Отрута ілюзорних опор

Будь-яка людська доброзичливість, учинена проти Божої волі, навпаки може стати для нас отрутою.

Коли св. Петро говорив Ісусові: “Змилуйся, Господи, такого Тобі хай не буде!”, – напевно хотів засвідчити щодо свого Божественного Приятеля доброзичливість і турботу, хотів підтримати Його морально. Водночас слова “Відступися від Мене, сатано, ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське!” однозначно класифікують вчинок св. Петра (Мт. 16:22-23). Людська доброзичливість супроти Божої волі може бути “сатанинською” діяльністю і, хоча буває одягнена в прекрасні шати сердечности і турботи, може мати нищівну силу – духовну отруту у вкрай небезпечному образі.

Найкраще бути впевненим, що инша людина стосовно нас не вчинить нічого такого, чого не хотів би Господь, ні в чому не перейде межу Його волі. Те, що отримуємо від инших, тільки тоді не зранить нас і не знищить нашого духовного життя, коли виповнюється Божа воля. Лише Божа воля завжди лікує, тільки вона є опорою і порятунком для душі. Часом, однак, важко її прийняти (коли, наприклад, хтось, виконуючи Божу волю, відмовляє нам у допомозі), проте вона завжди є тим, що для нас найкраще. Як задум безмежно люблячого Творця, Божа воля є виразом спрямованої до нас найчистішої любови.

Водночас грішна і слабка людина прагне отрути лестощів, тулиться до оман і фікцій. Звідти, власне, береться прихована підступність нашого бажання, аби люди турбувалися про нас таким чином, щоби заспокоїти наш егоїзм, навіть якщо це не збігається з Божою волею. Наш егоїзм потребує саме такої поживи, хоча ми і знаємо, що це отрута. Коли її приймаємо, ефект, на жаль, завжди однаковий: замикаємося на правду про себе і вкотре падаємо.

Як поводитися в ситуаціях, коли Господь нагадує нам, що ми переповнені претензіями до людей, схильні спиратися на ілюзії, слабкі і грішні? Що робити, коли нас огортає користолюбство людських опор, які по суті є для душі отрутою? Від цього порятують ефективні ліки. Треба пробувати стати в правді й визнати перед Богом: “Моя проблема полягає не тому, що мене переповнює гордість претензій. Постійно очікую взаємности і любови від людей, замість того щоб розраховувати тільки на Тебе; присутні в мені жаль і гіркота виникають через нездійсненні очікування”. А далі з наростаючою покорою і вірою багаторазово повторювати: “Дякую, Господи, що саме такого мене любиш і пригортаєш до Себе”.

Дар браку опор

Свята Тереза вважала даром для себе якраз те, що не знаходила опори в иншій людині. Вона писала: “Як же дякую Ісусові, що дав мені відчути тільки гіркоту земної приязні”[1]. Це врешті не стало на перешкоді любови, яку вона відчувала до батька і сестер. Спромоглася любити своїх найближчих і водночас бути вільною від прив’язання до них.

Коли вступила до Кармелю, щоби цілком належати Ісусові, залишила свого батька, котрого називала Королем, який її любив, розумів і був не тільки опікуном, а й найближчим другом. Із людського погляду, залишила його в період, коли він ставав усе більш безпорадним і залежним від опіки оточення. Невдовзі він таки захворів, що значною мірою обмежило його самостійність, вимагало покори й особливої опіки ближніх.

Позиція Терези стосовно хвороби батька засвідчує, як сильно ця наповнена чутливістю дівчина була відірвана від людської прив’язаности до найближчої людини, від ілюзорної опори на неї. Любила його надприродним чином і очами віри бачила в ньому майбутнього святого. Знала, що єдиною правдивою опорою для нього є сам Христос, тому гаряче молилася про дар святости для свого батька.

Її вірність Божій волі в ставленні до улюбленої особи нагадує Марію. Матір Ісуса не робила спроби по-людськи товаришувати Синові в Його терпінні, не стала киринеянином, який допомагав Йому нести хрест на Голгофу. Була поряд із Ним у спосіб, досконало відповідний Божій волі, завдяки чому виконувала задум Творця як Мати Ісуса і майбутня Мати людства. Від того часу Її стосунки з Сином для кожного християнина є зразком будь-яких міжлюдських стосунків.


[1] Св. Тереза від Дитятка Ісус. Автобіографічний рукопис, Краків 1997, с. 94.

Попередній запис

1 ОМАНЛИВЕ СВІТЛО ЛЮДСЬКОЇ ЛЮБОВИ

Наступний запис

2 ОМАНЛИВІ СИЛИ ЛЮДСЬКОГО “Я”