НЕПОХИТНА БІБЛІЯ

Небо й земля проминеться, але не минуться слова Мої! Матвій, 24:35

У нас залишається дедалі менше часу. Полуніч наближається. Людство готується до останнього ривка. Може, ми опинилися тут із волі невідомого творця або якоїсь таємничої сили, без найменшого уявлення про те, звідки ми, навіщо живемо, куди прямуємо? Куди ж іти далі? До якого мудреця звернутися за порадою? Попереду лише непроглядна темрява або все ж миготить вогник? Чи під силу нам відшукати ключ до шифру, що приховує відповіді на наші запитання? Чи залишилося хоча б одне, гідне довіри, джерело?

Відповідь на перше запитання – ні. Відповідь на інші запитання – так. Ми можемо зрозуміти шифр, у нас є гідне довіри джерело. Це Біблія! На долю цієї книги, яка дійшла до нас із глибини часів, пройшовши через багато рук, випало чимало випробувань. Ні дикість варварів, ні гордовитість учених не завдали їй шкоди. Її не взяли ні вогонь, ні глузування скептиків. Сяйво її пророцтв не блякло й у темні віки історії. Цікаво, що, коли читання Біблії було скасовано в школах Америки, його зробили обов’язковим у католицьких школах тоді ще комуністичної Польщі.

До Другої світової війни на одній з головних вулиць старої Варшави – Єрусалимській – розміщувалося відділення Британського біблійного товариства. Коли нацисти почали бомбардувати місто, дружина директора Біблійного товариства встигла перенести дві тисячі Біблій зі складу в підвал. Німці зайняли місто, схопили жінку й відправили її в концтабір. Їй вдалося втекти, і після закінчення війни вона повернулася до Варшави, на Єрусалимську вулицю. Вона дістала зі схованки дві тисячі примірників Біблії й роздала їх людям, які вже скучили за Словом Божим. Бомбардування зрівняли з землею практично все місто, але на Єрусалимській вулиці дивом збереглася одна стіна, і на ній хтось великими літерами написав: «Небо й земля проминеться, але не минуться слова Мої».

Від наших рішень сьогодні багато в чому залежить майбутнє. Саме час нам знову звернутися до цієї незламної книги мудрості та пророцтв. Хіба випадково, що саме Біблія витримала всі випробування і сьогодні залишається джерелом віри й духовної сили людини?

Біблія – не просто видатний літературний шедевр

Хтось вважає Біблію насамперед прадавнім літописом ізраїльського народу. Інші визнають, що ця книга дала світові найбільш зважені етичні закони. При тому що й ті й інші по-своєму праві, справжній сенс Біблії інший – це історія Божого викуплення світу Ісусом Христом. У передовиці International Gerald Tribune від 30 червня 1983 року редактор газети рекомендує читати Біблію як літературний і мовний шедевр, адже в ній «англійська мова досягає своєї досконалості» (йдеться, звичайно, про переклад Біблії англійською. – Прим. ред.). Однак ті, що читають Біблію лише як великий пам’ятник літератури минулого, як зразок поетичної творчості або історичний документ, не звертаючи при цьому належної уваги на історію спасіння, не розуміють основної ідеї та мети написання Біблії.

Бог дав Біблію людям, щоб посвятити їх у Свій план спасіння. Бог дав Біблію, щоб люди ясно уявляли Його незмінні закони, щоб Його мудрість наставляла їх на істинний шлях, щоб Його любов утішала в життєвих труднощах. Без Біблії світ залишився б темним і страшним, як нічна дорога без покажчиків, як море без маяка вдалині.

Біблію обґрунтовано можна вважати книгою Божого одкровення. У кожній релігії є свої священні книги: у мусульман це Коран, у буддистів, у залежності від напрямку, свій священний канон, для зороастрійців священна Зен-Авеста, для індуїстів – Веди. Всі ці книги сьогодні доступні масовому читачеві в гарних перекладах. Будь-хто може прочитати їх, порівняти з Біблією і зробити власний висновок. І читаючий зрозуміє, що крупиці істини містяться не лише в Біблії, але при цьому до повноти істини жодний шлях, окрім християнського, у результаті не приведе. Нехристиянські священні тексти починаються духовними осяяннями, але заводять у духовну темряву. Почавши читати, навіть людина, що вперше стикається з Біблією, незабаром зрозуміє різницю між нею і священними текстами інших релігій. Лише Біблія пропонує людині спокутування, вказує на вихід із глухого кута, в якому та опинилася. Лише їй можна довіряти в сьогоднішньому мінливому світі.

Біблію писали впродовж шістнадцяти століть. Більше тридцяти людей Бог залучив до цієї праці. Ці люди, часто розділені багатьма поколіннями, записували не свої думки. Вони служили провідниками Божого одкровення, записували, під проводом Духа Божого, те, що повідомляв їм Творець. Вони осягали великі вічні істини, записували їх, щоб і майбутні покоління теж могли їх пізнати.

Протягом шістнадцяти століть люди, що говорили різними мовами, написали шістдесят шість книг Біблії. Незважаючи на те що Біблія писалася в різний час, у різних країнах, її основна звістка залишалася незмінною. Бог звертався до кожного автора на його власній мові, у його час, але сенс Божого звернення залишався одним і тим самим. Знамениті вчені зібрали манускрипти на стародавньому івриті, арамейською та давньогрецькою мовами, переклали їх на свої рідні сучасні мови, і людям стало ясно, що сенс Божих обітниць незмінний. Читаючи ці нестаріючі рядки, ми розуміємо, що правила поведінки, записані древніми авторами, не втратили свого значення й сьогодні, вони так само сучасні, як і за часів Ісуса. Джон Рескін[1] сказав: «Біблія – та книга, до якої будь-яка думаюча людина може звернутися з будь-яким запитанням про життя й майбутнє, і знайде відповідь Бога, якщо шукає щиро».

Найпопулярніша книга всіх часів і народів

Недивно, що Біблія й до сьогодні залишається найпопулярнішою книгою в світі. Жодна інша книга не може зрівнятися з нею за глибиною мудрості, красою поезії, точністю історичних відомостей і пророцтв.

Є критики, які стверджують, що Біблія сповнена вигадок і нездійснених обітниць, але врешті-решт і такі критики розуміють, що проблема не в Біблії, а в них самих. Відомі та найбільш неупереджені вчені дійшли висновку, що удавані суперечності Біблії могли бути викликані неправильним перекладом, Божественне одкровення неточностей не містить. На зміни потребує людина, а не Книга книг. Хтось сказав: «Біблію слід не переписувати, а перечитувати».

І все ж у багатьох родинах, із середовища так званих «освічених людей», Біблію прийнято висміювати. У таких родинах вона просто припадає пилом на полиці, до неї не ставляться як до живого Слова Бога. Один священик якось запитав маленьку дівчинку з його церкви, чи знає вона, що міститься в Біблії. Вона з гордістю відповіла, що знає вміст Біблії напам’ять: у ній старша сестра зберігає фото свого кавалера, мама – купон на купівлю улюбленого лосьйону для рук і пасмо волосся братика, а тато – квитанцію на годинник. Ось і все, що вона знала про сімейну Біблію. Дуже багато сімей перетворили Біблію на місце зберігання старих листів, засушених квітів, але зовсім забули про ту допомогу, яку Біблія здатна надати їм.

Подібне ставлення до Біблії сьогодні змінюється, змінюється дуже швидко. Помітнішим стає все несправжнє й наносне, зникає чарівність безглуздих, але красивих фраз. Помилкові обіцянки, дані людьми одне одному, постають у справжньому світлі. Ми шукаємо навколо себе щось справжнє, не підвладне змінам, і знову звертаємося до цієї древньої книги, яка дарувала розраду, спокій, порятунок мільйонам людей до нас. Моя дружина Рут одного разу сказала: «Якщо ми будемо нашим дітям люблячими батьками, якщо вони будуть жити в щасливій, родині й вірити, що Біблія – істинне Слово Боже, ніякі пекельні підступи не зіб’ють їх із істинного шляху». Слава Богові за той неоціненний вплив, який моя дружина справила на наших дітей.

Сьогодні повсюдно люди заново знайомляться з Біблією. Вони стирають пил зі старих сімейних Біблій, купують нові. Люди знаходять у цій книзі начебто знайомі, але майже забуті фрази й розуміють, що вони й сьогодні звучать так, наче написані лише вчора. У Біблії людина знайде все необхідне для того, щоб виконати бажання своєї душі, вирішити свої проблеми. Біблія подібна до проекту великого архітектора – керуючись нею, ми можемо влаштувати своє життя так, як давно мріяли.

В Америці існує один документ, до якого громадяни цієї країни ставляться з великою повагою. Його написали кілька людей більш як двісті років тому. Вони працювали над ним довго, потім іще довше доопрацьовували, після чого надіслали в тринадцять штатів країни на ратифікацію. Творці конституції знали, що пишуть основоположний документ, саме ним будуть керуватися люди, які мріють жити вільно. Батьки-засновники розуміли, що вільно й незалежно можна жити, тільки якщо кожен член суспільства буде знати й виконувати закон. Кожен повинен був знати свої права, привілеї та обов’язки. Всі люди повинні були бути рівними перед законом. Навіть суддя, який застосовує закон щодо інших, повинен був підкорятися тому ж законові.


[1] Джон Рескін – відомий англійський письменник, художник і теоретик мистецтва другої половини XIX – початку XX століть.

Попередній запис

Світ навпаки

Наступний запис

І істина зробить нас вільними!