Пошук щастя і радості

Під час останньої поїздки автівкою з однією з наших дочок ми порівнювали наші записи про гонитву за щастям. Ми зрозуміли, що люди всіх поколінь намагаються віднайти те, що робить їх щасливими, незалежно від того, чи це частування морозивом, чи пробіжка, чи час, проведений із друзями, чи слухання музики або ж перегляд хорошого фільму, насолоджування тихим вечором чи розуміння того, що нас люблять любов’ю, яка триватиме вічно.

Окрім того, нас оточують як запрошення, так і перешкоди до щастя, що походять від людей навколо нас, з рекламної індустрії, з глобального світу Інтернету. Джон пригадує, що почувався щасливим, готуючи якусь страву, аж поки не пішов до продуктової крамниці по гірчицю. Коли на вітрині він побачив десятки видів гірчиці: солодку, діжонську, коричневу, медову, жовту і на травах – і не знав, яку з них вибрати, його настрій упав до нуля. Вони видалися йому перешкодою на шляху до щасливої сімейної трапези. Так само було й із Терезою. Спочатку вона тішилася можливістю прогулятися магазином, але її щастю завадила спокуса водночас купити туфлі, одяг і легкий перекус. Як і в багатьох людей нашого віку, наша уява малювала гонитву за щастям у вигляді лінії, мандрівки з зупинками чи перешкодами на шляху.

А от для Роуз гонитва за щастям – радше духовне завдання з багатьма приємними моментами, які приносять втіху. Для неї це не пряма мандрівка з пункту А до пункту Б, а кругообіг у стратосфері. Тобто такі звичайні речі, як вечірній перегляд із друзями десятка відеокліпів, створених за останніх півстоліття, чи післяобідні відеоігри, розроблені для трьох різних видів систем, з використанням ігрової приставки «Wіі».

Це важлива відмінність, про яку ми не повинні забувати, коли молимося за наших дорослих дітей. Наші доньки і сини більше схильні до експериментів у своєму пошуку щастя й у своїх переконаннях щодо того, що саме приносить щастя. Один автор характеризує більшість людей цієї вікової категорії як «винахідників» (і «духовних винахідників»), які «складають докупи життя з тих умінь, ідей і ресурсів, які вони мають під рукою… Коли їм потрібна допомога експертів, вони шукають її. Але вони не покладаються лише на один спосіб виконання справ, а підходять до життя практично. Вони виконують завдання, і здебільшого це трапляється через імпровізацію, через складання докупи ідеї звідти, уміння звідси і контактів іще звідкись». Різниця в точках зору означає, що наша молитва про їхнє щастя повинна нагадувати балансування. Але це нормально.

Є один спосіб, як усі ці точки зору звести разом у молитві. Розпочніть із погляду на щастя, що належить вашій молодій дитині, дайте своє визначення щастя, а тоді завершіть Божою точкою зору. Наприклад, в однієї з наших доньок зіпсувався настрій через те, що зламався водяний насос для басейну. Тож ми почали молитися, щоб вона знайшла добрий насос за прийнятну ціну, бо це було тим, чого вона хотіла. Тоді ми зробили наступний крок і попросили Бога благословити її сім’ю часом, проведеним у басейні з дітьми. Ми знаємо, як швидко ростуть її діти. Ми дивимося на життя зі значної перспективи, бо в процесі старіння вже шукали різні способи знайти щастя і відкидали багато глухих кутів. Зрештою, ми просили Бога втрутитися і помножити їхню радість, відкривши Свою присутність. Це може трапитися через несподівано гарну погоду, візит друзів чи імпровізоване святкування досягнень з плавання. Усе це від Бога.

Божий заклик до радості

«Величає душа моя Господа, і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм, що зглянувся Він на покору Своєї раби» (Лк. 1:46-48).

Марія промовила ці слова після тривалої мандрівки гористою місцевістю, коли йшла відвідати свою родичку Єлизавету. Ми, як і Марія, покликані радіти синові чи дочці, бо вони дар Божий. І не має значення, чи вони увійшли в наше життя очікувано, чи навіть без нашого на те бажання. Кожний син чи донька дані нам як дар, незалежно від обставин. Тож вирішуйте, як Марія, висловлювати в молитві радість. Коли ви так чинитимете, радість у Господі розширить ваші серця і розвіє багато складних почуттів, хоча на це може знадобитися час. А прийняття Божої благодаті радості стане духовним ключем до остаточного щастя ваших дітей. Джон повісив у своєму офісі банер довжиною понад метр, який нагадував йому цю істину. На ньому було зображено величезний хрест лавандового кольору, біля підніжжя якого зображено схід золотавого сонця і написано слово «РАДІСТЬ».

«Завжди радійте! Безперестанку моліться! Подяку складайте за все, бо така Божа воля про вас у Христі Ісусі» (1Сол. 5:16-18).

Радіти не означає, що ми вдаємо почуття, воно не має стосунку до явища «терпи і всміхайся». Це означає, що ми обираємо Ісуса як своє щастя. Це означає, що ми прославляємо Бога посеред труднощів, яких не розуміємо, адже нашою метою є Ісус. Це означає, що ми зазираємо туди, де Бог приберіг щось для нас і наших дітей.

Збирання скарбів на Небі

«Не складайте скарбів собі на землі, де нищить їх міль та іржа, і де злодії підкопуються й викрадають. Складайте ж собі скарби на небі, де ні міль, ні іржа їх не нищить, і де злодії до них не підкопуються та не крадуть. Бо де скарб твій, там буде й серце твоє!» (Мт. 6:19-21).

Євангеліє від святого Матвія закликає нас дивитися на Небо як на пункт нашого призначення і як на вічне щастя для нас і для тих, кого ми любимо. Це нелегке завдання, коли перед вами стоїть виклик у вигляді сумнівів сина щодо існування Неба або дочки щодо воскресіння. Правда полягає в тому, що паломництво додому здійснює все людство. Це паломництво почалося багато століть тому, ще з часів Авраама, і проходить крізь століття тріумфальною ходою святих. Але ми не несемо відповідальності за рішення, які наші дорослі діти приймають у гонитві за щастям. Тож моліться про те, щоб вони віддалися благодаті Божого запрошення шукати безкінечну присутність Ісуса.

«Він є таким яскравим, таким величним, таким ясним, таким гармонійним, таким чистим; Він як архітип і повнота настільки переважає над усім, що є на землі приємним, ніжним, солодким і справедливим; Його голос такий зворушливий, а Його усмішка така приваблива…, що все, чого ми потребуємо, – це вдивлятися, вслухатися і бути щасливими». Блаженний Джон-Генрі Ньюман (1801-1890 рр.).

Молитви за вічне щастя ваших дорослих дітей можна порівняти з тими часами, коли під час мандрівки з ними, ще малими дітьми, вони вкотре запитували: «Вже приїхали?» Як і тоді, так і тепер ваше бачення їхнього місця призначення є вирішальним у тому, щасливою чи невдалою є подорож. Тож чи зосереджені ваші очі на Небі?

Згадую відповідь однієї жінки, сумну відповідь. Завдяки милосердю Божому ми зустріли Еліс у майстерні. Вона дуже переживала через рішення дорослої дочки жити зі своїм хлопцем. Завершила Еліс свою розповідь таким висновком: «За це вона піде прямо в пекло!» Ми погодилися, що поведінка її дочки розходилася з тим, що написано в Євангелії, але й запевнили, що Бог усе ще любить її дочку. Еліс не хотіла нас слухати. Вона була впевнена, що її дочка потрапить до пекла. Ми ж були переконані, що саме засудження Еліс і відкинення нею своєї дочки швидше приведе її дитину до пекла, ніж до Неба.

Тож прагніть Неба і виявляйте терпеливість, коли ваші молоді люди дізнаються, що таке Небо. Нехай вас заохотить їхня здатність шукати і Божа здатність їх провадити.

Попередній запис

Молимось про вічне щастя наших дорослих дітей

Наступний запис

Я бачив велику хмару свідків