ОБРАЗА – ВНУТРІШНЄ ПОВСТАННЯ

Часто при розмові з людьми ми чуємо таке речення: «Я почуваюся ображеним». Ображати – означає завдавати комусь страждань, зневажати, ранити, ослаблювати, шкодити. Почуття образи – це реакція на зневажливі слова, жорстокі жести, поведінку, що приносить шкоду. Коли я почуваюся ображеним, то в моїх відчуттях це рівноцінно хворобі. Я втрачаю силу, відчуття захищености та можливість чинити опір. Не відчуваю в собі жодної сили, жодної відваги до життя. Навіть зникає бажання що-небудь робити. Я наче паралізований. А глибоко в душі вирує внутрішнє повстання.

Почуття образи запрошує мене поглянути глибше: чи справді хтось хотів мене образити? Чи справді він свідомо бажав завдати мені шкоди? А може, його слова просто зачепили мене за живе? Може, його слова просто вказали мені на моє слабке місце? Людина відчуває образу, коли інші торкаються того, чого вона сама в собі не може прийняти. Можливо, хтось справді не бажав завдавати нам болю, а все-таки образив. Найчастіше при образі наче викрикує та зранена і зневажена в мені дитина. Я проектую свій досвід із батьками на образливі слова та вчинки людини, яка зараз переді мною. Навіть буває так, що в словах тієї людини я чую зневажливий тон батька чи матері. Тоді переживаю глибоку образу, попри те, що мене образили ненавмисне.

Іноді вартує розповісти іншому про своє почуття образи, однак ніколи не можна звертатися до тієї людини із закидами: ти мене образив! Навпаки, нехай це буде я-звертання: я інформую іншу людину, що почуваюся ображеним. Тоді інший відчуває свободу у своїй можливій реакції на моє звернення, тоді він не змушений захищатися. У цій свободі він може відчути, чи справді в його словах чи вчинках була тенденція завдати болю. А можливо, він зможе розпізнати, що насправді не бажав нічого злого, а його слова завдали болю іншій людині.

Тоді важливо не мучитися відчуттям провини, а погодитися з тим, що інша людина почувається ображеною. Моя інформація просто розбудила його чутливість через болючий пережитий досвід і через те, що він не перебуває в гармонії із самим собою. Якщо так справді відбулося, то моя реакція може бути такою: «Я не це мав на увазі». Важливо зрозуміти зранення іншої людини без відчуття особистої провини за це. Та ситуація допомогла мені краще його зрозуміти і в майбутньому бути обережнішим зі словами. Ображений, натомість, має завдання сприйняти серйозно своє почуття образи й дослідити її глибинні причини. Він повинен сам себе прийняти в тій сфері, в якій його найлегше зранити.

Попередній запис

НАДІЯ – ДИХАННЯ ДУШІ

Наступний запис

ЗАНЕПОКОЄННЯ – ВНУТРІШНІЙ ТЯГАР