ПОКЛИКАННЯ ДО СТАНУ ЖИТТЯ

  • Що означає вислів «покликання до стану життя»?
  • Які є стани життя?
  • До якого стану Бог кличе мене?

Після того, як ми розглянули загальні покликання, звернені до всіх людей, спробуємо звернути нашу увагу на покликання індивідуальні, які звернені Богом до окремих осіб. Як ми вже мали змогу побачити, термін «покликання» має насправді дуже широке значення, починаючи від покликання кожної людини до життя та існування і завершуючи загальним покликанням всього людства до святості. Проте у вузькому значенні слово «покликання» означає заклик Бога до особливої місії та особливого завдання в житті, яке й визначає вибір стану.

Що стосується покликання до певного стану життя, то християнське об’явлення визнає два належних способи здійснення покликання людської особи – в її внутрішній єдності до любові, це є подружжя і незайманість. Як одне, так і друге, у властивій їм формі, є конкретним сповненням найглибшої правди про людину, про її створення на образ Божий.

Під висловом «стан життя» матимемо на увазі два стани – стан одружений і стан неодружений, як два способи наслідування Христа. Перший стан здебільшого виражається в Церкві в стані мирян і є притаманним для більшості християн. Другий є стан неодружений в усій різноманітності своїх форм. Але перш за все цей стан охоплює тих охрещених, які покликані до богопосвяченого життя, чи то в монашому служінні чи в стані священства.

У церковній спільноті вірних різні стани життя дуже тісно пов’язані між собою, аж до взаємного підпорядкування. Усі, звичайно, мають ту ж саму єдину, найглибшу суть, але кожен з них проходить свій шлях до християнської гідності й загального покликання до святості, яка полягає в досконалій любові. Ці способи є різними й такими, що доповнюють один одного, тобто кожен з них має власне, оригінальне й неповторне обличчя, а одночасно кожен з них пов’язаний з іншими та виконує щодо інших роль служіння. Знаменною рисою життєвого стану мирян є його специфічний світський характер, а його церковне служіння полягає у свідченні та у свій спосіб нагадуванні священикам, ченцям і черницям значення земних і дочасних реальностей у спасенному Божому задумі. Священиче служіння, своєю чергою, є постійною гарантією сакраментальної присутності Христа Спасителя в різні часи та в різних місцях. Монаший стан є свідченням есхатологічної природи Церкви, тобто її прагненням до Божого Царства, сповіщенням, випередженням і немов попереднім смакуванням якого є чернечі обіти убожества, чистоти та послуху.

Існують три різні типи покликань до стану життя: покликання до подружнього стану, покликання до стану монашого і покликання до священства.

Таким чином, можемо говорити що існують три різні типи покликань до стану життя: покликання до подружнього стану, покликання до стану монашого і покликання до священства.

Попередній запис

Особисті покликання

Наступний запис

Покликання до подружжя