ОБРАЗА – ЗНЕВАЖЕННЯ ЛЮДСЬКОЇ ГІДНОСТИ

Коли згадують про образу, то часто пов’язують її із закидами ображеної особи, так наче звучать її слова: «Ти мене образив, твої слова принизили мою гідність як жінки, як чоловіка, як іноземки та інше». А також часто той, хто образив, закидає своїй жертві, що вона вдає ображену. Він вважає, що вона мала би сильніше зреагувати, якби справді почувалася ображеною. Але це не завжди так, люди по-різному реагують на те, що їх оминули увагою чи скривдили.

Ображати – означає завдавати людині страждання, принизити її, зневажити. Коли людина ображає людину, то тим самим принижує її гідність. Вона насміхається, засипає зневажливими словами, знецінює. Викликає в ображеної особи негативне почуття: вона почувається приниженою, зневаженою і відступає від свого нападника, не знаходить слів, щоб завдати удару у відповідь. Втікає від нього, намагається захиститися перед наступним нападом. Почуття образи – це глибокий біль: на мене не зважили, а закинули в далеку шухляду. Від мене забрали почуття людської гідности.

Почуття образи дуже сильне й може спричинити сильну реакцію ображеної особи. Яскравим прикладом цього стала скандальна ситуація, коли гравець національної французької збірної з футболу Зінадін Зідан під час фінальної гри Кубка світу сильно вдарив головою свого супротивника, який перед тим спровокував його образливим словом. Таким вчинком француз намагався захистити свою гідність. Звісно, не тільки арбітр, а й усі гравці та глядачі матчу розуміли, що така реакція неправильна, однак цей випадок чітко демонструє, як почуття образи глибоко ранить людину, як воно може розхвилювати її та роздратувати.

Іноді буває, що почуваємося ображеними, попри те, що нас об’єктивно ніхто не образив. Почуття образи з’являється тоді, коли нас не почули, не помітили, коли хтось перевершує нас або коли не отримуємо належної та очікуваної уваги. Реакцію на таку образу народ описує численними приказками, наприклад: «На ображених воду носять», «Надувся, як сич».

Реакцією ображености ми намагаємося покарати людину, яка вчинила з нами не так, як би нам хотілося. Реагуючи так болісно на дрібні образи, ми погіршуємо комунікацію, а навіть припиняємо її відсутність, бо вже не можемо спілкуватися між собою. Тоді кожна зі сторін почувається ображеною і постраждалою. Один ображається, бо з ним вчинили несправедливо, інший почувається зневаженим, бо його потрактували неправильно, зреагували з великим перебільшенням на його слова або вчинок, і тепер він не може вести з цією особою розумної бесіди.

Нам варто навчитися дистанціюватись від складної ситуації, що трапилась, і поглянути збоку, тверезо й виважено на те, що відбулося. З тієї дистанції можна краще збагнути, що справді людина намагалася сказати, і чому мене це так зачепило. Ми не зобов’язані просити вибачення за те, що почувалися ображеними, це наша реакція. Інший повинен поважати та розуміти нашу реакцію. Тоді ми зможемо з більшою повагою та уважністю ставитися одне до одного.

Попередній запис

ЗЛІСТЬ – ДОПОМІЖНА СИЛА

Наступний запис

ГІРКОТА – ОТРУТА ПОЧУТТІВ ТА ДУМОК