НЕНАВИСТЬ – РУЙНІВНА ЕНЕРГІЯ

Слово «ненависть» звучить надзвичайно злісно. Дуже важко зізнатися в цьому деструктивному почутті. Однак, що мав на увазі Ісус, коли сказав: «Коли хто приходить до Мене, і не зненавидить свого батька та матері, і дружини й дітей, і братів і сестер, а до того й своєї душі, той не може буть учнем Моїм!» (Лк. 14:26)? То чи може ненависть мати також і позитивні сторони?

Одна жінка розповіла мені про свого чоловіка-алкоголіка. Він став непередбачуваним, з ним неможливо говорити, та й він сам неохоче з кимось говорить. А тоді раптом вона додала: «Знаєте, я часто ловлю себе на тому, що ненавиджу його». А тоді одразу попросила вибачення за свої слова і швидко виправилася: «Як християнка я не маю права ненавидіти. Отже, погана з мене християнка». Втім давні монахи думали по-іншому. Вони вважали, що коли ненависть охоплює нас, ми безсилі супроти неї. Однак те, що ми з нею зробимо – це вже наша відповідальність. Якщо я заперечуватиму свою ненависть і витіснятиму її, вона все одно виконуватиме в мені свою злу справу. Вона навіть може спричинити в мені фізичну хворобу, або ж несвідомо для мене проявлятися в моїй поведінці. Але коли я дам волю своїй ненависті, вона нашкодить і мені, і всім довкола. Той, хто ненавидить, той ненависний, навіть його зовнішній вигляд втрачає привабливість. Ненависть відштовхує людей, витворює жахливі гримаси на обличчі. Своєю ненавистю я викликаю ненависть інших, намагаючись відібрати їхню гідність.

Іноді любов перетворюється на ненависть. Ми дуже любили якусь людину, однак вона зрадила нашу любов, розчарувала нас. І тоді наша інтенсивна любов обертається на протилежне почуття – на сильну, запальну ненависть. Є справді багато прикладів такого перетворення позитивних почуттів на негативні, достатньо лише розгорнути ранкову газету. Скільки було випадків того, як чоловік убив свою колишню дружину та її нового друга. Ненависть осліплює, вона штовхає людину до безглуздих учинків, призводить до руйнування і знищення. Тут ми маємо на увазі озвірілу ненависть, яка затьмарює розум і штовхає нас до божевілля. Ненависть може бути нищівною, ба навіть, смертельною. Каїн із ненависті вбив свого брата Авеля. Отож вона справді руйнує людину: і ту, яка ненавидить, і ту, яку ненавидять. Опанований ненавистю не лише втрачає контроль над собою, а й перетворюється на ненависну й варту ненависти людину. Довкола себе він ширить це страшне негативне почуття і руйнує людську спільноту. Ненависть породжує насилля та сіє терор. У 1977 році, коли польський філософ Лєшек Колаковський[1] отримав Премію миру в рамках книжкової ярмарки у Франкфурті, людей охопив великий страх перед нападом терористів, перед убивствами й вивезеннями людей. «Ненависть – це особливе зло», – сказав лавреат Премії миру, – її не витіснити інституційними заходами. Однак, на думку лавреата, «кожен із нас робить свій внесок, обмежуючи це зло в собі, допомагаючи тим самим обмежити його в суспільстві, а отже, творить у собі, хай ненадійне та крихке, втім передбачення більш терпимого життя на цьому кораблі дурнів».

Отож питання полягає в тому, як нам поводитися з цією деструктивною силою ненависти, щоб вона не оволоділа нами? Ненависть – найвища форма агресії, отож можна перетворити її на позитивну здорову агресію. Жінці, яка звинувачувала у своїй ненависті чоловіка, я сказав: «Не давайте волі своїй ненависті, бо тим самим ви робити нещасливими себе і свого чоловіка. Однак також і не придушуйте своєї ненависти. Те, що ви відчуваєте в собі ненависть, має свою причину та свій сенс. Вона прагне додати вам сміливости відмежуватися від свого чоловіка. Вона наче говорить вам: я також маю право жити, і мушу захистити себе від свавілля свого чоловіка. Якщо так поводитися зі своїми почуттями, то ненависть перетвориться на довіру до себе, на ясність і свободу».

Ісус неодноразово згадує про ненависть, ба навіть, попереджає Своїх учнів, що через нашу любов до Нього світ буде нас ненавидіти (див. Мт. 10:22). Світ не може спокійно сприймати Ісусових учнів, бо вони тримають перед ним дзеркало його справжньої реальности. Натомість Ісус взиває до нас: «А вам, хто слухає, Я кажу: Любіть своїх ворогів, добро робіть тим, хто ненавидить вас. Благословляйте тих, хто вас проклинає, і моліться за тих, хто кривду вам чинить» (Лк. 6:27-28). Любити того, хто мене ненавидить? Чи не зависока вимога? Однак якщо мій ворог мене ненавидить, то це означає, що він ненавидить щось у собі і проектує це на мене. Любити ворога – не означає пасивно схилити голову й робити все, що він забажає. Любов – це щось значно активніше: я дивлюся глибше на ненависть і ворожість інших людей. Бачу у своєму ближньому того, хто вартує співчуття, бо він сам себе ненавидить, сам із собою воює.

Любити – означає вірити в добрий корінь Божого створіння. Тоді така любов виражатиметься в наших добрих вчинках щодо тих осіб. Якщо я трактуватиму по-доброму ту чи іншу людину, то подарую їй можливість повірити в її доброту. Я говоритиму з нею по-доброму, благословлятиму її та молитимусь за неї. Благословення захистить мене від інших, благословляючи, я відмовляюся від ролі жертви. Я більше не хочу бути жертвою ворога, який мене ненавидить. Посилаю йому свою позитивну енергію в надії на те, що вона його перемінить. Ісус обіцяє нам, що захистить нас перед ненавистю інших людей, і що ненависть можна перемінити любов’ю, добрими вчинками, доброзичливими словами та молитвою.

Також Ісус говорить про ненависть у дещо іншому контексті: «Коли хто приходить до Мене, і не зненавидить свого батька та матері, і дружини й дітей, і братів і сестер, а до того й своєї душі, той не може буть учнем Моїм!» (Лк. 14:26). Дехто перекладає грецьке слово «misein» як «приділяти менше уваги», однак воно справді означає «ненавидіти». Євангелист Матвій описує ці Ісусові слова більш м’яко – «philein hyper», тобто «любити більше, ніж». Із психологічної точки зору ненавидіти рідних – означає створити внутрішню дистанцію до батьків, братів та сестер, щоб йти далі своїм шляхом. У цьому випадку ненависть означає не виправдання перед обличчям сімейних незгод, а внутрішнє визволення від усіх надто тісних прив’язань до родини, мужність жити власним життям, тим, яке запланував для мене Бог. Зненавидіти своє життя, як пише євангелист Лука, не означає ненависти до себе самого, бо вона руйнує і може навіть призвести до самогубства. Тут ідеться про щось значно більше: здобути внутрішню дистанцію до себе самого, до своїх потреб та емоцій. Для мене ці Ісусові слова звучать як запрошення створити здорову дистанцію до всіх моїх численних почуттів і думок, моїх пристрастей і навіть до моєї ненависти, і крізь свої почуття проникнути у внутрішній простір, вільний від ненависти та ворожости, сповнений присутністю Ісуса Христа, Його милосердям та любов’ю.

Тут ненависть отримує позитивне значення як мистецтво дистанціюватись, не дозволити комусь запанувати наді мною, а дати місце Божому Царству у своєму серці. Якщо в моїй душі панує Господь, тоді я по-справжньому вільний.

Отож мистецтво духовного шляху полягає в тому, щоб не давати волі своїй ненависті й не витісняти її, а перетворити на довіру до себе та свободу, водночас перетворюючи її любов’ю, благословенням і молитвою. Варто використати силу ненависти, щоб дистанціюватись від усього, що прагне запанувати наді мною. У цьому сенсі Ісус вбачає позитивну силу цієї пристрасти, яка відкриває мене на Царство Небесне, яке вже є в мені (див. Лк. 17:21).


[1] Лєшек Колаковський (1927-2009) – польський філософ, фахівець із марксизму, потім – його різкий критик. – Прим. перекл.

Попередній запис

ЩАСТЯ – ПРОСТО ЖИТИ

Наступний запис

ВЕСЕЛІСТЬ – РАДІСНО ТА ЛЕГКО