Вже від самого початку свого існування людина була задумана і сотворена Богом як пара. Перша книга Біблії говорить про сотворення людини так: «І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх» (Бут. 1:27). Святе Писання також стверджує, що чоловік та жінка були створені одне для одного тому, що Бог побачив: «Не добре, щоб бути чоловіку самотнім» (Бут. 2:18).
Подружжя аж ніяк не є звичайною людською установою, попри численні зміни, яких воно зазнавало впродовж століть у різних культурах та різних суспільствах. Покликання до подружжя було встановлено самим Творцем вже від самого початку сотворення людини, як чоловіка і жінки. Покликання до подружжя закладене в самій природі чоловіка і жінки, якими вони вийшли з рук Творця.
Проте протягом цілої історії Старого Заповіту, подружжя представляється як засіб, що спрямовує вибраний народ до народження обіцяного Месії. Тільки з початком Нового Заповіту феномен подружжя підноситься до гідності покликання, яке передбачив Бог у Своєму Божественному провидінні.
Подружня тематика Нового Заповіту надзвичайно багата та різноманітна: персона Ісуса Христа як нареченого, образ зв’язків між Христом та Його Церквою немов між Нареченим та Його нареченою, присутність Ісуса на весіллі в Кані Галілейській, та багато інших. Також сам Ісус Христос підносить подружжя до гідності Таїнства, говорячи що «…покине тому чоловік батька й матір, і пристане до дружини своєї, і стануть обоє вони одним тілом, тому то немає вже двох, але одне тіло. Тож, що Бог спарував, людина нехай не розлучує!» (Мт. 19:5-6).
Кожне подружжя бере свій початок у любові жінки та чоловіка, які в подружньому союзі «немає вже двох, але одне тіло» (Мт. 19:6). Силою Таїнства подружжя чоловік та дружина покликані підтримувати одне одного взаємною допомогою та служити одне одному завдяки найглибшій єдності своїх особистостей та з кожним днем поглиблювати цю єдність.
Навчаючи про Таїнство подружнього союзу, Церкви каже, що це союз, в якому чоловік і жінка встановлюють спільноту на все життя, і він спрямований своїм природним характером для добра подружжя та для народження і виховання дітей, тому що «діти є найціннішим даром шлюбу і приносять своїм батькам найбільше благо».
Покликання до подружжя є великим покликанням, оскільки є відповіддю людини на особистий заклик Бога посвятити своє життя для будування сім’ї з особою іншої статі та спільного народження і виховання дітей. Покликання до подружжя, як кожне інше покликання є неоціненним даром Божої любові, що її Він виявляє окремій особі.
Оскільки Таїнство подружжя є тривалим і нерозривним, то і покликання до подружжя також є покликанням тривалим та незмінним. Це означає, що коли людина покликана до подружжя, то це покликання триває протягом усього її земного життя. Неможливо, щоби сьогодні вона була покликана до подружжя, а завтра ні. Одночасно з цим заклик до подружжя не є закликом один раз і назавжди. Бог дарує цей заклик подругам кожного дня, бо кожного дня кличе їх до зберігання вірності та дотримання вибраного ними шляху та даної обітниці.