Дорогі брати й сестри!
Серед притч, що їх розповів нам Ісус Христос, читаємо про одного чоловіка, що справив велику вечерю і запросив багатьох (Лк. 14:16-24). Під час вечері він послав слугу свого, щоб сказати запрошеним: «Ідіть, бо вже все наготовано!»
І
Цією великою Вечерею для нас, віруючих християн, є Пресвята Євхаристія – Святе Причастя Євхаристійного Христа. Є це запрошення – поручення Ісуса Христа, Божественного Спасителя, що промовляє до нас: «Беріть оцей хліб, їжте – це Моє Тіло. А даючи чашу з вином, сказав: Пийте з неї, бо це Моя Кров». Дає нам Ісус Христос Святу Тайну Євхаристії під видами хліба і вина. Запрошує нас до Пресвятої Тайни Євхаристії. До цієї Святої Тайни, що є однією із сімох Святих Тайн, які стали джерелами й засобами й наближають нас до Бога та ведуть у вічне життя.
Обіцяв Ісус Христос дати Своє Тіло їсти і пити Свою Кров. А сказав це виразно: «Бо тіло Моє – то правдиво пожива, Моя ж кров – то правдиво пиття» (Ів. 6:55).
Ось цю обітницю сповнив Господь на Таємній Вечері, коли відправив першу Службу Божу в світлиці, споживаючи Пасху зі Своїми Апостолами. Тут Апостоли вперше з рук Христа Спасителя запричащалися Тіла і Крови Господньої, коли хліб і вино таїнственно перемінилися в Тіло і Кров Ісуса Христа.
Випадало, щоб Христос залишився у Своїй Церкві в цей унікальний спосіб. Христос мав відійти від нас у Своїй видимій формі. Одначе забажав Він залишитись між нами таїнственно. А тому, що мав Він нас відкупити Своєю смертю на хресті, хотів Він залишити нам пам’ять Своєї любови, якою нас «до кінця полюбив» (Ів. 13:1). Отож євхаристійною Своєю присутністю залишився Він таїнственно серед нас, як Той, хто нас полюбив і віддав Себе за нас, та ще й дав Себе нам як поживу й напій.
Правдиву й реальну цю присутність Христа в Євхаристії ми схоплюємо не змислами, а вірою. Хліб і вино перетворюються в Тіло і Кров Господню. І завдяки цій зміні Христос присутній в Євхаристії. То значить, що ціла субстанція хліба перетворюється на субстанцію Тіла Христового, а ціла субстанція вина перетворюється на субстанцію Його Крови. По освяченні, в Євхаристії, присутній цілий Христос. Отож Він там є Своїм Тілом і Кров’ю, разом з душею та божеством.
II
Наша участь у Євхаристійній Вечері – це Святе Причастя Тіла і Крови Христових. Це справді Ісус Христос годує нас Своїм Божественним Тілом і пресвятою Своєю Кров’ю. Тут робить Він нас учасниками Свого Божества та збільшує і приносить нам стан ласки. Він лучить нас зі Собою. Він єднає нас із Христовими братами в одну родину. А це справжня пожива, хоч духовна, яка побільшує актуальну ласку і запал до надприродного життя.
Це ж справжня пожива, що підтримує життя наших душ. Це вона збільшує життя душі. Це вона дає смак життя душі та спрямовує до вічного життя, у Воскресіння.
Євхаристійна жертва приноситься в офіру, щоб вірні могли щонайтісніше злучитись з Христом. Бо сказав Він: «Беріть, їжте.., пийте…». Причащатися означає приймати самого Христа – того ж Христа, що Себе офірує Отцеві в жертві задосить учинення. Жертва ця приноситься в безкровний спосіб. Так Христос стає духовною нашою жертвою.
Коли служимо Божественну Літургію, то в один і той самий час приносимо Богові Христову жертву на хресті, відновлюємо пам’ять Господньої смерти й воскресіння та споживаємо Святу Трапезу Тіла й Крови Христа Господа. Тою самою Святою Літургією відновлюємо новий заповіт у Крові Христа та користаємо зі всіх пасхальних дарів.
По освяченні священик молиться: «Тому-то й ми, споминаючи оцю спасенну заповідь і все, що ради нас сталося: хрест, гріб, триденне воскресіння, на небеса вознесіння, праворуч сидіння, другий і славний прихід, Твоє від Твоїх Тобі приносимо за всіх і за все!»
Вівтар, при якому служимо Святу Літургію, пригадує нам усі ці правди і благодаті. Вівтар, насамперед, – жертовник Христа. Вівтар – символ самого Христа – Христа, що Себе приносить у жертву і дає нам як духовну поживу.
І той Христос звертається до нас із делікатним запрошенням. «Поправді, поправді кажу вам: Якщо ви споживати не будете тіла Сина Людського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя» (Ів. 6:53). Оце святе запрошення Церква повторює своїми словами: «Зі страхом Божим і вірою приступіть». Щоб гідно прийняти це запрошення, мусимо підготуватися. Бо пригадує нам святий Павло: «Тому то, хто їстиме хліб цей чи питиме чашу Господню негідно, буде винний супроти тіла та крови Господньої! Нехай же людина випробовує себе, і так нехай хліб їсть і з чаші хай п’є. Бо хто їсть і п’є негідно, не розважаючи про тіло, той суд собі їсть і п’є!» (1Кор. 11:27-29). Це означає, що коли хтось відчуває тяжкий гріх, то має приступити до Сповіді перед Причастям.
Пресвята Євхаристія дійсно годує і підтримує наші душі. Як Святе Хрещення відроджує в нас ласку – надприродне життя, а Миропомазання його скріплює, то Пресвята Євхаристія годує це життя і його підтримує.
Пресвята Євхаристія – це передсмак нашого майбутнього вічного щастя і вічної слави. Запевняє нас Господь Ісус: «То є хліб, Який сходить із неба, щоб не вмер, хто Його споживає. Я хліб живий, що з неба зійшов: коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити. А хліб, що дам Я, то є тіло Моє, яке Я за життя світові дам» (Ів. 6:50-51). «Хто тіло Моє споживає та кров Мою п’є, той має вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня» (Ів. 6:54).
Пресвята Євхаристія – це правдива Свята Тайна. Тут ми почитаємо не лише види хліба і вина, але під тими видами невидиме, правдиве, дійсне Тіло й Кров Господа нашого Ісуса Христа.
Коли приймаємо Святе Причастя, то лучимось з Ісусом Христом. Причастя зміцнює наш зв’язок зі Спасителем. «Хто тіло Моє споживає та кров Мою п’є, той в Мені перебуває, а Я – в ньому» (Ів. 6:56). Духовне життя – життя в Христі Ісусі – випливає з Євхаристії. «Як Живий Отець послав Мене, і живу Я Отцем, так і той, хто Мене споживає, і він житиме Мною» (Ів. 6:57). Саме завдяки Євхаристії християнин може сказати разом із св. Павлом: «Живу вже не я, а Христос проживає в мені» (Гал. 2:20).
Коли, дорогі в Христі, причащаємося Тіла і Крови Христової, то й ми перетворюємося і відчуваємо, що без Христа нема нам життя, і тоді повторимо з апостолом Петром: «До кого ми підемо, Господи? Ти маєш слова життя вічного. Ми ж увірували та пізнали, що Ти Христос, Син Бога Живого!» (Ів. 6:68-69). Амінь.
о. Северіян Якимишин, ЧСВВ