Пекло на землі

Порочні люди, безсумнівно, ще в земному житті починають відчувати щось подібне до пекельних мук. Біблія говорить: «…знайте, що ваш гріх знайде вас!» (Чис. 32:23). І ще в Біблії говориться: «…хто сіє для власного тіла свого, той від тіла тління пожне. А хто сіє для духа, той від духа пожне життя вічне» (Гал. 6:8). Однак ми бачимо повсюди й іншу картину: коли деякі злі люди начебто процвітають, а праведні, навпаки, страждають за свою праведність. Біблія вчить нас, що настане час справедливого суду, коли кожен отримає відповідно до своїх справ.

Чи віддасть люблячий Бог людину до пекла? Так! Саме тому, що Бог справедливий. Але Він не пошле людину в пекло зі Своєї волі. Людина сама прирікає себе на це, відмовляючись від Божого спасіння. Зі Своєї любові й милості Господь пропонує людині шлях спасіння від Свого гніву й відкуплення від гріха, Він вселяє в серці надію та сподівання небесних благ. Але людина через свою сліпоту, недолугість, упертість, егоїзм і потяг до гріховних насолод відмовляється від запропонованого Богом і тим самим обирає шлях вічного прокляття.

Припустімо, що я хворий і викликав лікаря. Він прийшов і виписав мені ліки. Але я вирішую не звертати уваги на його поради й не приймаю ліки. Через кілька днів я викликаю лікаря знову, і він виявляє, що мені стало ще гірше. Хіба можна дорікати за це лікареві, хіба можна його робити відповідальним за погіршення мого стану? Він поставив діагноз і виписав ліки. Але я відмовився від них!

Точно так само Бог виписує людському роду засіб від його хвороб. Цей засіб виражається в нашій особистій вірі та відданості Ісусові Христу. Потрібно народитися згори, про це ми ще поговоримо в наступному розділі. Якщо людина добровільно відмовляється від ліків, вона відповідає за наслідки; і тут нема за що звинувачувати Бога. Хіба Господь винен у тому, що ми відкидаємо Його ліки?

Людина, що відмовилася вірити в життя після смерті, у небеса, пекло й те, що Біблія говорить про них, прийде до тями у вічному житті й зрозуміє, як вона помилялася, але буде вже пізно. Одного разу журнал «People» опублікував пораду знаменитого на всю країну гравця в азартні ігри Лема Банкера: «Коли робите ставку, думайте не про те, скільки ви хочете виграти, а про те, скільки готові програти». Ви можете собі дозволити програти власну душу?

Мене запитують: «А що собою являє пекло?» У грецькій Біблії пекло позначається чотирма словами. Одне з них «шеол». Воно зустрічається в Старому Заповіті тридцять один раз. Це слово означає невидимий стан, пов’язаний зі скорботою, болем і руйнуванням.

Друге грецьке слово, «хадес», зустрічається десять разів у Новому Заповіті. Означає те ж, що «шеол» в Старому Заповіті. З ним асоціюються такі поняття, як суд і страждання.

Третє слово, «тартар», вживається лише один раз у Другому посланні апостола Петра (2:4), де йдеться про те, що ангели, які грішили, будуть вкинуті в тартар. Воно вказує на місце суду, в’язницю, де панує пекельний морок.

Четверте слово, «геєна», зустрічається в Новому Заповіті одинадцять разів. Це слово для позначення пекла Ісус Христос запозичив у долини Енномової, де за Його часів, за стінами Єрусалима, на звалищі, безперервно горіли нечистоти й сміття.

Дехто запитує: «Невже в пеклі буде горіти справжній вогонь?» Навіть якщо це не вогонь у буквальному сенсі, то це щось іще більш страшне. Ісус не став би перебільшувати. Без сумніву, у Біблії слово «вогонь» багаторазово вживається в фігуральному сенсі. Сам Бог був в образі вогню.

Коли Мойсей побачив терновий кущ, він здивувався, що кущ горить вогнем, але не згоряє. Трьох єврейських отроків було вкинуто до вогненної печі, але вогонь не торкнувся їх, жодна волосина на їхніх головах не згоріла.

З іншого боку, Біблія говорить про лихослів’я, про наш язик, який «сам запалюється від геєни» (Як. 3:6). Зрозуміло, що йдеться тут не про буквальне згоряння. Та як би слово «вогонь» ні використовувалося, буквально або алегорично, страшна реальність при цьому не змінюється. Якщо навіть у пеклі немає справжнього вогню, Бог, використовуючи символічну мову, вказує на щось іще більш страшне, ніж звичайний вогонь.

Відлучення від Бога

По суті, пекло означає відлучення від Бога. Це друга смерть, коли душа навічно відділяється від світла, радості, добра, справедливості й щастя. У Біблії міститься багато описів того страшного стану, в якому опиняється душа за хвилину після смерті.

Здається, що люди намагаються приготуватися до чого завгодно, крім смерті. Ми заздалегідь думаємо про освіту. Готуємося до бізнес-кар’єри, до шлюбу, до старості. Ми готуємося до чого завгодно, крім тієї хвилини, коли нам доведеться вмирати. Хоча Біблія нагадує, що людині один раз належить померти.

Смерть – подія, яка відбувається з кимось, але не з нами. Смерть зрівнює в правах усіх людей. Вона позбавляє багатія мільйонів, а жебрака – його лахміття. Вона виліковує від жадібності й назавжди втихомирює пристрасті. Людям хотілося б не думати про неї, але зіткнутися з нею доведеться кожному: князям і селянам, дурням і мислителям, убивцям і святим. Смерть не дивиться на вік і класову приналежність. Всі люди бояться її.

Деніел Вебстер[1] наприкінці життя розповідав, як одного разу був присутній на богослужінні в церкві в одному селищі. Пастором там був простодушний і благочестивий старий. Після молитов і євангельського читання він звернувся до парафіян з простими й проникливими словами: «Друзі мої, нам усім доведеться померти, проте лише один раз». Деніел Вебстер згадував: «Ці слова можуть здатися сторонньому слухачеві мало значущими, але для мене вони стали справжнім одкровенням».

Зустріч зі смертю

Легко думати про смерть інших, але важко уявити свою власну зустріч із нею. Коли ми бачимо солдатів, що відправляються на фронт, читаємо про ув’язненого, засудженого до страти, або відвідуємо смертельно хворого друга, ми відчуваємо якусь особливу урочисту печаль, що огортає цих людей. Смерть належить зустріти всім, і час для зустрічі вона вибере сама. Всі інші зустрічі в житті багато в чому залежать від нас: на них можна прийти або відхилити їх, приймаючи наслідки свого вчинку. Але на зустріч зі смертю не можна не з’явитися. Ця зустріч відбудеться лише один раз, але відбудеться неодмінно.

Якби смерть нашого тіла була єдиним наслідком життя, проведеного далеко від Бога, боятися нам особливо було б нічого. Але Біблія попереджає нас про другу смерть, яка назавжди розлучає з Богом.

Однак у смерті є й світла сторона. Як Біблія пророкує пекло грішникові, так само вона обіцяє рай праведному. Святий – це прощений грішник. Звістку про рай прийняти набагато легше, ніж звістку про пекло. Щоправда, у Біблії говориться й про те, й про інше.

При переїзді на нове місце проживання завжди цікаво дізнатися про людей, що живуть у цьому районі. Незайвими були б відомості про міські дороги, заводи, парки, озера, школи й багато що інше. Коли мова заходить про вічну оселю, нам потрібно дізнатися про неї якомога більше. Потрібні нам відомості містяться в Біблії. При думці про рай, описаний у Книзі книг, земне життя раптом втрачає свою масштабність. Християнин певною мірою може відчути себе в Царстві Небеснім уже тут, на землі. Він володіє душевним миром, його совість спокійна, він примирився з Богом. Посеред тривог і негараздів у його серці живе радість, яка не залежить від зовнішніх обставин.


[1] Деніел Вебстер (1782-1852) – американський юрист і оратор.

Попередній запис

Смерть святого

Наступний запис

Небеса існують