Покликання в Новому Заповіті

На початку Нового Заповіту приходить Ісус Христос, як зазначає апостол Павло, кажучи: «Як настало ж виповнення часу, Бог послав Свого Сина, що родився від жони…» (Гал. 4:4). З Його приходом завершились часи очікування, і сповнились старозавітні пророцтва про посланого Месію-Спасителя, що прийшов до людей які були «…як ті вівці, що не мають пастуха» (Мт. 9:36). Ісус приходить як «Пастир Добрий» (Ів. 10:11), що знає Своїх овець, їх кличе по імені та за них віддає Своє життя (див. Ів. 10:14). У цьому світі Ісус звіщає Свою місію як таку, що не полягає в силі та владі, але в любові, правді та лагідності.

В Новому Заповіті можемо виокремити два типи покликань. З одного боку особисте покликання і місію Ісуса Христа, яка є подією зовсім окремою та неповторною. А з іншого боку, покликання, що їх виконав Ісус, коли Він особисто запрошував Своїх учнів слідувати за Ним. У Старому Заповіті покликання представлене як безпосередній контакт Бога і людини, натомість у Новому Заповіті цей контакт відбувається через посередництво Божого Сина, Ісуса Христа.

Подібно як і в Старому Заповіті, на сторінках Нового Заповіту зображено багато прикладів покликань, утім найосновнішими покликаннями Нового Заповіту є покликання апостолів. Ісус особисто зустрічає кожного зі Своїх учнів, особисто звертається до кожного з них закликаючи їх слідувати за Ним. Слова Ісуса з точністю збережені в Євангелії, от наприклад: «Ідіть за Мною, Я зроблю вас ловцями людей!» (Мт. 4:19), «… Приходь і йди за мною» (Мт. 19:21), «Як хто служить Мені, хай іде той за Мною…» (Ів. 12:26), та багато інших.

Найперше Ісус кличе дванадцятьох апостолів, «щоб із Ним перебували, і щоб послати на проповідь їх» (Мр. 3:14). Першими серед них були Петро та Андрій, його брат. Євангеліє, описуючи цю подію, розповідає, що Ісус, йдучи попри Галілейське море зустрів двох братів: «Симона, що зветься Петром, та Андрія, його брата, що невода в море закидали, бо рибалки були. І Він каже до них: Ідіть за Мною, Я зроблю вас ловцями людей!» (Мт. 4:18-19). Яким мав бути цей голос? Якою була постать молодого Вчителя? Хто знає? Фактом залишається тільки те що обидва рибалки, покинувши сіті, пішли за ним (див. Мт. 4:20).

Трохи згодом історія покликання повторюється вдруге відносно інших двох братів, Якова та Івана, синів Зеведея, як описує Євангеліє: «І, далі пішовши звідти, Він побачив двох інших братів, Зеведеєвого сина Якова та Івана, його брата, із Зеведеєм, їхнім батьком, що лагодили свого невода в човні, і покликав Він їх. Вони зараз залишили човна та батька свого, та й пішли вслід за Ним» (Мт. 4:21-22).

Бачимо, що і в цьому випадку ініціатива належить Ісусові. Дві пари братів, Симон з Андрієм, та Яків з Іваном виконують свою звичну працю рибалок, коли Ісус входить в їхнє щоденне життя і його перемінює. Подібне відбувається також у житті кожного покликаного. Бог завжди робить перший крок, Він є той, хто входить у життя людини, знаходить нас там, де ми перебуваємо, у нашій щоденності, у наших клопотах та зайнятості та кличе покинути все і піти слідом за Ним.

Іншим великим покликанням Нового Заповіту є покликання апостола та євангелиста Матвія. Про це покликання розповідає нам він сам у своєму Євангелії, кажучи: «А коли Ісус звідти проходив, побачив чоловіка, на ймення Матвія, що сидів на митниці, та й каже йому: Іди за Мною! Той устав, і пішов услід за Ним» (Мт. 9:9).

Важливим елементом цієї розповіді є ситуація Матвія перед тим, як Ісус його кличе. Матвій є збирачем мита. Він є юдеєм, що зрадив свій народ, продав себе на служіння окупантові, збираючи податки для ворога з власного народу. Матвій є співпрацівником римських окупантів, його сумління заплямоване зрадою та підлабузництвом, тому народ його відкидає, всі вважають його негідником. Одначе Ісус попри все кличе Матвія. Часом щось подібне може трапитись у житті кожної людини, кожен може відчувати провину перед людьми чи перед Богом за те, що переживає чи що пережив у своєму житті. Особа Матвія є добрим прикладом того, що Бог не дивиться на речі так, як дивимося ми. Бог не дивиться на нас самих так, як ми на себе дивимось. Він не ставить жодних умов для того щоби покликати людину, тому що Бог кличе кого хоче, не залежно від ситуації, в якій знаходиться людина.

Ісус запрошує кожного зі Своїх учнів особисто, віч-на-віч, кожному Він промовляє «Іди за Мною», до кожного Він звертається на ім’я. Як зауважують дослідники Біблії, часто таке покликання є наданням нового імені, як наприклад у випадку апостола Петра, що звався Симон і якому Ісус сказав: «Ти – Симон, син Йонин; будеш званий ти Кифа, що визначає: скеля» (Ів. 1:42), чи апостола Павла, який перше називався Савло.

Таким чином, переглянувши розповіді Євангелій, бачимо, що на всіх його сторінках Ісус продовжує кликати тих, хто хоче йти слідом за Ним. Покликання Нового Заповіту – це завжди покликання індивідуальні та неповторні, бо кожен заклик Ісуса – це індивідуальна та неповторна історія Божої любові до людини. У Новому Заповіті покликання представлено, перш за все, як слідування за Христом. В Євангелії бути покликаним означає піти за Христом і стати Його учнем. Згідно з новозавітною концепцією покликання вміщене в Таїнстві Христа, бо саме в Ньому все людство покликане до спільної участі з Богом у Його Небесному Царстві.

Попередній запис

Покликання в Старому Заповіті

Наступний запис

Покликання Діви Марії