ПОКЛИКАННЯ НАСЛІДУВАТИ ІСУСА В “ПОДВІЙНОМУ СЛУЖІННІ”

Вже на самому початку в підзаголовку зустрічаємо слово “уярмлення”. Я теж переживав подібне, коли під час богословських студій вперше почув про це, а йшлося про покликання на священика. Відомий ерфуртський дослідник Нового Заповіту, професор Гайнц Шюрман (нар. 1913), чітко звернув тоді нашу увагу на цитату із послання апостола, “слуги Христа Ісуса” (див. Рим. 1:1 і т.д.). Лише згодом, поступово переживаючи власну історію покликання, ми почали розуміти, що означає це слово. Вживаю його тут тому, що по сьогоднішній день не знайшов кращого, яке більш влучно описало б покликання як таке наслідування Ісуса. Можливо скоріше вартувало б взяти до уваги ще слово “закоханість”, щоб пояснити значення “уярмлення”: “слуга Христовий” переживає щось подібне як юнак, котрий закохався в дівчину і переконаний, що життя його втратить усяку вартість і сенс, коли приятелювання це приведе до розлучення. Хоча і це порівняння не є настільки відповідним. Щодо покликання, про яке я тут говорив, наш інтерес сягає більшої глибини…

Мандруючи з Юдеї до Галілеї, Ісус звертається до людей та запрошує їх іти за Ним. Ісус промовив: “Віднині людей будеш ловити” (пор. Лк. 5:1-11). Від першої хвилини цієї зустрічі вони йдуть далі разом, зростаючи. Виникає глибоке приятелювання. Відтепер вони належать тільки Йому, без Нього більше не уявляють собі життя. “До кого ми підемо, Господи? – каже Петро, – Ти маєш слова життя вічного” (Ів. 6:68) – і як би важко не було, нічого не хочемо змінювати. Вони готові йти разом із Ним.

Після Свого Воскресіння Христос у такий спосіб притягував до Себе людей. Вони відчували, що Ісус звертається до них, – і хоча після тривалого вагання, та все ж покидали свої власні задуми і віддавалися Йому. Дехто як апостол Павло відчував, що “…це бо повинність моя. І горе мені, коли я не звіщаю Євангелії!” (1Кор. 9:16). У цьому і полягає відмінність між церковною та духовною професіями: щодо церковної – я віддаю свої дари і харизми на служіння Церкві, проте моїм покликанням та першорядним завданням є мій подружній стан та моя сім’я. Щодо духовного покликання – я добре знаю, що Христос домагається самого “мене”, а це значить: залишитись у неодруженому стані, покинути улюблену професію… Тоді я добровільно дозволяю “спіймати себе в сіті Його товариства”, нічого більше не хочу і не можу робити зі спокійною совістю, як тільки по можливості цілковито Йому віддатися. До такого “служіння” Він кличе сьогодні священиків і єпископів, які керують “покликаними”, проповідують Його життя і післанництво та через Святі Тайни поєднують із Ним людей. Ісус кличе чоловіків і жінок до різних Чинів і Згромаджень, щоб у найрізноманітніший спосіб вони свідчили про життя Ісуса в Церкві.

Духовне покликання – це не вибраність і ніяка не заслуга. Бог просто дає його і часто на великий подив самої людини, а також на подив її родини та знайомих.

Покликання даються для користі багатьох інших. Про це знає і сам “слуга Христовий”. Ним керує любов до людей і любов до Бога. Часто Христос на початку “приваблює” молоду особу, наповнюючи її сильним бажанням жити цілковито для інших. Невиліковний стан світу, убогість, заляканість, невідання людського серця так сильно полонять її, що нічим іншим вона і не хоче бути для них, як “уярмленим приятелем”, “слугою, і то слугою усіх”, як знову підкреслює святий Павло. “Для всіх я був усе, щоб спасти бодай деяких” (1Кор. 9:22). Призначення та зміст його життя – це “життя в подвійному служінні Ісусові Христові”.

У книзі насамперед йдеться про духовні професії. Та в наступних розділах я намагатимусь все-таки говорити про покликання так, щоб зробити це доступним кожному читачеві, незважаючи на те, як Бог кличе кожного, і як ми користаємося з цього поклику. Питання про покликання ніколи не стосується лише осіб священичого і монашого станів. Це найсуттєвіше запитання кожного християнина. Оскільки йдеться про серйозність віри, як вона виявляється і конкретизується. Ми стоїмо перед питанням: Ким я є в очах Божих?

Попередній запис

ОСНОВНЕ ПОКЛИКАННЯ ЛЮДИНИ: ЖИТТЯ В "ПОДВІЙНІЙ ВІДКРИТОСТІ”

Наступний запис

Стань, ким ти є! або: Покликання потрібно розпізнати