ПОСЛУХ І ЗААНГАЖУВАННЯ В ПОШУКАХ БОЖОЇ ВОЛІ

Коли говоримо про виконання Божої волі в нашому житті, то спонтанно виникає багато важливих запитань: у чому насправді полягає Божа воля? Як взаємодіють між собою людська і Божа воля? Чому ми повинні відмовлятися від власної волі й приймати Божу? За якими критеріями Божу волю можна відрізнити від людської? Які є знаки Божої волі? Які засоби й методи розпізнавання Божої волі? Як інші люди можуть нам допомогти розпізнати та виконати Божу волю? Як шукати Божу волю в нашому шаленому, наповненому неспокоєм і надмірними турботами щоденному житті? На ці й подібні запитання спробуємо відповісти в наших роздумах.

Божу волю треба шукати

Господь вимагає, щоб ми шукали Його волю усіма своїми життєвими силами. «Слухай, Ізраїлю: Господь, Бог наш Господь один! І люби Господа, Бога твого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю!» (Втор. 6:4-5). Ця заповідь стосується як Особи Бога, так і Його волі. Божа воля – інтегральна частина Його Особи. Шукаємо Божу волю, бо любимо Бога всім серцем, всією душею і всією силою. Пошуки Божої волі є знаком пошуків Бога і Його любови.

Багатьом людям здається, що найбільшою чеснотою в Церкві є пасивний послух, який виражається передовсім у покірному прийнятті та виконанні того, що інші для нас вибрали і за нас вирішили. І хоча така поведінка, безсумнівно, вимагає самозречення, для багатьох вона може бути вигідною. Приймаючи поставу пасивного послуху, можемо відчувати себе звільненими від необхідности здійснювати вибір, потреби розпізнавати й вирішувати те, як маємо жити, де і як маємо залучати творчі сили.

Таким чином звільняємо себе від особистої відповідальности, виправдовуючись рішеннями інших – батьків, настоятелів, відповідальних осіб, духовних керівників. Часом думаємо: «Нехай вирішують настоятелі. Вони мусять знати, що ми повинні робити. Бо саме вони несуть відповідальність». Так само мислять деякі особи й тому вимагають від своїх духовних керівників, щоб підказували їм, який вибір зробити, яке рішення прийняти.

При такому підході до життєвих виборів – у разі помилкового, поганого рішення – можемо відчувати приховане задоволення, що це не ми відповідаємо і це не наша провина. Це «вони» помилилися, а «ми» не маємо з цим нічого спільного.

Послух і відповідальність у пошуках і виконанні Божої волі

Особа, для якої найважливіша «чеснота» – пасивний послух, звичайно буде працювати в Церкві, у спільноті, у родині так, як «для чужих». На жаль, наші парафії, монастирі, родини й інші спільноти часом наповнені людьми, які приймають пасивну поставу щодо життя.

Часто вони подібні до старшого сина з притчі про блудного сина, який – хоч завжди перебував у батьківському домі й віддано виконував батьківські накази – був наповнений претензіями і жалем як до батька, так і до свого блудного брата. Виконування обов’язків у домі батька для старшого сина було тягарем. Він мріяв гуляти з товаришами. Не вмів радіти любов’ю батька і не почувався в домі, як «у себе». Не зауважував у волі батька його безумовної любови, а тільки тверді накази, які виконував з рабською покорою (див. Лк. 15:25-32).

Якщо не будемо приймати найважливіших життєвих рішень свідомо й вільно, то не зможемо розпізнавати і виконувати Божу волю. Саме самостійні та особисті рішення роблять нас зрілими і відповідальними за себе й за тих, кого нам довіряє Бог. У багатьох людей самостійність асоціюється зі страхом і життєвими тягарями, тому уникають її як вогню.

Окрім чесноти покори й послуху, розпізнавання й виконування Божої волі вимагає також заангажування і відповідальности за все, що діється в нашому житті: особистому, родинному, спільнотному, суспільному, політичному. Зріла відповідальність за життя веде до відповідальности за тих, кого сам Бог ставить на нашій дорозі. Невідповідальність за власне життя чинить нас нездатними бути відповідальними за інших.

Суттю пошуків і виконання Божої волі є саме відповідальність, тобто відповідь на Божий заклик. Постава відповідальности й заангажування вимагає, щоб ми не тільки самі ставили собі питання, як розпізнавати й сповнювати Божу волю, а й допомагали в цьому нашим братам і сестрам.

Якщо відчуємо смак шукання і виконування Божої волі й ходження Божими дорогами, то народиться бажання вчити цього інших. Бо Божа воля є джерелом добра і щастя кожної людини.

Пізнання себе і розпізнавання й виконування Божої волі

Перша небезпека в пошуках і виконанні Божої волі – зосередження суто на Божій дії в людині з недооцінюванням або нехтуванням людських зусиль. Багато побожних людей щиро вірять, що їх суб’єктивне «відчуття» Божої волі є волею самого Творця. Отож вони не бачать потреби в об’єктивному духовному розпізнаванні й пошуках джерела свого суб’єктивного внутрішнього досвіду.

Духовне розпізнавання і пошуки Божої волі вимагають відділити те, чого прагне людина тільки своєю людською волею, від того, чого хоче і прагне від неї сам Бог. Часто трапляється, що людська воля, яка керується тільки земними потребами і прагненнями, не узгоджується з Божою волею. «Бо ваші думки не Мої це думки, а дороги Мої то не ваші дороги, – говорить Господь. – Бо наскільки небо вище за землю, настільки вищі дороги Мої за ваші дороги, а думки Мої за ваші думки» (Іс. 55:8-9).

Відсутність самопізнання, відсутність заглиблення у світ власних емоцій, потреб і прагнень, часто фальшує розпізнавання справжніх духовних і моральних мотивацій, якими керуємось. Це унеможливлює пошуки, знаходження і виконання Божої волі. Відсутність самопізнання часто веде до проекції на Бога і Його волю своєї волі, вплетеної в людські відчуття, пристрасті, амбіції, страх.

Багатьом загубленим і невпевненим у собі людям, для яких вибори й рішення – часто дуже важка праця, здається, що в пошуках і знаходженні Божої волі можна користуватися якимись магічними техніками і методами, які дають можливість відкрити, чого Бог хоче від людини. Деякі особи створюють такі методи й техніки для власного користування. І так певним випадковим подіям, людській поведінці чи жестам приписують магічну силу. Наприклад, розгорнення Святого Письма на першому-ліпшому місці й знайдення «відповідної» цитати може бути «непомильним» знаком Божої волі для них самих або для родини чи спільноти.

Попередній запис

ІСУС ШУКАЄ ВОЛЮ СВОГО ОТЦЯ

Наступний запис

Св. Ігнатій Лойола в школі пошуків Божої волі