Дорогі брати й сестри!
На Таємній Вечері Ісус Христос потішав Своїх учнів: «Я не кину вас сиротами, Я прибуду до вас!» (Ів. 14:18). «І вблагаю Отця Я, і Втішителя іншого дасть вам, щоб із вами повік перебував, Духа правди» (Ів. 14:16). – Так обіцяв Господь Апостолам Святого Духа.
Окрім того, Добрий Господь Ісус придумав ще інший спосіб, щоб завжди бути з нами – людьми, з нами – дітьми Божими. А це Свята Тайна Євхаристії. – Тут Господь Ісус Євхаристійний постійно перебуває з нами.
Важко нам зрозуміти, тяжко оспівувати цю велику любов Божого Сина, що її показав нам, коли прийшов до нас як Дитя, чи коли навчав нас Своїми устами, чи коли помер за нас на хресті, то знову, що лишив нас, Свою Церкву, наділену усіма великими Своїми скарбами.
А що вже скажемо, що Божий Син, маючи відійти до Отця, щоб сидіти в славі по правиці Отця, – залишився між нами? Оце любов Христова винайшла чудо, – понад усі дива. Це то чудо сталося на Таємній Вечері, і то в навечір’я Христової муки та смерти. Тоді-то установив Господь Пресвяту Тайну Євхаристії, щоб завжди бути з нами.
І хоча Бог передбачав, що зазнає за це великої невдяки. Бачимо це з скарги Господа Ісуса св. Марґареті Алякок. Із кивоту Господь скаржився: «Оце Серце, що вельми людей полюбило, за це зазнає так багато невдяки, зневаги, погорди, не має належного звеличення».
Додаймо ще те, що позістав із нами Господь Ісус не в славі, яка Йому належиться, а в приниженні. Бо ж тут криє Ісус Христос не лиш Своє божество, але навіть людство – чоловіцтво. Адже в Євхаристії приймає Господь види не живі, а хлібних крихт, начебто померлого – без серця, наче ніщо. А все це на те, щоб нас легше до Себе потягнути; щоб повсякчас говорити до наших сердець; щоб наші серця відвідувати; щоб так безперервно відчувати віру нашого серця; водночас постійно цю нашу віру нагороджувати.
Оцю любов Христову, у Пресвятій Євхаристії, ми найперше повинні оцінювати та звеличувати, узнавати, добачувати. Бо ж усі чуда, у Пресвятій Тайні Євхаристії, як вторить Христос, щоб бути з нами, і то до кінця світу, позіставати всюди, де лиш є священик, де є кивот. Тут маємо премного чудес Божої мудрости та всемогутности. – Бо, як каже св. Тома Аквінський, «Пресвята Тайна Євхаристії – це найбільше чудо Христове».
Святий Августин, звеличуючи велич Христової любови, каже: «Господь, коли є наймудріший, щось більше дати не знав; коли є найсильніший, більше дати не міг; коли є найбагатший, щось більше дати не мав».
Тридентський Собор називає Пресвяту Євхаристію джерелом, де розливається багатство Христової любови. А св. Тома пояснює, що «в Святій Євхаристії зготоване все духовне благо Церкви».
Подивляючи безмежну Божу любов у Пресвятій Тайні Євхаристії, зроджуймо в наших серцях почування і зобов’язання щодо Христа Євхаристійного. Тут мають бути наші наставлення, наш настрій та формуватися щире набоженство до Пресвятої Євхаристії.
Тож оцінюймо Божу мудрість, Божу доброту, що придумала для нас це чудо. Виливаймо тут нашу віру в щирій молитві, у почуваннях нашого серця, що, може, байдуже глядить на Божі діла любови. Не переставаймо хвалити цю безмірну любов нашого Спасителя, нашого Відкупителя. Змагаймося завзято, щоб Христос Євхаристійний був прославлений, щоб зазнавав чести серед віруючих та серед багатьох невіруючих.
Ти ж, Господи Ісусе Христе, прийшов на землю, щоб душу мою захоронити від усякого лиха. Хай кожне моє Св. Причастя провадить мою душу і тіло до щастя вічного життя. Хай буде воно, як молимося, не на суд. Хай буде воно не зі звички, ні без приготування. А вже, не дай, Боже, ніколи поцілунком Юди.
Плекаймо у своїх душах щире й глибоке набоженство до Христа Євхаристійного. Усе, що нам нагадує, що близьке до Пресвятої Євхаристії, розбуджує в душах наших ці глибокі почування.
Ібас Ескріва взиває: «Не будьмо засліплені й розсіяні так сильно, щоб думкою не віддавати шани Святим Дарам Євхаристійним, скільки разів переходимо чи навіть здалека помітивши стіни дому Господнього. Христос Євхаристійний там очікує нас». Амінь!
о. Ісидор Патрило, ЧСВВ