Обіт Убожества

Вже з античних часів добровільне дотримання убожества вважалося великою чеснотою. Ще нехристиянські філософи та ченці різних релігій оцінили убожество на рівні людської чесноти, як перемогу людини над жадібністю та вправляння в самоконтролі. Однак у християнському середовищі добровільний вибір життя в убожестві виходить за межі цих ідей.

Християнське убожество відкидає володіння як ідола, що йому людина приносить всі свої сили та старання. Найперше, християнське убожество є служінням Богові, Який бажає, щоби людина звільнилася від власного егоїзму і турбувалася про життя всієї спільноти. Подібно як монаший обіт чистоти може в повноті реалізуватися тільки в любові до спільноти, так і монаше убожество може розвиватися і зростати тільки в спільнотовому житті. Бути убогим означає стати свідком спільнотності та братерства. Саме тому монаше убожество не закінчується відреченням від речей, але продовжується у відносинах між особами.

Також і цей обіт має за взірець Ісуса Христа, бо особа, яка посвячується Богові, в обіті убожества зобов’язується наслідувати Ісуса, що задля нас став бідним, бувши багатим, щоб ми Його убожеством розбагатіли. (див. 2Кор. 8:9). Приймаючи обіт убожества, богопосвячена особа відкидає не тільки право власності та набування багатства, але також віддає ціле своє життя, все що вона має, всі свої здібності й таланти, все ким вона є, з усіма своїми чеснотами та з усіма своїми слабкостями, виключно на служіння Богові.

Таким чином, критерій убожества більше не визначається тільки в матеріальному та економічному плані, тобто не набувати і не розпоряджатися матеріальними речами та фінансами, але стає духовною площиною. Особа, яка відмовляється від земних благ, цілковито віддається Богові та покладається тільки на Нього, як єдиного життєдавця і Владику всього що існує.

Обіт монашого убожества не є ціллю сам у собі, але завжди є звернений до Бога, адже основним сенсом добровільного убожества є довір’я до Бога та надія на Нього. Насправді убожество стає для людини свободою, бо визнає Бога єдиним справжнім багатством людського серця. Убожество – це звільнення від тягаря матеріальних речей для цілковитої посвяти та кращого служіння Богові.

Основною функцією обіту убожества є проникнення до глибини людського єства. На цьому рівні убожество спонукає людину цілковито довіритись Богові та повністю посвятитися Йому. Тільки тоді, коли обіт убожества переходить на духовний рівень, він стає для людини зростом та збудуванням, власне таким і є правдивий сенс євангельського визначення «вбогі духом» (див. Мт. 5:3).

Отож, можна ствердити, що обіт убожества стає для богопосвяченої особи тим середником, за допомогою якого вона відмежовується від матеріальних речей, від інших осіб та навіть від себе самої, щоби цілковито віддатися на служіння для Бога та ближніх. Практикування цього обіту зобов’язує людину вигнати зі свого серця ідола посідання та збагачення, щоби віддати увесь простір для Бога, Який одинокий є єдиним справжнім добром і єдиним багатством.

Попередній запис

Обіт Чистоти

Наступний запис

Обіт Послуху