Подружня чистота

Ми вже зазначили, що кожне подружжя має свій фундамент та свою основу в подружній любові. Але чим є ця любов? Слово «любов» стало сьогодні одним з найбільш уживаних, і водночас, одним з найбільш «надуживаних» та знецінених. Дійсно, якщо поглянемо на сьогоднішнє суспільство, то побачимо, що слово «любов» сприймають в найрізноманітніший спосіб. І на жаль, часто це слово вживається в значенні, яке йому невластиве, а то й протилежне. Кожен напевне зустрічав фразу «займатися любов’ю», але хіба можна «займатися» любов’ю? Любов це не хобі, це не гра і тим більше не розвага, нею не можна «займатися», можна любити, або не любити.

Сьогодні, на жаль, часто також у подружжі, термін «любов» баналізується та зводиться тільки до тілесного задоволення, яке не має меж, виключає вірність та штовхає на пошуки нових відчуттів та приємностей.

Саме тому Церква сьогодні в особливий спосіб звертається до християнського подружжя із закликом про виховання до чесноти чистоти. Подружня чистота «в жодному разі не означає відкидання людської сексуальності чи погорди до неї: вона радше означає духовну енергію, здатну захищати любов від небезпек егоїзму й агресивності та спрямовувати любов до її повного здійснення» .

Подружня чистота це не заперечення любові, навпаки, це надійний спосіб будування правдивої та повноцінної подружньої любові, що полягає не в пошуках тілесного задоволення, але в духовній єдності та спілкуванні. Подружня чистота також не заперечує та не знецінює тілесності людини, вона підносить її на новий, вищий рівень взаємного дарування та прийняття одне одного, яке відбувається в подружньому єднанні.

Церква навчає що: «усі хрещені покликані до чистоти» й «усі вірні Христа покликані до життя в цнотливості, згідно з різними станами життя».

Проте таке вираження та практикування подружньої чистоти цілковито відрізняється від практикування чистоти та цнотливості, до якої покликані богопосвячені особи. Якщо чистота богопосвячених осіб є повною та досконалою посвяченістю Богові, то подружня чистота найперше полягає в чистоті подружнього єднання.

Церква навчає, що в кожному подружньому єднанні завжди має бути закладене подвійне значення, а саме: любовне єднання та продовження роду, оскільки: «подружнє єднання, якнайтісніше поєднуючи подругів між собою, чинить їх одночасно здатними до зачаття нового життя, відповідно до законів, вписаних у природу чоловіка та жінки». Вже зі самої своєї природи кожне подружжя покликане шанувати обидва суттєві аспекти подружнього єднання – як любовне єднання так і продовження роду. Цим самим вони дотримуватимуться подружньої чистоти та будуватимуть спільноту взаємної та справжньої любові.

Отож можна стверджувати, що покликання до подружжя – це величне покликання Божого провидіння, в яке сам Бог заклав глибокий зміст що ним є продовження людського роду. Кожне подружжя, переживаючи та реалізуючи своє покликання до любові та продовження людського роду, призначене Творцем для величного завдання батьківства, яке реалізується в народженні та вихованні дітей.

Попередній запис

Обітниці шлюбної присяги

Наступний запис

Народження та виховання дітей