила, які перебували у в’язниці міста Филипи – гарний біблійний приклад цього[1].
Пастору Джеку Хейфорду подобається переповідати історію, яку він колись почув із вуст свого улюбленого темношкірого проповідника. Ось вона. Спів Павла і Сили у в’язниці доносився аж до престолу Господнього. Він почав постукувати ногою в такт мелодії. І через те, що небеса – це Його престол, а земля – це підніжжя Його ніг, це постукування викликало землетрус!
Іван Антонов 24 роки провів у російській в’язниці за обвинуваченням у поширенні Євангелії. Пізніше він розповідав, що допомогло йому вижити: «Я співав гімни. Я був дуже радий, що знав багато гімнів напам’ять. Я пам’ятав приблизно сто сімдесят гімнів і для того, щоб не забути їх, я щодня повторював їх по кілька разів. Так, я проспівав їх усі. Я хотів би звернутися до моїх молодих друзів і сказати їм, що вони повинні прославляти Господа співом і віршами і вони мають запам’ятовувати їх. Усе це їм знадобиться… Я співав гімни кожного ранку і щовечора, перед сном… Ті тихі ранкові години я проводив на свіжому повітрі. Я співав гімни прославлення Господеві й молився. Потім я йшов снідати разом з усіма»[2].
* * *
Відомий китайський пастор Вань Минь Дао розповідає вже після того, як був звільнений, що часто співав гімни прославлення Господеві для того, щоб підтримати свій дух. Пісні, що мали найбільше значення для нього, були: «На всіх дорогах Господь мене веде» і «У безпеці в руках Божих».
Його сучасник, пастор Аллен Юань, поділився зі мною своїми двома піснями, які він постійно голосно співав протягом багатьох років, проведених у в’язниці. Одна називається «Старий хрест», а друга – Псалом двадцять сім зі збірника псалмів китайською мовою. Кожен, хто слухає його спів, обов’язково відчуває емоційне піднесення.
Пастор Унг Софал сидів у брудній в’язниці Камбоджі, де його дуже сильно били. Його ноги й руки протягом п’яти місяців були в кайданах. «Тільки рот мій не був скований, – говорить він, – тому я прославляв Господа співом щодня. Один ув’язнений почув мій спів через невелику дірку в стіні, і я навчив його однієї пісні. Щодня я поволі навчав його цієї пісні. Потім він навчив інших співати її, тож незабаром ми співали уже восьмеро»[3].
Архієпископ Домінік Тань двадцять два роки провів за віру в китайській в’язниці. Він говорить: «Крім того, що я щодня молився і роздумував про Бога, я тихенько співав гімни: «Ісус, я живу заради Тебе; Ісус, я вмираю заради Тебе; Ісус, я належу Тобі. Живий я, чи мертвий, я посвятив себе Ісусу!» Цьому гімну мене навчив один ув’язнений з протестантської церкви, що був зі мною в одній камері»[4].
Білл Хардінг IV ділиться власним досвідом, набутим ним під час перебування в Ефіопії, де віруючих жорстоко переслідували:
«У 1990 році перебудова, що заполонила всю східну Європу, проникла також і в Ефіопію, і уряд цієї країни дозволив свободу віросповідання. Підпільна Церква вийшла на волю!
Керівники церкви запропонували використати луг перед нашим будинком для першої церковної конференції за останні вісім років, і ми погодилися. Ми очікували, що прийде приблизно тисяча членів підпільних церков для подальшого об’єднання, але прийшло понад десять тисяч чоловіків, жінок і дітей, причому деякі з них йшли протягом двох-трьох днів. Люди прибули з усієї південної частини Ефіопії для того, щоб разом піднести подяку Богові за повернення свободи. Ми ніколи не забудемо співу і проповідей, які звучали протягом тих чотирьох дощових днів.
Одного разу, вночі, Грейс і я прокинулися через гучний удар грому, ми побачили блискавки і почули, як дощ періщить по даху будинку. Але потім ми почули інший звук – звук голосів, що прославляв Господа в пісні! Зі сльозами на очах ми подивилися один на одного. Важко знайти слова, щоб описати почуття, які ми переживали в той момент. Багато хто з цих посвячених служителів-воїнів Христа пережив переслідування і гоніння, але все-таки продовжував прославляти Його Ім’я, об’єднавшись відкрито. Вони прославляли Бога за дощ. Вони продовжували прославляти Його, незважаючи ні на які незручності!»[5].
[1] Дії апостолів 16
[2] Іван Антонов, «Виживання 101: як бути готовим до тюремного ув’язнення», Тюремне зведення, 1989, стор. 13
[3] Повідомлення з Азії, Євангелізація в Азії, стор. 17-18
[4] Tony Lambert, The Resurrection of the Chinese Church (London: Hodder & Stoughton, 1991), стор. 179
[5] Білл Хардінг IV, «Слухаючи пісні прославлення в Ефіопії», Рішення, листопад 1991 p., стор. 18