Перед дияволом необхідно бути рішучими

Св. Ігнатій Лойола подає критерії, завдяки яким можемо розпізнати, як діє злий дух. Спочатку порівнює дію диявола з поведінкою певного типу жінки – захланної, владної, яка прагне домінувати, що проявляється в суперечці. Це порівняння походить не з негативного ставлення св. Ігнатія до жінок, а зі спостережень за людською поведінкою.

«Своєю поведінкою ворог нагадує жінку; він виявляє слабкість, коли наштовхується на опір, і силу, коли дозволяємо йому діяти. Коли жінка свариться з чоловіком, який рішуче опирається, то зазвичай занепадає духом і тікає; якщо ж, навпаки, у чоловіка не вистачає духу, і він починає поступатися, то гнів, мстивість і злість жінки стають майже безмежними. Так і ворог, як правило, слабне, втрачає відвагу і відступає зі своїми спокусами, коли той, хто провадить духовні вправи, рішуче протистоїть його спокусам, чинячи прямо протилежне. Якщо ж, навпаки, зіткнувшись віч-на-віч зі спокусами, починаємо боятися і занепадати духом, то не знайдеться на землі жорстокішого звіра, ніж ворог роду людського, коли з незмірною підступністю заходиться здійснювати свої прокляті наміри» (ДВ 325).

За посередництвом цього образу св. Ігнатій говорить, що наша поведінка щодо злого духа повинна бути рішучою, однозначною і прозорою. Диявол використовує найменшу нерішучість і невпевненість у собі для того, щоб звести людину на манівці. Характерною рисою кожної спокуси є стан внутрішньої невпевнености, неясности, хаосу, двозначности. Нерішучість підсилює кожну людську пристрасть.

Наше життя це підтверджує. Нерішучість і внутрішня непрозорість сприяє спокусам. Нерішучість людини дає дияволові силу. Нерішучість людини щодо спокуси зустрічається з «диявольською витривалістю». Часом диявол кружляє довкола людини дуже довго, а потім її пожирає (див. 1Пет. 5:8). Але якщо людина поводить себе чітко й рішуче та міцно тримається Бога, спокуса злого втрачає силу та привабливість.

Постава ясности й правди в боротьбі зі злим духом

У наступному правилі про методи дії диявола св. Ігнатій порівнює дію злого духа з поведінкою досвідченого спокусника: «Поза тим, ворог діє як спокусник, потай, роблячи все, щоби його не виявили. І справді, негідник, намагаючись лукавими словами звабити доньку шанованого батька або дружину доброго чоловіка, прагне, аби його слова та намовляння залишалися в таємниці. Навпаки, він страшенно невдоволений, коли донька батькові чи дружина чоловікові розкриває його оманливі слова й облудні наміри, бо ж добре бачить, що йому вже не вдасться довести справу до кінця. Так само й ворог людського роду, наражаючи праведну людину на свої хитрощі та намовляння, хоче, щоби вона приймала і зберігала їх у таємниці. Проте коли людина відкриває їх перед досвідченим сповідником чи іншою духовною особою, обізнаною з його лукавством та злістю, то це аж ніяк не припадає йому до вподоби, бо ж він одразу бачить, що не зможе успішно звершити свій підступний намір, оскільки його хитрощі виявлено» (ДВ 326).

За посередництвом образу негідника св. Ігнатій вказує на потребу моральної прозорости в боротьбі зі злим духом. Будь-яка неправда, напівправда, замовчування і неясність створюють атмосферу нечесности й гріха. «Диявол любить ловити в мутній воді», – наголошують учителі духовного життя.

Духовне розпізнавання, як і пошуки й виконання Божої волі, вимагає постави правди, відкритости й прозорости. І тому в духовному розпізнаванні та в пошуках і виконанні Божої волі дуже допоможе визнання під час духовних розмов або на сповіді всього неясного, прихованих сором’язливих думок і спокус. Таким чином ми позбавляємо злого духа можливости впливати на наші вибори й рішення. Визнання прихованих спокусливих думок завжди було суттєвим змістом розмов ченців пустелі зі своїми старцями.

Необхідність самопізнання

У наступному правилі св. Ігнатій Лойола звертається до свого лицарського досвіду служіння земному королеві: «Можна скористатися ще іншим порівнянням: ворог поводиться, як полководець, котрий хоче захопити і пограбувати якесь місто. Як воєначальник, розклавши табір та з’ясувавши силу і план фортеці, атакує її з найслабшого боку, так і ворог людського роду кружляє довкола людини, вивідуючи звідусіль всі наші богословські, засадничі та моральні чесноти, а тоді нападає і намагається захопити нас там, де знаходить найслабше місце, яке найбільше потребує засобів для того, аби сягнути вічного спасіння» (ДВ 327).

У духовній боротьбі не ми вибираємо місце битви і вид зброї, а злий дух атакує нас із найслабшого боку й найефективнішою зброєю. І тому дуже важливо пізнавати себе самого й усі свої слабкі місця, аби бути здатним відбивати атаки злого духа.

Попередній запис

ДІЯ ЗЛОГО ДУХА В ЖИТТІ ЛЮДИНИ

Наступний запис

ДУХОВНЕ РОЗПІЗНАВАННЯ – ПОШУКИ БОЖОЇ ВОЛІ