Остання подорож

Хотів би закінчити цю книжку розповіддю про один цікавий випадок. Після серії реколекцій у Полінезії, що тривали протягом двох тижнів, я зручно вмостився в кріслі літака, щоб нарешті трохи відпочити. В той час, коли літак летів понад хмарами, так, що здавалося, ніби він торкається неба, я почав слухати касету Джона Літтлетона, який співав: «…не закінчились, твої подорожі ще не закінчились…». Ці слова прийшли до мого серця як пророцтво, і я голосно сказав: «АМІНЬ!» Чоловік, який сидів біля мене і читав газету, подивився на мене крізь окуляри, думаючи, що я збожеволів і розмовляю сам з собою…

Звичайно, моя подорож розпочалася 55 років тому, коли я прийшов у цей світ у результаті безконечної любові Бога. Зараз я здійснюю зворотну подорож до останньої вітчизни, до Небесного Єрусалима, де немає ні жалю, ні сліз, ні хвороб, ні смерті. З кожним днем я наближаюся до завжди відчиненого Дому, де добрий Ісус приготував мені місце серед усіх святих.

Мрію про той ранок, коли прибуду до кришталевих воріт і мурів з яшми. Я вже бачу, як крокую вулицями із золота на березі кришталевого моря в Новому Єрусалимі, прикрашеного червоними рубінами, зеленими смарагдами та жовтими топазами. Я купатимуся у водах життя, що б’ють від престолу Агнця, сяючи немов срібло біля дерев, які дванадцять разів на рік приносять плоди зцілення.

Подорож вже почалася, і немає повороту. Як лань прагне води живої, так моє тіло слабне і моє серце кричить від радості через Бога Живого. Наче сильний вихор захоплює і чимдуж підносить мене до Небесного Єрусалима. Є лише одна причина, з якої хотілося б подовжити мою подорож: п’янке запаморочення, яке змушує мене чекати того, на що сподіваюся.

В одну мить, на звук труби, я пізнаю Його лице в лице. Ми з’єднаємося з Ним в одне біля мурів Святого Сіону.

Мені прийшло запрошення, написане Кров’ю Христа, на весілля Агнця. Наречена убрана дарами і харизмами, прикрашена діадемою з зірок і сонця. Її сукня оздоблена чеснотами, а очі її сяють блиском свого Коханого.

Ці останні роки я був свідком Любові і Божого Милосердя. Якщо Він такий великий у Своїх діяннях, який Він буде сам? Якщо такі ясні є промені Його Милосердя, то яким виявиться Він?

Тому в той час, коли я лечу в літаку чи сиджу на ослі, завжди співаю:

«Я зрадів, коли мені сказали: «Підемо до дому Господнього! Вже стоять наші стопи біля твоїх воріт, Єрусалиме».

Господи, Боже мій, хочу сказати Тобі ці останні слова:

«Господи, випробував Ти мене та й пізнав, Ти знаєш сидіння моє та вставання моє, думку мою розумієш здалека. Дорогу мою та лежання моє виміряєш, і Ти всі путі мої знаєш, бо ще слова нема на моїм язиці, а вже, Господи, знаєш те все!

Оточив Ти мене ззаду й спереду, і руку Свою надо мною поклав. Дивне знання над моє розуміння, високе воно, я його не подолаю! Куди я від Духа Твого піду, і куди я втечу від Твого лиця? Якщо я на небо зійду, то Ти там, або постелюся в шеолі ось Ти! Понесуся на крилах зірниці, спочину я на кінці моря, то рука Твоя й там попровадить мене, і мене буде тримати правиця Твоя!

Коли б я сказав: Тільки темрява вкриє мене, і ніч світло для мене, то мене не закриє від Тебе і темрява, і ніч буде світити, як день, і темнота як світло! Бо Ти вчинив нирки мої, Ти виткав мене в утробі матері моєї, Прославляю Тебе, що я дивно утворений!

Дивні діла Твої, і душа моя відає вельми про це! і кості мої не сховались від Тебе, бо я вчинений був в укритті, я витканий був у глибинах землі! Мого зародка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі мої члени та дні, що в них були вчинені, коли жодного з них не було… Які дорогі мені стали думки Твої, Боже, як побільшилося їх число, перелічую їх, численніші вони від піску! Як пробуджуюся, то я ще з Тобою». (Пс. 139:1-18).

КІНЕЦЬ

Попередній запис

Підтримка в зціленні_5

Наступний запис

Людськість і божественність Ісуса