ПОДРУЖЖЯ – БОЖА УСТАНОВА

Подружжя – це певний стан, в якому перебуває загал людей. Від подружнього стану залежить існування одиниці, родини, Церкви, народів, держав і цілого світу. Тому йому Церква й держава присвячують щораз більше уваги. Око св. Церкви частіше з тривогою споглядає на подружній стан. А це тому, що в наші часи щораз виразніше зауважується внутрішня криза і секуляризація подружжя. Звідкіля ця криза? Вона – у відхиленні, відверненні, а то й у потоптанні Божих планів щодо св. Тайни Подружжя. Де джерело оздоровлення тієї кризи? Єдині ліки на недуги сучасного подружжя – це повернення до Божих планів.

Що таке стан життя?

Це сталий, постійний, незмінний спосіб життя. На світі маємо тільки два незмінні стани життя, якими є подружжя і священство. Св. Василій Великий про це так каже: «Чоловіколюбець Бог, дбаючи про наше спасіння, поділив людське життя на два стани: подружжя і дівицтво. Хто не зможе перенести вимог дівицтва, може одружитись, але нехай знає, що відповість перед Богом за подружню здержливість, святість і наслідування життя Святих, що жили в подружжі й мали дітей».

Як не кожний надається до духовного чи монашого стану, так і не кожний надається до подружнього життя через його важкі та відповідальні обов’язки. Тому дуже важливою справою є зробити добрий і правильний вибір свого стану життя, бо від цього залежатиме успіх, щастя, спокій та задоволення людини. Нема нічого більш трагічного, як зробити нещасливий вибір стану життя. Кожний стан вимагає пожертви. Вона – ключ до щастя.

Подружжя – Божа установа і св. Тайна

Звідкіля подружжя? Подружній стан – найстарша установа на світі. Цей стан життя заснував сам Господь Бог ще в раю на засадах любові чоловіка й жінки та вимозі людської природи. «Не добре, щоб бути чоловіку самотнім, – каже Господь Бог, – Створю йому поміч, подібну до нього» (Бут. 2:18). Через заснування першого подружжя в раю поклав Творець основу під існування і ріст людського роду. «І Бог на Свій образ людину створив,  – йдеться у Св. Письмі, – на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх. І поблагословив їх Бог, і сказав Бог до них: Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю» (Бут. 1:27,28).

Подружжя наших прародичів Адама й Єви – перший подружній зв’язок на землі, що його сам Бог поблагословив. Отож, подружній стан – це не людська, а Божа установа, бо походить із рук самого Творця.

Подружжя не лише Богом установлене, але й Ним освячене. Про святість подружжя митрополит А. Шептицький говорив: «Христос учинив подружжя святим зв’язком. Вчинив його святою Тайною християнського життя – знаком і символом містичної любові Христа до Своєї Церкви». «Ця таємниця велика, а я говорю про Христа та про Церкву» (Еф. 5:32), – каже св. апостол Павло. А взаємні права подругів урівноважив Спаситель обопільним обов’язком християнської любові. «Чоловіки, любіть своїх дружин, як і Христос полюбив Церкву» (Еф. 5:25). «Нехай віддає чоловік своїй дружині потрібну любов, так же само й чоловікові дружина» (1Кор. 7:3). Акт пристрасті, яким люди розмножуються, Христос освятив. А викинувши з нього все те, що для суспільності шкідливе та небезпечне, залишив лише те, що здорове й природне. Отож, св. Тайна Подружжя – свята, як і св. Хрищення, Миропомазання чи якась інша Тайна. Від інших св. Тайн хіба різниться тим, що цю св. Тайну довершують і приймають самі молодята, а священик – лише свідок Церкви й благословить їх в імені Церкви.

Подружній стан, з волі Божої, становить основу всіх станів. Тому цей стан такий важливий, як важливе священство, бо без нього не було б людської суспільності. Папа Пій X після висвячення на єпископа Мантуї відвідав свою стареньку матір. Показуючи їй свій єпископський перстень, промовив до неї: «Погляньте, мамо, який гарний перстень дали мені мої вірні!» А мати усміхнулася і, показуючи йому свій шлюбний перстень, відповіла: «Зваж, сину, що без мого персня ти не мав би свого єпископського».

Подружній стан не тільки дуже важливий, але й істотний і серйозний, бо спочиває на сталому, нерозривному та досмертному контракті любові чоловіка й жінки. Тож нічого дивного, що подружжя вимагає більше добрих прикмет і чеснот, як кожне інше звання. Один мудрець казав: «Подружжя вимагає терпеливості судді найвищого суду, почуття гумору доброго гумориста, самопожертви лікаря, спритності купця і милосердя сповідника».

Така свята, важлива й серйозна ця Тайна, а так багато людей не трактує її поважно. Дуже часто приступають до неї легкодушно, неповажно та поспішно. Багато молодих осіб подібні до тієї внучки, що прибігає до своєї бабуні і радісно звіщає про свої заручини. А бабуня, похитуючи головою, каже: «Моя дитино, ти дуже відважна».

Приготування до подружжя

Маючи на увазі те, що св. Тайна Подружжя така свята, важлива й істотна, бо ж в’яже зі собою двоє молодят на ціле життя, зрозуміло, що вона вимагає, аби до неї підходити по Божому, поважно і серйозно. Дуже легко вступити в подружній стан, але нелегко вірно й совісно виконувати його тяжкі й відповідальні обов’язки аж до кінця свого життя.

Нещодавно в США один жіночий журнал поставив перед одруженими парами таке запитання: «Чи ви вибрали доброго чоловіка чи жінку, і якщо б мали можливість ще раз вибирати, то чи вибрали б цю саму особу?» І з кожних п’яти опитаних одна особа відповіла, що не зробила доброго вибору, і якщо б могли ще раз вибирати, то вибрали б когось іншого.

Добрий вибір товариша чи подруги життя – це дуже важлива справа. Одне арабське прислів’я каже: «Коня вибирай із сотні, приятеля – з тисячі, а свою жінку – з десятьох тисяч». Тому важливою справою є, щоб молодята, поки приступлять до шлюбного престолу, взаємно себе пізнали й побачили, чи вони своїм характером підходять один одному.

До щасливого подружжя потрібні не тільки фізичні прикмети хлопця й дівчини, але головно прикмети духу. Найважливіший скарб, на якому молоді можуть будувати щастя свого подружнього життя, – це релігійність. Релігія та її практикування є для подругів найкращою запорукою та джерелом правдивої любові, вірності, довір’я, згоди й пошани.

Поки молодята поберуться, звичайно, вони якийсь час знаються. Часто знайомство веде до заручин, а заручини – до шлюбного престолу. Церква схвалює такі знайомства, що мають на меті подружжя, бо знайомство – найкращий спосіб взаємно пізнати себе. Після шлюбу вже запізно себе пізнавати. Багато молодят, які б перед вінчанням себе краще пізнали, ніколи б не зв’язали себе шлюбною присягою.

Церква поручає молодятам перед шлюбом свою справу доручати Богові в ревній молитві. А свою молитву хай скріпляють частим прийманням св. Тайни Сповіді і св. Причастя. Одне старе прислів’я каже: «Вибираєшся в дорогу, прокажи одну молитву; їдеш за море, прокажи дві молитви; а женишся, то прокажи сто молитов».

Подружжя – це Божа установа і св. Тайна, тому справа вибору товариша чи подруги життя надзвичайно важлива, бо кладе основу під щастя або нещастя усього подальшого життя. Вояк не може йти на фронт без знання воєнної справи, ані літун без радіозв’язку не може летіти, чи корабель не може пускатися в далеке море без компаса. Подібно дуже нерозумно чинять ті, що без належного розуміння святості подружжя, без відповідного знання обов’язків та без зрілого роздуму вступають у подружній стан. Це якраз є головною причиною того, що сьогодні стільки нещасливих подруж, стільки розлучень та родинних трагедій. Добре каже один філософ про сучасні подружжя: «Одружуються – ледве три тижні знаючи себе. По шлюбі любляться три місяці. Опісля три роки сваряться, а відтак з бідою тридцять літ себе терплять. А їхні діти роблять те саме».

Попередній запис

ПРО ЗГІРШЕННЯ

Наступний запис

ЦІЛЬ ПОДРУЖНЬОГО ЖИТТЯ