ПЛАЧ ІЗРАЇЛЯ (ПС. 80[79])

13) Єзекія – благочестивий цар Юдеї (715-687 рр.) (2Цар. 18:1-8; 2Хр. 29:3-36; 30; Пс. 20 [19])

Після того, як події тих років показали, що Ісая мав рацію, наступник Ахаза Єзекія відчув до пророка симпатію і почав під його впливом здійснювати в Юдеї релігійні перетворення.

До Єзекії Пасха була здебільшого сімейним святом із численними вкрапленнями елементів народного марновірства. Перенісши святкування Пасхи в Єрусалим, Єзекія очистив його від чужих нашарувань, і відтоді його звершували під контролем пророків і духовенства.

14) Єзекія задумує війну проти Ассирії. 711 р. (Іс. 20)

Єгипет ініціював створення нової коаліції проти Ассирії в 715 р. Цар Єзекія хотів приєднатися до неї, але Ісая виступив проти цього. У пророцтві йдеться про події 711 р., коли «тартан» (титул ассирійського головнокомандувача) вдерся в землю філістимлян. Цього разу юдеї прислухалися до голосу пророка й не взяли участи у війні. Ісая вимагав миру в ім’я віри, закликаючи присвятити свої сили релігійним і суспільним перетворенням.

15) Посольство з Вавилону. Охолодження стосунків між царем та Ісаєю (Іс. 39)

705 року помер Саргон II, і чимало держав здійснили спробу повстати проти ассирійців. Ініціятором повстання був вавилонський цар Мардук-Апла-Іддин (у Біблії – Меродах-Бал’адан). Посол Мардука-Апла-Іддина відвідав Єзекію незадовго до 702 р., коли вавилонський цар збирав союзників для війни проти Ассирії. Ісая, що залишався вірним своїм принципам, рішуче засудив бажання Єзекії брати участь разом із Вавилоном у цій війні. Невдовзі ассирійці розбили Мардука-Апла-Іддина (702 р.), проте Єзекія все одно не відмовився від думки підняти повстання. На нього сильно впливала партія, яка орієнтувалася на допомогу Єгипту.

16) Ісая бореться проти воєнних союзів (702 р.) (Іс. 30:1-18)

30:6. Натяк на дари, які Єзекія надіслав фараонові, щоб забезпечити собі його підтримку.

17) Поява пророка Михея

Пророк Михей, найімовірніше, походив з юдейського міста Морешет, через що його й називали Михеєм з Морешета. Як і Амос, він був вихідцем із селянського середовища, як і Амос, не належав до «царських пророків», яких суворо засуджував (див. Ам. 2:6). Це робило його викривальні, гнівні промови дуже вільнодумними й сміливими. Михей був сучасником пророка Ісаї і, хоча й не належав до його школи, відчував із нею духовну спорідненість.

а) Гріх народу (Мих. 1-2:11)

1:1. Господь – Суддя всіх народів. Та голос Його звучить із Сіонського Храму як місця особливої богоприсутности. 1:8. Народні вислови, які означають гучний і жалісний крик. 1:9. Духовна хвороба Самарії заразила і Юдею. 1:10. Вірш написано у вигляді традиційного похоронного плачу (див. 2Сам. 1:20). «Бет-Леафра» – дослівно «Дім попелу, або пороху». 1:13. «Запрягай у колісницю», тобто готуйся до нашестя ворогів. Лахіш (Лахіс) – одна з найбільших фортець Юдеї. 1:16. Обряд оплакування мертвих. 2:5. Коли святу землю буде повернено Ізраїлю, не залишиться великих вождів, які могли б поділити її. 2:6. «Царські пророки» часто пророкували перемоги, бажаючи заслужити милість монархів. 2:11. Натяк на легковажність натовпу й порожні промови «царський пророків».

б) Гріх вождів народу (Мих. 3)

3:11. Юдеї втратили право надіятися на допомогу, бо порушили Закон Божий.

в) Правдиве благочестя (Мих. 6:1-8)

6:3-5. Слова скорботного Господа, Якому народ відплачує невдячністю та від Якого відступається. Пророцтво могло бути написане за царювання Ахаза, коли він на догоду Ассирії встановив на подвір’ї Храму поганські емблеми (див. 2Цар. 16). 6:6-8. Пророк оголошує, що є правдивим благочестям. Бог не бажає дарів і жертв, навіть найбільших, Він передусім очікує від людини справедливих учинків, милосердних справ і покори (див. Ам. 4:4; Ос. 6:6; Іс. 1; Пс. 50 (49)).

г) Месія – визволитель (Мих. 5:1-8)

5:1. Пророцтво про Месію, який «вийде» з малого міста Віфлеєма, а тому це місто треба називати великим. Месія – не просто нащадок Давида, а Той, хто існує «із давніх-давен», «з днів споконвічних» (євр. «мікедем»). 5:2. Та, «що має родити» – Мати Месії, який прийде наприкінці часів. 5:3-5. Месія – Вселенський Пастир не лише Ізраїля, а й поган. Та перед тим, як запанувати, Він знищить силу ворогів народу Божого. 5:6-8. Пророцтво про Останок, яким є істинний Ізраїль, що прообразує Церкву.

18) Каральний похід Санхеріва 701 р. (2Цар. 18:13-16)

Цей похід відображено в ассирійських написах і рельєфах (див. Хрестоматия по истории Древнего Востока, с. 222).

19) Ісая звинувачує народ (Іс. 1)

1:24. За допомогою антропоморфних метафор, притаманних образній мові Біблії, тут наголошено на суворості Суду Божого (див. пояснення до Бут. 6:6).

20) Недуга Єзекії (Іс. 38)

21) Другий похід Санхеріва (бл. 688 р.) (Іс. 10:5-16,24-34; 14:23-27; 36-37)

Цього разу пророк Ісая не вважає Єзекію винуватцем війни та щосили підбадьорює його й народ. За його словами, Ашшур – лише знаряддя Боже, яке повстало проти Нього.

У Другій Книзі Царів оповідь про обидва походи об’єднано в одну історію, і тому тривалий час науковці вважали, що мова йде про одну воєнну кампанію. Тепер дослідники Біблії, проаналізувавши давні пам’ятки й зіставивши промови Ісаї, дійшли висновку, що бл. 688 р., очевидно, відбувся другий похід ассирійців в Юдею. Ангел-нищитель означає, ймовірно, спалах епідемії, яка змусила Санхеріва відступити. Згідно з переказами, які наводить Геродот, пацюки пошкодили спорядження ассирійського війська (у давнину пацюки були символом чуми).

22) Гимни на честь звільнення Сіону (Пс. 46 [45]; 48 [47])

Головна думка псалмів та ж сама, що надихала Ісаю під час війни Ахаза та другої навали ассирійців: діла Божі незнищенні на землі.

23) Пророцтво про царський «Паросток» (Іс. 11:1-9)

Третє месіянське пророцтво Ісаї. Як вважають біблісти, його написано наприкінці життя Ісаї, коли він розчарувався в Єзекії. Пророк утрачає надію на теократичну монархію. Народ ще не готовий прийняти Месію. Дім Давида має пройти крізь горнило випробувань і пізнати приниження. Дерево династії буде зрубано, але в Господній День з уцілілого пня виросте молодий Паросток. Це Христос-Месія. Його сила не у війську та колісницях, бо на Ньому спочине Дух Божий, і все, що Він чинитиме, здійсниться десницею Господньою. Він з’явиться як Цар Правди і знищить світове зло. Месіянське Царство стане новим Едемом, коли сама природа зміниться, підкоряючись законові гармонії та миру (див. Рим. 8:15-23; Об. 5:10-11). «Пізнання Господа» (вірш 9) означає вище духовне богопізнання.

24) Усесвітня релігія (Іс. 19:18-25)

Прозовий уривок, який деякі біблісти приписують учневі Ісаї. Він містить пророцтво про те, що найлютіший ворог (Ассирія) та затятий язичник (Єгипет) можуть стати «Господньою спадщиною».

Попередній запис

ІІІ. ІСАЯ – ПРОРОК СВЯТОСТИ Й СПАСЕННЯ

Наступний запис

IV. ЄРЕМІЯ ТА ПРОРОКИ ЙОГО ЧАСУ