Правильний темп

До відчуття міри належить також відчуття часу. Ми працюємо дуже багато, бо хочемо заповнити час роботою, зовсім не зважаючи на власний ритм. Мудрість Правила святого Венедикта полягає в тому, що він так упорядкував життя монахів, що вони на все мали час: на працю, молитву, сон, читання, розважання над духовними текстами, на спільну трапезу. Сьогодні у світі є багато курсів тайм-менеджменту. Але небезпека полягає в тому, що ми ще більше застрягаємо у своєму часі та ще марнотратніше поводимося з ним. У мене іноді складається таке враження, що люди, які прагнуть впорядкувати свій час, дивляться на нього, як на ворога, якого повинні перемогти. А мені важливо дивитися на час, як на свого друга. Я повинен поважати його так, як поважають друзів.

Греки мають два слова на позначення часу: chronos і kairos. Chronos – це давній бог, який пожер своїх дітей. Тож chronos – це час, який пожирає людей: запальний час, нестримний, який завжди штовхає нас вперед, змушує працювати швидше й швидше, метушитися від одного крайнього строку до іншого. Німецьке слово «hetzen» (укр. «квапитись, метушитися») походить від «hassen» (укр. «ненавидіти»). Той, хто метушиться від одного терміну до іншого, той сам себе ненавидить. Тож час-chronos – це час ненависти самого себе, а якщо ми втягуємо в нього ще й інших людей, то він стає ще й часом ненависти інших.

Негативному поняттю часу греки протиставляють поняття «kairos», приємний час, про який говорив навіть Ісус. Євангеліє від Марка розповідає нам про початок проповідування Ісуса Христа. Перше Його послання до людей починалося так: «Збулися часи (kairos), і Боже Царство наблизилось. Покайтеся, і віруйте в Євангелію!» (Мр. 1:15). Приємний час – це сповнений час, він не навантажений крайніми термінами, а наповнений Божою близькістю. Це час, в якому я можу бути тут і тепер. Тому що Бог завжди є тут і тепер. Це час, в якому панує Бог, а не людина зі своїми очікуваннями та вимогами. Там, де Бог панує в мені, я вільний від людського тиску, ба навіть від власного тиску на себе. Але тут є одна умова: я повинен навернутися, змінити хід своїх думок, досягнути того, що греки називають metanoein. Я повинен поглянути на час іншими очима. Водночас kairos є справжньою миттю. Греки зображали kairos у вигляді молодого чоловіка. Він ходить на пальчиках або стоїть на колесі і втримує рівновагу на шальках ваги. Цікава в нього голова: на чолі – густе кучеряве волосся, а потилиця – лиса. Цим зображенням греки хотіли сказати, що треба користати з кожної нагоди, бо кожна мить сповнена рясних плодів. Якщо вона проходить, ми її більше не наздоженемо. Тому треба зустрічати kairos на початку, коли є ще можливість вхопитися за його густі кучері, бо коли він пройде, то покаже нам лисину – буде вже пізно.

Він налаштування до життя залежить те, як людина використовує свій час – як chronos чи як kairos. Якщо я живу в злагоді з собою, перебуваю тут і тепер, то час життя для мене є приємним часом. Однак якщо я постійно піддаюся якомусь тиску, постійно змушую себе виконувати якісь завдання, тоді час життя стане для мене неприємним часом, який мене просто пожиратиме. Якщо я перебуваю тут і тепер, то я цілковито у своїй праці, у цій розмові чи з тими людьми. Я демонструю іншим, що увесь світовий час у моїх руках. Однак коли постійно заглядаю на годинник, щоб не пропустити наступної зустрічі, тоді теперішня розмова з людиною стає пеклом для нас обох. Я не перебуваю тут і тепер. Тоді інша людина не відчуває, що я дарую їй свій час. Вона помічає тільки великий тиск часу, який на мене впливає.

Мистецтво перебування тут і тепер – це мистецтво уваги до теперішньої миті. Це умови для того, щоби пережити свій час як kairos. Ще однією умовою приємного проведення часу є здоровий ритм та добрі звичаї.

Попередній запис

Дисципліна й порядок

Наступний запис

Життя в ритмі