Є те, про що людина говорить радо, і є те, про що воліє радше промовчати. Якщо йдеться про дріб’язкове, про щось таке, що не впливає на хід життя людини, цим можна зігнорувати. Але якщо йдеться про головне в житті, то замовчування стає смертельно небезпечним.
Одне з таких небезпечних замовчувань – це замовчування та ігнорування всього, що стосується пекла і прокляття Божого, або уявлення собі пекла на підставі казок або комедій, де ці поважні дійсності зводяться до неправдивого карикатурного опису. Пекло є, і потрібно мати про нього чітку уяву.
Багато хто до пекла ставиться так, як це описано в цій повчальній казці:
Дві риби гуляли собі морем. Раптом побачили перед собою апетитного хробачка. Одна риба сказала другій: “Бачиш того черв’ячка? Він настромлений на гачок. Той гачок причеплений до шнурка. Шнурок прив’язаний на прут. Прут держить в руці людина. Якщо одна з нас злакомиться хробачком, металевий гачок застромиться їй до рота, чоловік витягне її, і бідолашна риба опиниться на сковорідці”.
На це друга риба розсміялася: “Ха, ха, ха! Про це казала мені ще моя бабця, коли я ще була мала. Таким казкам я не вірю. Як можеш таке певно твердити? Ніхто зі сковорідки ще не вернувся, щоб це підтвердити. Якщо не хочеш того черв’ячка, я його проковтну”. – Так і зробила, і дійсно закінчила своє життя на сковорідці.
І, звичайно, не повернулася сказати про це. Чимало людей каже: “Про пекло нічого не знаємо. Ще звідти ніхто не вернувся, щоб нам про це розповісти”.
Це правда. Але Ісус застерігає нас перед вічним вогнем. Чи ж можна легковажити Його словами, ігнорувати ними, – чи ж ми мудріші за Нього?
* * *
Як доходить до прокляття людини? На “Страшному суді” Мікеланджело зобразив Бога, Який відкидає від Себе грішника. Але такий погляд не є найправильніший. Людина має свобідну волю, яку їй Бог дарував. Цілим життям своїм сама вибирає собі вічність. Тому в Катехизмі сказано, що прокляття – це самоусунення людини зі спільноти з Богом.
Східні ікони передають влучну і правильну богословську правду про прокляття, коли зображають Христа, Який простягає з неба руку, а люди у своїй свободі можуть за неї вхопитися або її відкинути.
Пекло – це “зібрання” тих, які відкинули Бога у своєму житті. Напевно, у кожному з нас є щось добре і щось погане. Залежить від того, до чого людина схилиться, коли після смерти “над собою чинить останній суд”. Це рішення вже остаточне. Однак воно зроджується з тисячі дрібних рішень під час цілого життя для добра або для зла, для Бога або проти Бога.
Пекло – це прокляття. Про пекло, прокляття Боже, потрібно завше пам’ятати, щоб уникнути небезпеки. Послухайте, як про пекло говорить святий Іван Золотоустий: “Хто завжди боїться пекла, той ніколи не впаде в пекельний вогонь, тому що той постійний страх робить його обережним. В пеклі вже немає ні Заступника, ні Спасителя – там вже не побачиш лагідного й тихого обличчя Ісуса Христа. Там вже неможливо прийти до Царя і просити Його – і таким чином звільнитися від кайданів. Там вже це неможливо. Тут, на землі, будь-яке терпіння триває лише короткий час, а там грішник горить вічно і не згоряє”.
На неприємні теми людина не радо розмовляє. Але говорити і роздумувати про пекло, про трагедію прокляття вкрай потрібно, щоб вони не стали для нас колись реальністю. Амінь.