Дорогі в Христі брати й сестри!
Святий євангелист Лука врочисто описує початок месіянської діяльности Ісуса Христа. Ось його слова: «І прибув Він (Ісус) о Назарету, де був вихований. І звичаєм Своїм Він прийшов дня суботнього до синагоги, і встав, щоб читати. І подали Йому книгу пророка Ісаї. Розгорнувши ж Він книгу, знайшов місце, де було так написано: На Мені Дух Господній, бо Мене Він помазав, щоб Добру Новину звіщати вбогим. Послав Він Мене проповідувати полоненим визволення, а незрячим прозріння, відпустити на волю помучених, щоб проповідувати рік Господнього змилування. І, книгу згорнувши, віддав службі й сів. А очі всіх у синагозі звернулись на Нього. І почав Він до них говорити: Сьогодні збулося Писання, яке ви почули! І всі Йому стверджували й дивувались словам благодаті, що линули з уст Його…» (Лк. 4:16-22).
Дорогі в Христі, ви щойно чули, як Ісус проголошує, що Його помазав Дух Господній, що Він помазаник Божий, тобто Христос – Месія. Бо слово Христос, як і Месія, означають помазаний: «Хрістос» – по-грецькому, а «Месіяг» – по-єврейському.
Через таїнственне помазання святим миром і ми стали «христами», «помазаниками Божими», – а це означає учасниками помазання і посланництва самого Ісуса Христа. І нас Дух Господній посилає нести Добру Новину бідним, звіщати полоненим визволення, сліпим прозріння. Тому в сьогоднішньому повчанні спільно призадумаємося над обрядами Святої Тайни Миропомазання, які так тісно лучать нас з Христом-Месією.
Обряд Святої Тайни Миропомазання звичайно відбувається зараз же після Святого Хрещення, як дитину зодягнуть у білу одежу, в т. зв. крижмо, що є символом чистого, безгрішного життя. Тоді священик виголошує єктенію, в якій, між іншим, просить Бога, щоб дав їй божественну силу перемагати всі диявольські спокуси тіла й світу та сміливо визнавати ім’я Христове перед усіма і бути готовою за Нього навіть постраждати й умерти.
Закінчивши єктенію, священик молиться, щоб Господь дозволив щойно охрещеному прийняти печать дару Святого й всесильного Духа і дочекатися щастя прийняти до своєї душі Тіло і Кров Христову. Далі благає, щоб Господь освятив і утвердив його в правдивій вірі, визволив від лукавого та зберіг його душу в своїм спасеннім страсі, чистоті й правді, аби він став сином і спадкоємцем небесного царства.
Після цієї молитви починається сам обряд Миропомазання. Священик, вмочивши великий палець у святе миро, помазує ним хрестовидно чоло, очі, ніздрі, уста, груди, руки й ноги, проказуючи при цьому голосно такі слова: «Печать дару Святого Духа. Амінь». І саме в цьому помазанні й у цих словах є уся суть цієї Тайни. Коли б забракло помазання членів тіла священним миром або не були б проказані ці слова, – Миропомазання стає недійсним.
Саме тут, дорогі в Христі, слід нагадати, що таке святе миро та чому ним помазуються різні частини тіла. Святе миро – це суміш олії, бальзаму та інших пахощів, що їх у Великий четвер посвячує єпископ для уділювання цієї Тайни. Олія – це істотна, найважливіша річ у Святому Миропомазанні. Без неї воно буде недійсне. Бальзам та інші пахощі – це додаткові речі.
Святим миром священик помазує різні частини тіла, щоб через ті члени, якими керує душа, освятили цілу людину – тіло й душу. Він помазує чоло – для освячення розуму, думок; помазує очі – щоб вони бачили те все, що веде до спасіння; намазує вуха – щоб стали чуйними на слухання Божого слова; уста – щоб були здібними проповідувати Христову правду; руки помазуються на знак освячення праці, щоб миропомазуваний усе робив на славу Божу; помазуються і ноги – для ходження дорогою заповідей Господніх, а груди – щоб людина поборювала всяку ворожу силу і все могла в Христі, що нас скріпляє. Коротко кажучи, через Миропомазання освячується ціла людина: думки, бажання, серце й ціле тіло.
При помазуванні святим миром частин тіла священик проказує слова: «Печать дару Святого Духа. Амінь». Це означає, що помазання миром є видимим знаком, яким помазаному дається від Бога Святий Дух. З тієї миті, як на нас була покладена та священна печать, Дух Святий вступив у тісний зв’язок з нашою душею. Відтоді ми стали християнами, тобто помазаниками Божими.
Після того, як священик помазав дитину, співається прокімен: «Господь моє просвічення і мій Спаситель, кого маю боятися». Також проказується вірш: «Господь захисник життя мого, кого маю страхатися?» – Цими словами псалмоспівця висловлюється непохитна віра й повне довір’я до Бога, бо в Тайні Хрещення сам Бог стає просвіченням, а в Тайні Миропомазання ще й оборонцем нашого життя.
Відтак читання Апостола до римлян. У ньому св. Павло пояснює мету й плоди Хрещення, як також попереджає миропомазаного, щоб уважав себе мертвим для гріха, а живим для Бога.
Потім священик читає Євангеліє від Матвія, в якому Ісус наказує Своїм учням: «Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів».
Згодом священик читає ще одну єктенію і молиться, щоб миропомазаний визнавав правдиву віру, чинив добро та зберігав Христові Заповіді по всі дні свого життя. Врешті, відпустом закінчуються обряди Хрещення й Миропомазання.
Для тих, однак, що приймають Тайну Миропомазання в зрілому віці, св. Церква приписує, щоб вони вивчили добре Божу науку, зокрема про Святі Тайни. Перед Св. Миропомазанням вони мають приступити до Св. Сповіді й прийняти Св. Причастя. Якщо неможливо висповідатися, тоді слід їм розбудити почуття досконалого жалю. Миропомазання – це Тайна живих, тому приймати її в тяжкому грісі – це святотатство, крадіжка святої речі, яка нікому не належить.
Свята Церква встановила, що до Миропомазання, коли воно вділяється окремо від Хрещення, мають бути і хресні батьки, або, як кажемо, куми. Якщо воно вділяється разом із Тайною Хрещення, тоді не потрібно інших кумів. Свята Тайна Миропомазання також зроджує духовне посвоячення кумів так з миропомазаником, як і з його батьками. Те посвоячення стає перешкодою до Тайни Подружжя.
Коли помазаник маленька дитина, тоді хресна мати має його приготовити до Миропомазання, тобто розвинути, щоб священик міг легко намазати груди, руки й ноги. Хресна мати тримає дитинку до Миропомазання на своїй правій руці. Духовний батько тримає запалену свічку, а під час помазання святим миром кладе свою праву руку на груди дитинки. Коли миропомазаник уже великий, то він сідає на стілець чи крісло між духовними батьками. Вони тримають запалені свічки, а під час помазання святим миром кладуть кожне свою праву руку на рамена помазаника. Обов’язки хресних батьків із Миропомазання є такі самі, як зі Св. Хрещення. Хресні батьки повинні припильнувати, щоб їхні миропомазаники знали Божий закон і також за них молитися, щоб вони були сильні вірою.
З наведених обрядів бачимо, дорогі в Христі, яку велику турботу виявляє св. Церква при уділюванні Святої Тайни Миропомазання, скільки молитов заносить вона перед престіл Всевишнього за своїх синів і дочок. Звідси бачимо також, як палко вона бажає, щоб ми зберігали в собі божественні дари Святого Духа і використовували їх для нашого спасіння.
Закінчимо це наше повчання благанням до Святого Духа:
- «Душе Святий, прийди із небес,
- Нас освяти, любов’ю загрій
- І заховай у ласці дорогій.
- Боязнь гріха в нас вкоріни,
- Добро чинить нам допоможи».
Амінь.
о. Порфірій Підручний, ЧСВВ