Пазли Божого плану

О глибино багатства, і премудрости, і знання Божого! Які недовідомі присуди Його, і недосліджені дороги Його! Рим. 11:33

Це історія про зцілення моєї мами. Та почалося все з мене, її доньки. Одного літнього дня, на свято Успіння Пресвятої Богородиці, я вперше прийшла до спортзали. Це рішення далося мені нелегко, та сидяча робота вимагала рішучих дій, тому зволікати було ніколи. Усе там було для мене цікавим, а іноді навіть веселим. Але після чергового заняття відчула нестерпний біль у гомілковій частині ноги й намацала там невелику ґульку. Час минав, біль не вщухав, ґулька не зникала, тож довелося звертатися до лікаря. Подруга порадила доброго судинного хірурга, і наступного дня я поспішила до нього. Лікар пояснив, що зі мною, призначив лікування. Начебто нічого незвичайного. Проте ця ситуація довго не давала мені спокою. Я не могла зрозуміти, чому Бог допустив таке, адже стежити за своїм фізичним здоров’ям – це ж добре. Хіба ні?

Сталося так, що в той самий час у лікарню потрапив мій дядько. Мама зібралася поїхати відвідати його. І того самого недільного дня судинний хірург призначив мені черговий огляд. Це було в тій самій лікарні, тож я попросила маму піти зі мною. Коли ми зайшли в кабінет, лікар жартома запитав: «Кого оглядати?» Не вагаючись, я відповіла: «Обох». Мама дуже здивувалася, але погодилася. Завершивши огляд, лікар назначив мамі операцію, саме на свято Стрітення Господнього.

Операція пройшла чудово. Адже хірург вчасно виявив проблему і дуже філігранно все зробив. За кілька днів мама була вже вдома та помалу почала повертатися до звичного ритму життя.

Мене довго не полишала думка, що все відбувалося наче за якимсь сценарієм. Тепер я розумію, що то був Божий план, який складався з маленьких, але невипадкових подій-пазлів: моїх занять спортом, травми, яку отримала, поради щодо доброго лікаря, хвороби дядька, внаслідок якої він потрапив до лікарні, і огляду, який лікар призначив мені саме в той день, коли мама поїхала відвідати свого брата. Усі пазли ніби склалися в одну картину, події якої розпочалися у свято Успіння Богородиці і щасливо закінчилися на Стрітення Господнє.

До речі, мою маму звати Марія!

Тетяна.

Попередній запис

Післямова

Наступний запис

А життя таки, прекрасне!