Служіння є природною поведінкою людини, бо людина за своєю природою є служителем. Жодна людина не є самодостатньою в житті, вона завжди потребує допомоги та служіння інших. Ми народжуємося на цей світ безсилими та беззахисними і потребуємо опіки та турботи, ми також покидаємо цей світ слабкими та немічними і знову потребуємо піклування та допомоги.
У кожному покликанні людина має завдання служити іншим, оскільки, служіння любові є фундаментальним сенсом кожного покликання. Крім того, служіння є проявом свободи людини, подоланням власного егоїзму та звільненням від зацикленості лише на собі. Можна сказати, що історія кожного покликання встелена тисячами інших осіб зі своїми власними історіями, яких зустрічаємо і яким покликані служити на своєму шляху.
Історія кожного покликання – це історія, яка неминуче проходить через служіння. Бо кожне покликання запрошує того, хто його приймає не тільки до глибокого спілкування з Богом, але також до ділення з ближніми. Таємниця покликання в тому, щоби вийти за межі власних потреб і поставити себе на служіння для інших.
Життя людини має сенс тільки тоді, коли вона віддає його на служіння для інших. Кожен, хто відповідає на заклик Божий і вибирає своє покликання, яка би там не була його дорога – не може уникнути цього важливого аспекту, що ним є служіння для ближніх. Прийняти та реалізовувати власне покликання – це завжди відчувати відповідальність за інших, бо служіння – це завжди моя особиста відповідальність за мого ближнього.
Вибір покликання ніколи не може базуватися на задоволенні тільки власних потреб, пошуках самого себе і тим більше в реалізації особистих бажань та мрій. Він також не може бути пошуком комфорту та відпочинку чи способом ізоляції, закриття та втечі від світу. Навпаки, шлях покликання дуже часто вимагає зречення власних бажань та прагнень, бо покликання – це завжди ласка Божа не тільки для окремої людини, але на служіння для всієї спільноти. Як навчає апостол Павло, кажучи: «Кожному дається виявлення Духа на користь» (1Кор. 12:7).
Покликання також не можна зводити до справи чисто індивідуальної. Немовби, Бог покликав мене, отож тепер це стосується тільки мене та Бога. Бог кличе людину не тільки заради неї самої, але також, щоби через неї здійснити певну місію, певне служіння в спільноті. Покликання та місія дуже тісно між собою пов’язані. Кличучи, Бог завжди доручає певну місію, певне завдання, так що приймаючи покликання, людина приймає особисту місію та особисте служіння на добро усієї спільноти.
Найкращим прикладом сповнення особистої місії та служіння ближнім є Ісус Христос, Який «…прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох» (Мт. 20:28), адже як Він сам зазначив, кажучи: «…Я серед вас, як службовець» (Лк. 22:27). І як Він, умиваючи ноги апостолам, сказав їм: «Я вам приклада дав, щоб і ви те чинили, як Я вам учинив» (Ів. 13:15).
Отож, по справжньому жити своїм покликанням – це завжди бути готовим служити спільноті. Папа Франциск навчає: «Твоє покликання не полягає тільки в діяльності, яку ти повинен виконувати, навіть якщо воно і виявляється в ній. Покликання це щось більше, це шлях, який віддає багато зусиль і багато діянь на служіння для інших. Саме тому вже на самому початку розпізнавання покликання важливо побачити – чи ти відчуваєш у собі достатньо здібностей до особливого служіння спільноті».
Найбільше завдання людини в житті – це осягнення святості, а найкоротшою і найпростішою дорогою до святості є шлях любові та служіння ближнім. Любов та служіння присутні в кожному покликанні. Хоча й виявляються вони по різному, однак завжди є наслідком усвідомлення власного покликання та глибокого переживання особистого зв’язку з Богом. Тільки тоді, коли людина любить та виявляє цю любов у служінні, тільки тоді вона може пізнати таїнство покликання, тільки тоді входить у його сутність, віднаходить сенс свого існування та мету власного життя.
Отак то ми прибули на завершення нашої захопливої мандрівки таїнством покликання. Відповідь людини на Боже запрошення та її остаточний вибір є останнім рубежем, що ним завершується довгий шлях розпізнавання покликання. Але це аж ніяк не завершення покликання. Навпаки, вибір покликання – це тільки початок, новий початок нового напрямку в житті, який розпочинає нову історію нового життя. Відповідь Богові на Його заклик є лише початком покликання, початком цього діалогу між Богом та людиною, який триватиме ціле життя аж до повної реалізації таїнства покликання, що нею є зустріч з Богом у Царстві Небесному.