ПОЧЕСТЬ ДЛЯ БОЖОГО ІМЕНІ

Перша Божа заповідь наказує віддавати Божу почесть тільки одному правдивому Господеві і забороняє всяке ідолопоклонство. Друга Божа заповідь – це наче доповнення до першої. Вона наказує: «Не взивай намарно імені Господа Бога Твого». Це значить: віддавай належну пошану Божому імені та не вимовляй його без виразного пошанування. Під іменем Господнім тут треба розуміти не тільки саме ім’я Боже, а радше Його велич і святість. Друга Божа заповідь найперше приписує виявляти належну величі Божого імені почесть і наказує уникати всього, що ту почесть порушує.

Тут звернемо увагу на наш обов’язок віддавати Божому імені відповідну пошану й почесть.

Богові та Його імені належиться найвища почесть

Величаємо і славимо імена національних героїв, провідників, полководців, державних мужів, винахідників, учених, їхніми іменами називаємо міста, місцевості, вулиці, парки, школи, інституції і т.п. А чиє ім’я з людей може рівнятися з іменем всемогутнього Бога, Творця й Пана Всесвіту? Воно – найсвятіше, найславніше та найдорожче для кожної віруючої людини. У Св. Письмі Старого Заповіту, головно в псалмах, в особливий спосіб прославляється Боже ім’я. «Святе та грізне Його Ймення!», – каже псалом 111:9. «Хай ім’я Твоє славлять, велике й грізне воно!» (Пс. 99:3). «Господи, Боже наш, яке то величне на цілій землі Твоє Ймення!» (Пс. 8:10). А в молитві «Отче наш», що її навчив нас сам Ісус Христос, щоденно кажемо: «Нехай святиться ім’я Твоє».

Божому імені належить найвища пошана задля Його величі. Про неї свідчить перш за все дивне і незглибиме знання. На нашій земній кулі живе понад шість мільярдів людей. І один тільки Бог знає наскрізь кожну людину, її серце, душу, прикмети, всі справи. Він кожній людині дав життя, її удержує, нею кермує, про неї дбає, її нагороджує або карає. Св. Євангеліє прегарно говорить про Божу опіку над нами: «

Погляньте на птахів небесних, що не сіють, не жнуть, не збирають у клуні, та проте ваш Небесний Отець їх годує. Чи ж ви не багато вартніші за них?.. І коли польову ту траву, що сьогодні ось є, а взавтра до печі вкидається, Бог отак зодягає, скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні! Отож, не журіться, кажучи: Що ми будемо їсти, чи: Що будемо пити, або: У що ми зодягнемось? Бож усього того погани шукають; але знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрібно» (Мт. 6:26-32).

Божому імені належить найвища почесть також задля Його всемогутності. Гляньмо ввечері на зоряне небо. Там мільйони зірок – велетенських світів. І все те Господь Бог створив. Тими зоряними світами Господь кермує, надавши їхньому рухові сталі закони. Чим є сила людей супроти Божої сили і всемогутності?

Відомий американський державний муж Бенджамін Франклін (1706-1790) повертався до США з Європи. Стоячи на кораблі під щоглою, він подумки любувався своїми тріумфами та мріяв про ту славу, що його ще чекає. Ним опанувало радісне почуття, повне гордості. Сам про це казав: «У цей момент я бачив і чув тільки себе, і тільки собі віддавав почесть. Та із хмари несподівано вдарив страшний удар грому, зломив щоглу надвоє, а мене кинув на палубу. Коли я підвівся, моїми першими словами були: «Дякую Тобі, мій Боже!» За що я дякував? За врятоване життя? Про це думав пізніше. Я дякував Богові, що Він мені згадав, хто Він, а хто я! Він вічно той самий, єдиний, всемогутній! А я? Ніщо, маленький хробак».

До Божої величі додаймо ще світ невидимий: мільйони небесних духів. Їх Бог створив, їх удержує, ними управляє і від них усіх відбирає найвищу почесть та славу.

Богові належить найвища пошана і задля Його доброти. Він не тільки великий, могутній, але й добрий. Найліпший батько так не дбає про своїх дітей, як Бог про нас. Він дав для нашого вжитку цей чудовий світ, наче прегарну палату. Як добре Бог уладнав усю природу для нашого добра! З Божої волі нам усе служить: сонце, місяць, зорі, море, гори, рослини, звірята. Він помер на хресті за наші гріхи. Він з любові до нас назавжди залишився в Пресвятій Євхаристії під видом хліба. Тому ми повинні боятися Бога задля Його величі, а любити задля превеликої доброти. А з боязні й любові до Нього повинна зродитися в нас найвища пошана та почесть.

Як виявляти пошану Божому імені?

В одній парафії жила тяжкохвора старенька побожна жінка. Вона увесь свій вік вірно служила Богові. Тож радо вітала свій перехід до вічності. Однак її непокоїла одна справа. Жінка шукала поради у свого священика. «Отче, – каже вона, – я простенька жінка і ніколи не була у високому товаристві. Не знаю, що маю сказати, коли стану перед Божим престолом. Я буду боятися відкрити свої вуста». А священик, потішаючи її, відповів: «Мамуню добра, не журися. Як тільки станеш перед Божим троном, зроби поклін і промов привіт, що його ти ціле своє життя говорила: «Слава Ісусу Христу!» І будь певна, що тоді небо дасть тобі радісну відповідь: «Слава на вічні віки. Амінь!»

Справді, день і ніч гомонить у небі слава святому Божому імені. І ми впродовж нашого життя завжди з любов’ю повинні славити Господнє ім’я.

Англійський астроном Ньютон кожного разу, коли вимовляв ім’я Бог, скидав головний убір. Український народ має добрий звичай перед працею і під час неї казати: «В ім’я Боже! – В ім’я Ісуса Христа! – Боже помагай! – Щасти, Боже!» і т.п., а після праці: «Слава Богові! – Дякую Тобі, Боже!» У щоденному житті поздоровляймо себе взаємно християнським привітом «Слава Ісусу Христу!» Стараймося взивати ім’я Боже вранці, ставши з постелі, перед їдою і після неї, перед спанням, упродовж дня, при праці і спочинку, у радості та смутку, щасті і горі. Хто так робить, той справді любить Бога й славить Його ім’я.

Апостоли і Святі в ім’я Ісуса Христа творили чуда, оздоровляли хворих, виганяли бісів. Ось приклад:

Апостоли Петро й Іван, входячи до храму на молитву, побачили біля дверей чоловіка-каліку, що сидів і просив милостиню. Петро глянув на нього і промовив: «Срібла й золота в мене нема, але що я маю, даю тобі: У Ім’я Ісуса Христа Назарянина устань та й ходи!» (Дії 3:6). І зараз же каліка став здоровий та почав ходити. Коли ж опісля юдейський синедріон закликав Петра й Івана і запитав їх: «Якою ви силою чи яким ви ім’ям те робили?», тоді апостол Петро сміло їм заявив: «Нехай буде відомо всім вам, і всім людям Ізраїлевим, що Ім’ям Ісуса Христа Назарянина, що Його розп’яли ви, то Його воскресив Бог із мертвих, Ним поставлений він перед вами здоровий!І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали» (Дії 4:7-12).

Апостол Павло, говорячи про ім’я Ісуса, в особливий спосіб підкреслює силу того імені, кажучи: «Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім’я, що вище над кожне ім’я, щоб перед Ісусовим Ім’ям вклонялося кожне коліно небесних, і земних, і підземних» (Фил. 2:9-10).

Взиваймо Боже ім’я з почестю, і цієї практики навчаймо наших дітей. Будьмо певні, що коли Боже ім’я часто буде на наших устах при житті, тоді буде воно на наших устах в годині нашої смерті й запевнить щасливий перехід до вічного щастя в небі.

Попередній запис

ПРО ЗАБОБОНИ, ВОРОЖІННЯ І ВІРУ В СНИ

Наступний запис

ГРІХИ ПРОТИ ДРУГОЇ БОЖОЇ ЗАПОВІДІ