Невелике зауваження

Незважаючи на правила й норми, через які можна захворіти і які в багатьох громадах мають, на жаль, відчутний негативний вплив на самопочуття, загалом християнські громади дуже допомагають. Річ, зокрема, у тому, що вони пропонують можливості для зустрічей, соціальних контактів, соціальної мережі, підтримку в періоди кризи тощо. Щоправда, це саме пропонує і Спілка розведення зайців, і співочий гурток. Що ж тоді? Чи виходить жива віра поза межі «нормальних» міжлюдських (а часом занадто людських) стосунків?

Те, що віра не вирішує проблем людини автоматично і з передбачуваним результатом, те, що віру не можна «застосувати стратегічно», належить до природи віри.

Вірити – означає тілом, душею і духом, з усіма недоліками й слабинками знаходити пристановище в Ісусі Христі. Хто вірить для чогось іншого, той інструменталізує віру і втрачає найважливіше – суть віри, яка полягає в тому, щоб дати Богові змогу відновити розірвані стосунки між Ним та людиною. Віра – це те, що Бог чинить з людиною, а не намагання людини примиритися з Богом, які людина чинить з надією, що умилостивить Бога (та ще й отримає від Нього кілька цукерок).

«Вірити, для того щоб…» – ці слова повні суперечності. Віра означає, що Бог дарує вічне життя (спасення). Добре самопочуття (зцілення) бажане і часто стає наслідком зцілених стосунків із Богом, але воно не може бути самоціллю.

Я хотів би подати деякі спостереження різних випадків життєдайного досвіду віри, який приносить звільнення. Основоположним для всіх цих випадків є те, що віра не слугує усім цим випадкам, вони стаються як «побічний ефект» тоді, коли віра зростає.

Ісус сказав так: «Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його (прощення ваших провин), а все це вам додасться» (Мт. 6:33). Справедливість – це прощення ваших провин.

Ці допоміжні аспекти християнського життя, які сприяють здоров’ю, я описуватиму не дуже детально, бо їх можна відчути в спільноті, яка підтримує стосунки з Богом. Якщо Вам цікаво – перевірте самі!

Багато християн переконуються в тому, що життя, якщо проживати його відповідно до «інструкцій виробника», складається значно краще. Етичні норми та норми моралі, яких ми дотримуємося, не роблять нас кращими людьми, вони й не для того, щоб задовольнити Бога. Вони слугують нам. Нав’язана законна віра веде не в тому напрямі, а узгоджене з Євангелієм розумне наслідування орієнтується на мету і стосунки. Воно полягає в стосунках з Богом, а його мета – життя.

Попередній запис

Християни розриваються між власною відповідальністю і залежністю

Наступний запис

Божі порядки слугують життю