Ісус промовляв у притчах, пояснюючи тайни Царства Небесного.
Одна з них розповідає про таланти. Ось як передає нам її Євангелія: «Так само один чоловік, відходячи, покликав своїх рабів і передав їм майно своє: одному дав п’ять талантів, другому два, іншому ж один, кожному за спроможністю його, і відразу ж виїхав. Той раб, який одержав п’ять талантів, пішов і використав їх на діло, і набув інші п’ять талантів. Так само і той, який одержав два таланти, набув інші два. А той, який одержав один талант, пішов і закопав його в землю, і заховав срібло господаря свого. Коли минуло багато часу, приходить господар рабів тих і вимагає від них звіту. Підійшов той, який одержав п’ять талантів, приніс інші п’ять талантів і сказав: господарю, п’ять талантів ти дав мені; ось ще п’ять талантів, які я здобув на них. Господар його сказав йому: гаразд, добрий і вірний рабе! У малому ти був вірним, над великим тебе поставлю; увійди в радість господаря твого. Підійшов також і той, який одержав два таланти, і сказав: господарю, два таланти ти дав мені; ось інші два таланти, що я здобув на них. Господар його сказав йому: гаразд, добрий і вірний рабе! У малому ти був вірним, над великим тебе поставлю; увійди в радість господаря твого. Підійшов і той, який одержав один талант, і сказав: господарю! Я знав тебе, як жорстоку людину, жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав; і, побоявшись, пішов і заховав талант твій у землю; ось тобі твоє. Господар його сказав йому у відповідь: лукавий рабе і лінивий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав; тоді треба було тобі віддати срібло моє купцям, і я, прийшовши, одержав би моє з прибутком. Отже, візьміть у нього талант і дайте тому, хто має десять талантів. Бо кожному, хто має, дасться і примножиться, а в того, хто не має, відніметься і те, що має. А негідного раба вкиньте у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів» (Мф. 25:14-30).
На що тут слід звернути увагу? Людина, яка має п’ять талантів, отримує ще п’ять. Та, котра має два таланти, отримає ще два. А людина з одним талантом не знищила його і не втратила. Навпаки, зберегла і передала його своєму панові-господареві, таким способом, як й отримала. Господар не задоволений і забирає в цього слуги те, що він отримав, віддаючи іншому, щоб мав ще більше. Отож той, хто не має, повинен бути позбавлений і того, чого не мав. Ці слова звучать дуже дивно. Іноді навіть, можна сказати, несправедливо. Знову втрачає той, хто не має, а отримує той, хто має. Проте якщо на цю притчу поглянути у світлі сповіді, стає очевидно, що тут, узагалі, не йде мова про жодну несправедливість зі сторони господаря, яку б Ісус схвалював або рекомендував, а йдеться про нове розуміння завдань, які дані людині.
Тільки той, хто працює, робить поступ, зростає; хто не дає себе нічому залякати, не боїться втрат, лише той може вчинити щось добре. Лише такий може зростати і отримати винагороду. Той, хто бажає лише пильнувати дар, уже чинить великий гріх. Хто не зростає, той падає. “Хто стоїть, нехай пильнує, щоб не впасти”.
Ця притча допомагає легко зрозуміти, чому лінь вважають тяжким гріхом. Тут не йдеться про те, що хтось поспить на годину довше або запізниться до школи, або не зробить вчасно якогось завдання. Лінь – це ставлення, яке ми маємо до співпраці з Богом. Якщо я співпрацюю, щоб розвивати дари, то я – працьовитий. Якщо я не стараюся розвивати дарів, то я – лінивий. А якщо я лінивий, то це означає, що я ніколи не виросту як людина, яка була створена за образом та подобою Божою.
Саме це – найбільше протистояння Волі Божій. Бог ревний щодо зерен Божих дарів, які Він посіяв у наших серцях. І Йому не байдуже, як ми чинимо. Подумаймо, якому батькові байдуже, як зростають його діти і як вони розвиваються?! Котрому із садівників буде байдуже, чи зерно якоїсь квітки виросте лише до половини, чи вповні?! Безперечно, він засумує, коли побачить, що його праця марна, а його довірою зловживали. Людина створена так, що може зростати. Бог в акті творіння світу все визнав добрим, однак сказав також: “Зростайте”. Це – Божа заповідь. Це – внутрішній наказ для кожного створіння, а особливо – людини. І немає жодного зерна у світі, яке могло б протистояти Закону зростання, якщо має для того умови. Лише Людина, яка має свободу вибору, може сказати: “Не буду зростати!” Вона може вирішити, затримати чи призупинити своє зростання. Іншими словами, може вибрати лінь. Хто лише піддається лінивству, той протистоїть предвічній Волі Божій, яка кожному творінню призначила закони зростання.