92 Велике об’явлення набоженства до Найсвятішого Серця в червні 1675 року
Якось, коли я стояла на колінах перед Найсвятішими Тайнами, а був це один з днів у Його октаві (неділя в октаві Божого Тіла, 16 червня 1675 року. – Ред.), отримала від Бога незмірні ласки Його любові. Охопило мене прагнення хоч якось віддячитися Господеві, відповісти любов’ю на Любов. “Не можеш Мені виявити більшої любові, як роблячи те, про що тебе не раз просив”, – промовив. І, показавши мені Своє Божественне Серце, додав: “Ось Серце, яке так сильно полюбило людей, що нічого не шкодувало, аби дати їм докази Своєї Любові. Взамін же має лише невдячність, неповагу і святотатство від більшості з них – з погордою і байдужістю ставляться вони до Найсвятіших Тайн Моєї Любові. Але ще прикріше Мені від того, що навіть посвячені Мені серця так зі Мною чинять. Тому хочу, аби ти допомогла Мені заснувати культ Мого Серця і вшановувати Його в першу п’ятницю після октави Божого Тіла. Цього дня вірні повинні приступати до Св. Причастя з метою винагородження за гріхи, прилюдно визнавати свої провини. Обіцяю, що тих, хто почитатиме Моє Серце й заохочуватиме до цього інших, щедро обдарую ласками Своєї Божественної Любові”.
93 Аби виконати це доручення, повинна звернутися до о. Кольомб’єра
Коли я міркувала над тим, як виконати доручення Господа, Він порадив звернутися до Його слуги, якого саме для цього і прислав. Коли це відбулося, попросив викласти письмово все, що розповіла Кольомб’єру про Найсвятіше Ісусове Серце. Господь зробив так, що цей святий чоловік переконав мене, аби я не боялася облуди, і навчив, як маю втілити в життя наміри Божі. А коли Господь забрав його з того міста, аби деінде навертати невірних, я повністю скорилася Волі Божій, бо навіть за такий короткий час він мені багато допоміг. Коли ж я розмірковувала над тим, чому так недовго був зі мною о. Кольомб’єр, Господь дорікнув мені: “Чи ж Мене, котрий є Початком і Кінцем усього, тобі недостатньо?”. І цього зауваження вистачило, аби я повністю поклалася на Нього, адже Він Сам запевняв мене, що дасть усе, чого потребуватиму.
94 Перше вшанування Найсвятішого Серця Ісуса
Я ніяк не могла знайти підстав для започаткування публічного почитання Найсвятішого Ісусового Серця, аж ось у п’ятницю, у день Св. Маргарити (20 липня 1685 р. – Ред.), попросила Сестер з новоціяту, які були ввірені мені в опіку, аби усю шану, яку мали віддати мені в день моїх іменин, віддали Найсвятішому Ісусовому Серцю, що вони з радістю зробили, хоч і мали чимало терпінь. Мене ж було звинувачено в намірі започаткувати нове набоженство.
95 Мала урочистість у новоціяті
Усі ці терпіння для мене не були страшними – я боялася лише, аби нічим не образити Його Найсвятіше Серце. А підстави для цього були, адже мене попередили, щоб я не виставляла публічно жодного образка Найсвятішого Серця. Якщо хочу, можу вшановувати Його на самоті. Не знала, до кого звернутися з цією проблемою – хіба до Самого Господа, який завжди підгримував мене, кажучи: “Не бійся нічого, все одно царюватиму наперекір Моїм ворогам й усім, хто хотів би, аби цього не було”. Ці слова мене заспокоїли, бо нічого не прагнула, тільки бачити, що Він царює. Отож поклала на Нього турботу про Його справу, а сама вирішила терпіти мовчки.