Якось я відвідав свого приятеля, котрого довго не бачив. Той хотів похвалитися новими речами, які собі купив. Магнітофон, чайник для швидкого кип’ятіння води, купу нових компакт-дисків та ще інші дрібні речі. Показуючи кожну річ, казав: “Знижка 30%. Це було дешевше на 15%, а ось тамте на 25%. А це маю з розпродажу. Фантастика – знижка аж на 50%…” Я сказав йому: “О, ти вмієш добре купувати”. Утішений похвалою, він відповів: “Це ж зовсім не важко. Треба тільки бути уважним. Кожного дня дорогою на роботу звертаю увагу на вітрини магазинів. Час від часу в кожному з них відбувається якась акція, коли є щось дешевше. Тоді купую те, що потребую”.
Той мій приятель зекономив багато грошей, тому що був пильний. Скажете: “У тому немає нічого дивного. Адже й ми так само робимо”. Це добре. Бо хто пильний у справах цього світу, той може бути пильним і для вічного життя.
Пильність – це важлива риса християнина. Якщо засвоїмо собі цю рису, будемо приготовлені на здійснення Божої волі в нас і на перехід з цього життя до вічности.
Оскільки відомо, що правда образно викладена, сильніше впливає на діяння людини, ніж якась дефініція, задумаймося над таким прикладом.
Учні ходять до школи і щодня засвоюють якийсь новий навчальний матеріял. Намагаються його зрозуміти, запам’ятати, бо знають, що те, чого тепер навчаться, стане вихідною точкою для навчального матеріялу завтрашнього дня. Хто сьогодні не вивчить поодиноких букв абетки, завтра не зможе читати поезії. Учні також знають, що їх очікує іспит із якогось предмету, а це ще більше змушує їх засвоїти собі навчальний матеріял.
Ми також у такій Божій школі. Літургічний рік приносить нам кожного дня новий навчальний матеріял, який ми мали б собі засвоїти. Скільки разів ми вже такий навчальний рік закінчили за життя? Десять разів, двадцять або вже і шістдесят разів…? Так чи інакше, якщо залишимо осторонь дітей та молодь, які щойно на початку цього Божого навчання, то решта нас мала би вже бути висококваліфікованими християнами. Скажете: “Ще добре, що не треба складати іспитів у Божій школі!” Бог дійсно не питає так, як питають професори в школі. Має однак терміни іспитів для кожного з нас у певній мірі, у певному часі та ситуації. Можна сказати, що протягом цілого життя йде Божий іспит. Чарльз Чаплін це гарно сказав: “Пам’ятай, що в день Божого суду тобі будуть показані всі твої фільми”. І фільм життя кожного з нас.
Те, чи ми засвоїли або не засвоїли Божу науку, видно з наших думок, слів, взаємних стосунків, діл. Хто, отже, пильнує себе і намагається засвоїти цю Божу науку і запровадити її в життя, той собі заслужить атрибут – пильний.
* * *
- Пильність, отже, означає уважність до Божого слова, до вчення Церкви.
- Пильність – це також зусилля засвоїти пізнані правди.
- Пильність – це усвідомлення вартости кожного слова і вчинку.
- Пильність – це послідовне удосконалювання духовного життя.
- Пильність – це одна з ознак нашої любови до Бога.
Наведемо тут один конкретний рецепт, як зростати в пильності:
Один мудрий християнин, де тільки міг, творив добрі діла християнської любови. Після кожного доброго діла він собі в дусі або пошепки, або вголос повторював таке зітхання: “Знову одне яблуко кинуте за пліт. Знову одне яблуко кинуте за пліт”. Одного разу приятель запитав його: “Скажи мені, що повторюєш собі за кожним добрим ділом?”
Він відповів: “Тим зітханням висловлюю намірення, яке маю з добрими ділами. Я привик так зітхати відтоді, коли одного разу дозволив хлопцям з вулиці прийти до мого саду на яблука. Я сказав їм: “Їсти яблука можете досхочу, але нести їх зі собою додому – не дозволяю”. І спостерігав за ними з вікна. Я бачив, як хлопці крадькома перекидали яблуко за яблуком через пліт мого саду, щоб собі їх позбирати, коли підуть додому. Відтоді міркую і я так само: Буду робити в житті багато добрих діл любови і кожне кину через пліт мого земного життя, щоб на другому світі було прийнято мене з тими ділами любови до вічної Божої любови”.
Якщо вміємо бути пильними щодо речей цього світу, які проминають, навчімося бути пильними і для вічности. Амінь.